Рішення № 78961526, 11.12.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/7309/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокум. ДніпроСправа № 205/7309/16-ц 2/205/558/18

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Порше Мобіліті» 29.09.2016р. звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 50008302 від 12.04.2013р. у розмірі 291 422,70 грн. звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_1, об’ємом двигуна 1 197 см3, 2013 року випуску, для подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу, встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до вказаного кредитного договору та додаткової угоди до нього ОСОБА_3 12.04.2013р. отримав кредит у розмірі 16 333,75 доларів США на придбання автомобіля та 5 104,35 доларів США на сплату страхових платежів строком на 60 місяців. В якості забезпечення зобов’язань позичальника за кредитним договором 15.05.2013р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір застави, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надав позивачу в заставу вищевказаний транспортний засіб. Позивач умови кредитного договору виконав, проте ОСОБА_3 за час життя порушив взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредитних коштів позивачу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2017р. залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3, - ОСОБА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018р. позовні вимоги в частині вимог до ОСОБА_3 залишені без розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2018р. залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3, - ОСОБА_2.

В судове засідання представник позивача не з’явився,про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій просив суд справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заяв про розгляд справи за їх відсутністю або інформації про поважність причин неявки від відповідачів не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення відповідно до ст.ст.280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

12.04.2013р. між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 50008302 (далі – Кредитний договір) та додаткову угоду, згідно умов яких позивач надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 16 333,75 доларів США на придбання автомобіля та 5 104,35 доларів США на сплату страхових платежів, терміном на 60 місяців, а ОСОБА_3 зобов’язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених договором та додатковою угодою.

Згідно з ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом.

Згідно з п.8.2 Кредитного договору у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статі 3.2.1, позичальник сплачує штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Відповідно до п.8.5 Кредитного договору збитки, заподіяні у зв’язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Всупереч вищевикладеним положенням, ОСОБА_3 свої зобов’язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 50008302 та додатковою угодою до нього від 12.04.2013р., яка відповідно до розрахунку позивача станом на 18.05.2015р. становить 291 422,70 грн.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував, позивач скористався своїм правом та надіслав ОСОБА_3 вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яку останній отримав 12.01.2015р.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18 від 14.02.2018р.

Враховуючи, що вимогу про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 отримав 12.01.2015р., а також добровільну зміну позивачем строків виконання Кредитного договору, суд доходить висновку про безпідставне зарахування позивачем до суми заборгованості відповідача платежів, які він мав здійснити після 32-го дня з дати отримання вимоги, тобто після 12.02.2015 року.

Такий висновок узгоджуються з позицією ОСОБА_4 Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.03.2018р. у справі № 14-10цс18.

Відповідно до актового запису про смерть № 4133 від 20.05.2015р. ОСОБА_3 помер 18.05.2015р. (а.с.91).

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 199/2977/14-ц (провадження № 61-11398 св18) від 06.06.2018р.

Відповідно до спадкової справи № 1026/2015, після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття ніхто не звертався (а.с.101-109).

Позивач звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, посилається на те, що ОСОБА_1 належить ? частина спірного автомобіля, оскільки автомобіль було придбано під час шлюбу та таке майно відповідно до ст.60 СК України є спільним сумісним, а інша ? частина належить сину померлого ОСОБА_2, як спадкоємцю, оскільки на момент відкриття спадщини останній був зареєстрований та проживав разом з померлим ОСОБА_3

Водночас, як вбачається з поквартальної картки, разом з померлим ОСОБА_3, окрім ОСОБА_2, також була зареєстрована ОСОБА_1, а відтак фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, що відповідно змінило її частку у праві власності на спірний автомобіль.

Суд зазначає, що від позивача не надходило до суду заяв або клопотань щодо визначення розміру часток відповідачів у прийнятій ними спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, за змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи ненадання позивачем суду належного розрахунку заборгованості за Кредитним договором, доказів вартості майна одержаного у спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також його розміру, в межах якого кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, беручи до уваги надану представником позивача заяву, у якій він просить розглядати справу без його участі на підставі наявних в ній доказів,суд доходить висновку, що позивачем всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не доведено обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.

За змістом ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.15-16, 525-526, 572, 610, 612, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.12.2018р.

СуддяОСОБА_5