Рішення № 78961547, 17.12.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/7540/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 рокум. ДніпроСправа № 205/7540/17 2/205/575/18

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/7540/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Новокодацька районна у місті Дніпрі рада про визнання права власності на домоволодіння за набувальною власністю, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.11.2017р. звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Герцена, буд.48 до складу якого входить: житловий будинок літ.Б-1, загальною площею 29,30 кв.м., житлова площа 17,60 кв.м., площа кухені 11,70 кв.м., під Б-1-погріб, літ. В-котельня, літ. Г-сарай (тимчасовий), літ. К-навіс, №1, 2, 9, 11-споруди; I-замощення. Позовна заява мотивована тим, що позивач з 1983 року по теперішній час, відкрито та безперервно користується вищевказаним домоволодінням, утримує його, сплачує комунальні послуги, а відтак на її думку вона відповідно до ст. 344 ЦК України набула право власності на нього.

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, проте її представник, - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

ОСОБА_2 у судове засіданні не з’явилась, хоча про день, час та місце його проведення повідомлялась належним чином. Відзив на позов не надала.

ДМР у судове засідання явку свого представника не забезпечила, хоча про день, час та місце його проведення повідомлялась належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надала.

Новокодацька районна у місті Дніпрі рада у судове засідання явку свого представника не забезпечила, хоча про день, час та місце його проведення повідомлялась належним чином. Пояснення на позовну заяву суду не надала.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 померла 03.04.2013р., що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 10.04.2013р. (а.с.12).

З позовної заяви вбачається, що у серпні 1983 року між матір’ю позивача ОСОБА_4М та ОСОБА_5 укладено усну угоду купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Герцена, буд.48, внаслідок чого позивач з 1983 року проживає у зазначеному домоволодінні, утримує його, сплачує комунальні послуги.

За час життя ОСОБА_4 не оформила у встановленому законом порядку право власності на вказане домоволодіння. Водночас, оскілки позивач вільно користується вищевказаним домоволодінням з 1983 року, на її думку, вона має право на визнання за нею права власності на спірне домоволодіння за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

За замістом зазначеної статті набувальна давність поширюється на випадки фактичного незаконного володіння особою чужим майном, при цьому володілець не знав і не міг знати, що він володіє чужою річчю, тобто обставини, за яких виникло володіння чужою річчю не давали сумніву щодо правомірності набуття права володіння цим майном.

Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння – це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що набувальна давність відповідно до положень ст. 344 ЦК України поширюється на випадки, коли особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, однак спірний будинок не може бути об'єктом застосування вказаної норми права, оскільки не мав статусу «чужого майна». Не оформлення ОСОБА_4 у встановленому законом порядку права власності на спірне домоволодіння не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем у справі.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог рижинко С.М. про визнання за нею в порядку набувальної давності права власності на вищезазначений житловий будинок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 328, 344 ЦК України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 169, ст. ст. 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Новокодацька районна у місті Дніпрі рада про визнання права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Герцена, буд.48 до складу якого входить: житловий будинок літ.Б-1, загальною площею 29,30 кв.м., житлова площа 17,60 кв.м., площа кухені 11,70 кв.м., під Б-1-погріб, літ. В-котельня, літ. Г-сарай (тимчасовий), літ. К-навіс, №1, 2, 9, 11-споруди; I-замощення-відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2018 року.

СуддяОСОБА_6