Рішення № 78961283, 30.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/4838/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/4838/2018

Номер провадження: 2/205/2553/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить домоволодіння № 17 по вул. Глібова у м. Дніпрі, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.11.2008 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-7799, та зареєстрованого в КП ДМБТІ 10.02.2009 року за реєстраційним № 24203661. Зокрема, у вищевказаному домоволодінні зареєстровані такі особи, як: позивач, ОСОБА_1, її донька, ОСОБА_4, та ОСОБА_2 (далі – Відповідач), її колишній чоловік, з яким вона перебувала у шлюбних стосунках з 25.12.2010 року по 11.09.2017 року. Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що Відповідач не проживає у вищевказаному домоволодінні з травня 2017 року, знятися з реєстраційного обліку добровільно не бажає, вона була змушена звернутися до суду та просити суд визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування домоволодінням № 17 по вул. Глібова у м. Дніпрі, та усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували (а.с. 32).

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с.25).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, свідчення свідків, та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.11.2008 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-7799, та зареєстрованого в КП ДМБТІ 10.02.2009 року за реєстраційним № 24203661, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить домоволодіння № 17 по вул. Глібова у м. Дніпрі (а.с.6-7).

Як вбачається із матеріалів справи, 25.12.2010 року ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_2, та після укладання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія І–КИ № 187908 від 25.12.2010 року (а.с.7).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, та після розірвання шлюбу останній прізвище залишено без змін (а.с.8).

Судом також встановлено, що у вищевказаному домоволодінні станом на день звернення позивача до суду зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_2.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, у вказаному житловому приміщенні з травня 2017 року не проживає, що підтверджується відповідними Актами про не проживання особи за місцем реєстрації від 15.11.2017 року, від 18.03.2018 року, та від 29.06.2018 року, складеними сусідами (а.с.13-15).

Доказів поважних причин відсутності відповідача протягом вказаного часу у зазначеному домоволодінні суду не представлено. Суд зауважує, що відповідач не був позбавлені можливості подати докази по справі як особисто, так й через свого представника або за допомогою поштового зв'язку, оскільки він повідомлявся судом про розгляд цивільної справи у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

Однак, до судового засідання відповідач не з'явився, належних та допустимих доказів до поважності причин неявки суду не представив, не надав жодного заперечення чи пояснення по суті спору. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, надало суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну за своїм змістом норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; а із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

При цьому суд виходить також із аналогічного правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України у справі № 6-158цс14 від 05 листопада 2014 року.

Аналізуючи зазначені обставини та докази, які надані суду, у їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 є такою особою, що втратила право користуватися житловим приміщенням за вказаною адресою. Адже в даному випадку особистий сервітут не може бути встановлений по відношенню до вказаного відповідача, оскільки такий відповідач вже не є членом сім’ї позивача, у спірному житловому приміщенні фактично не мешкає з травня 2017 року, спільного господарства з позивачем не веде.

Таким чином, вказана вимога позивача про визнання Відповідача таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, пред'явивши при цьому одночасно одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на жиле приміщення; 2) про позбавлення права користування жилим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки в даному випадку судом вирішено питання щодо позбавлення Відповідача права користування жилим приміщенням, то і похідна позовна вимога стосовно зняття вказаної особи з реєстраційного обліку підлягає задоволенню. Адже факт реєстрації Відповідача за вказаною адресою з-за відсутності у такої особи права користуватись таким житлом є обмеженням для Позивача у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 156 156 ЖК УРСР, ст. 16, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265,280 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку – задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 49086, м. Дніпро, вул. Глібова, буд. 17), таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: домоволодінням № 17 по вул. Глібова у м. Дніпрі.

3. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю - домоволодінням № 17 по вул. Глібова у м. Дніпрі, шляхом зняття ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 49086, м. Дніпро, вул. Глібова, буд. 17), з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

4. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 49086, м. Дніпро, вул. Глібова, буд. 17) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП: НОМЕР_2, зареєстрована та проживає за адресою: 49086, м. Дніпро, вул. Глібова, буд. 17) понесені позивачем за документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.