Рішення № 78962659, 20.12.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1583/16-ц

провадження № 2/336/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта») про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта») про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ “ПриватБанк” звернулося 24.03.2016 р. до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Домінанта» про стягнення заборгованості.

За позовом, посилаючись на ст..ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, умови кредитного договору № 14.14825 від 12.08.2008 р., а також умови договорів поруки № 14.14825-1, 14.14825-2, 14.14825-3 від 12.08.2008 р., просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 109011,34 доларів США, з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом – 45631,96 долар США; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 58179,38 доларів США, а також штрафи відповідно до п.6.6 договору: штраф (фіксована частина) – 9,23 доларів США; штраф (процентна складова) – 5190,57 доларів США.

06.05.2016 р. представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним. В позовній заяві зазначив, що 12.08.2008 р. між ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «Домінанта» був укладений кредитний договір. Згідно умов договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язувався надати ТОВ «Домінанта» кредит у розмірі 60 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 12.08.2008 р. були укладені договори поруки між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2

ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного захворювання на теперішній час, а також була інвалідом ІІ групи за психічним захворюванням і на час укладання даного договору поруки, внаслідок чого вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу».

Посилаючись на ст.225 ЦК України, за позовом представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір поруки № 14.14825-2, укладений 12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Ухвалою судді від 07.04.2016 р. було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині позовних вимог, пред’явлених до ТОВ «Домінанта» про стягнення заборгованості, та відкрито провадження за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і справа призначена до розгляду на 11.05.2016 р.

11.05.2016 р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2016 р. для повторного виклику відповідачів.

26.05.2016 р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2016 р. через першу неявку представника позивача.

07.06.2016 р. розгляд справи було зупинено на підставі п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України (в ред..2004 р.).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.08.2016 р. ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.06.2016 р. скасовано, матеріали справи направлені до суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28.09.2016 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «Домінанта» про визнання договору поруки недійсним та цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості об’єднано в одне провадження та відкладено розгляд справи на 20.10.2016 р. через неявку відповідачів.

20.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.11.2016 р. за клопотанням представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк».

14.11.2016 р., 13.12.2016 р., 23.12.2016 р., 07.02.2017 р. розгляд справи відкладався за клопотаннями учасників справи, для витребування доказів та у зв’язку із зайнятістю судді в іншому провадженні.

01.03.2017 р. у справі була призначена судово-психіатрична експертиза, провадження по справі зупинено.

09.06.2017 р. відновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.07.2017 р.

04.07.2017 р. у справі призначена судово-почеркознавча експертиза, провадження зупинено.

15.08.2018 р. відновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 11.09.2018 р.

11.09.2018 р. в судовому засіданні оголошена перерва до 11.10.2018 р. на підставі ст.240, п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України.

11.10.2018 р. розгляд справи відкладено на 20.11.2018 р. на підставі п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України.

20.11.2018 р. розгляд справи відкладено на 20.12.2018 р. за клопотанням представника відповідача згідно п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України.

В судове засідання 20.12.2018 р. представник позивача не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Зважаючи на відсутність доказів поважності причин неявки представника в судове засідання 20.12.2018 р., наявність низки раніше поданих заяв представників АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи без їх участі, суд не встановив підстав, для задоволення клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» та, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, розглянув справу без його участі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – ОСОБА_6 подала до суду заяву про продовження розгляду справи без її участі та без участі відповідачів, просила відмовити в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.3 а.с.97-100) та заявила клопотання про застосування строків позовної давності (т.3 а.с.129-131). Підтримала заявлений представником ОСОБА_2 позов про визнання договору поруки недійсним, просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання 20.12.2018 р. не з’явився, в раніше поданій заяві просив продовжувати розгляд справи без його участі, та відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог, пред’явлених до ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.3 а.с.95-96).

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник ТОВ «Домінанта» в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подавав.

На підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, розгляд справи було проведено без участі представника ТОВ «Домінанта».

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу 20.12.2018 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляд справи пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1 та його представника, приймаючи до уваги їх позицію, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а позов, пред’явлений ОСОБА_2 слід задовольнити.

Судом встановлено, що 12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Домінанта» був укладений кредитний договір 14.14825 (т.1 а.с.16-20).

З метою забезпечення виконання ТОВ «Домінанта» своїх обов’язків за кредитним договором № 14.14825, 12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 14.14825-2 (т.1 а.с.22).

Згідно посвідчення серії АБ № 527083 (т.2 а.с.5) ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи.

З висновку судово-психіатричного експерта № 214 від 06.04.2017 р. (т.3 а.с.10-16) судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявляє ознаки психічного розладу в формі параноїчної шизофренії, епізодичний тип перебігу, наростаючий (змішаний) тип дефекту. Внаслідок чого, в момент підписання договору поруки між ПАТ КБ «ПриватБанк» 12.08.2008 р., вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Ч.1 ст.225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Оцінивши наведені обставини справи у відповідності з вимогами ст.ст.12, 80 ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Враховуючи, що задоволення позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним повністю виключає можливість задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї заборгованості, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», пред’явлених до ОСОБА_2

Вирішуючи позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині позовних вимог, пред’явлених до ОСОБА_1, суд виходив з наступного.

12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Домінанта» був укладений кредитний договір 14.14825 (т.1 а.с.16-20)

Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання ТОВ «Домінанта» своїх обов’язків за кредитним договором № 14.14825, 12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 14.14825-3, на підтвердження чого надав суду, як письмовий доказ, його копію (т.1 а.с.23).

Згідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак, як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, договір поруки № 14-14825-3 від 12.08.2008 р. він не підписував.

Згідно висновку експерта № 2183-18 від 16.07.2018 р. (т.3 а.с.68-77) підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис «ОСОБА_1А.» в графі «Поручитель_____О.О. ОСОБА_1» договору поруки № 14.14825-3 від 12.08.2008 р. – виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Поручитель_ ОСОБА_1» договору поруки № 14.14825-3 від 12.08.2008 р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Ознак виконання підпису від іменті ОСОБА_1 в графі «Поручитель____О.О.Таратута» договору поруки № 14.14825-3 від 12.08.2008 р. ОСОБА_1 зі зміною ознак власного підпису почерку не встановлено. Підпис виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Відповідно до частин 1, 2 ст.209 ЦК україни зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що у ОСОБА_1 не виникло зобов'язань перед позивачем щодо забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Домінанта» за кредитним договором № 14.14825 від 12.08.2008 р., оскільки відповідач договір поруки не підписував.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.ч.1 1, 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не підписував договір поруки № 14.14825-3 від 12.08.2008 р., відсутні правові підстави для стягнення з відповідача, як з поручителя, боргу за вказаним кредитним договором, а тому в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3

12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Домінанта» був укладений кредитний договір 14.14825 (т.1 а.с.16-20).

З метою забезпечення виконання ТОВ «Домінанта» своїх обов’язків за кредитним договором № 14.14825, 12.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 14.14825-1 (т.1 а.с.21).

Виходячи із змісту позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що даний позов тісно пов’язаний із позовними вимогами, які розглядались Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська у справі № 2/0417/5831/2012.

Як вбачається із заочного рішення від 21.09.2012 р. у згаданій справі, в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_2 було відмовлено. Позовні вимоги до ТОВ «Домінанта» взагалі не заявлялись.

П.1.3 кредитного договору № 14.14825 від 12.08.2008 р. кінцевий термін погашення кредиту встановлений 13.08.2018 р. Однак договором також визначено право змінити цей термін.

У відзиві на позов ОСОБА_3 зазначив про припинення договору поруки.

Вказані заперечення суд вважає обґрунтованими.

Так, згідно ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

П.11 вищезазначеного договору поруки відповідача ОСОБА_3 встановлено, що договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

У кредитному договорі йдеться, що датою повернення кредиту є – 13.08.2018 р. (п.1.3).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі йдеться, що позичальник має повернути кредитні кошти до 13.08.2018 року. Також умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

За умовами кредитного договору чергові платежі боржник повинен був здійснювати відповідно до графіку погашення кредиту щомісячно, а останній платіж не пізніше 13 серпня 2018 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Як встановлено судом, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Відповідач ТОВ «Домінанта» не виконувало взяті на себе зобов’язання за договором про надання кредиту з липня 2012 року, про що свідчить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21.09.2012 р.

Таким чином, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Банк звернувся до суду з позовом до поручителя ОСОБА_3, 24.03.2016 року (а.с.2), тобто поза межами шестимісячного строку.

Дія договору поруки на момент пред’явлення позову вважається припиненою, а тому підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги, пред’явлені до поручителя ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, у зв’язку з припиненням дії поруки за щомісячними грошовими зобов’язаннями в порядку ч.4 ст.559 ЦК України.

З наведеного, суд дійшов висновку, що позов, пред’явлений АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд не стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта» про стягнення заборгованості - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта») про визнання договору поруки недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 14.14825-2, укладений 12.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк