Ухвала суду № 78960646, 03.12.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.12.2018

Справа № 334/870/17

Провадження № 4-с/334/9/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС ЗМУЮ про накладення арешту на нерухоме майно та зобов’язання зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського ВДВС ЗМУЮ, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_1

В обґрунтування скарги зазначає, що 28.07.2008 державним виконавцем Дерієм Є.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2779/07 від 18.07.2008, боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1, проживаючий за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Також постановою державного виконавця було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

При цьому, всупереч вимогам закону державний виконавець у постанові про накладення арешту не зазначив повні і достовірні відомості про боржника, внаслідок чого арешт було накладено і на все нерухоме майно скаржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, і який не був стороною у справі та відповідно боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні.

З приводу неправомірності постанови про накладення арешту скаржник звернувся до Дніпровського (Ленінського) відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, однак йому було відмовлено у задоволенні скарги та роз’яснено, що виконавче провадження уже знищено і питання правомірності накладення арешту підлягає вирішенню у судовому порядку.

З наведених підстав ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою, в якій просить скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на його майно та зняти накладений на її підставі арешт.

Ухвалою судді Добрєва М.В. від 10.02.2017 скаргу прийнято до провадження суду та призначено до судового розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею по даній справі визначено суддю Турбіну Т.Ф.

Ухвалою судді Турбіної Т.Ф. від 30.10.2018 справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою скаргу та просив її задовольнити.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя заперечень проти скарги не надав, у судовому засіданні підтвердив викладені у скарзі обставини.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 383 ЦПК України (в редакціїчинній до 14.12.2017), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно ст. 384 цього Кодексу, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 447, 448 ЦПК України (в редакції чинній з 15.12.2017), за правилами яких здійснюється розгляд справи після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом встановлено, що Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення від 11.09.2007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної і моральної шкоди у загальному розмірі 18267,92 грн. (справа №2-2779/07).

На підставі виконавчого листа, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 18.07.2008, державним виконавцем Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції винесено постанову від 28.07.2008 про відкриття виконавчого провадження (ВП №8395927). Боржником є ОСОБА_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

За повідомленням начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя від 12.12.2016 №12, в процесі виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника. У знятті помилково накладеного арешту відмовлено, оскільки заявник не є боржником у виконавчому провадженні. На даний час вказане виконавче провадження знищено.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно і Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна №74968961 від 06.12.2016 щодо права власності, речових прав і обтяжень майна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, наявні відомості про належність останньому на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності – свідоцтво про право власності №7656 від 10.01.2012 Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, та відомості про її обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер 7665831; зареєстровано 31.07.2008; підстава обтяження – постанова від 31.07.2008 державного виконавця Дерій Є.О. Ленінського відділу ДВС Запорізького МУЮ у виконавчому провадженні 8395927; об’єкт обтяження – невизначене майно, все нерухоме майно; власник – ОСОБА_1, проживаючий за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, відомості про ідентифікаційний номер відсутні.

Як визначено у ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно, про зняття з нього арешту.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, оскаржуваною постановою державного виконавця було накладено арешт в тому числі на майно ОСОБА_1, який не є стороною (боржником) у виконавчому провадженні, а тому питання про зняття арешту підлягає вирішенню судом.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016р. позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також собою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (ст. 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-УІ).

Отже, можливість звернення з таким позовом передбачена для особи, якій належить майно, на яке накладено арешт у виконавчому провадженні, але яка не являється боржником у цьому виконавчому провадженні.

У даному випадку сторони виконавчого провадження можуть звертатися зі скаргою на дії державного виконавця до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, який видав виконавчий документ.

ОСОБА_1, права якого при накладенні арешту у виконавчому провадженні порушено, і який не є стороною виконавчого провадження, має звертатись з відповідним позовом у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу, що вказаною постановою державного виконавця від 28.07.2008 арешт було накладено не виключно на майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, а й на майно боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому вимога скарги скасувати повністю постанову державного виконавця є необґрунтованою, оскільки згідно ст. 4 ЦПК України особа має право звернутися в порядку, встановленому цим Кодексом, до суду за захистом своїх порушених прав.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 447, 448 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС ЗМУЮ щодо накладення арешту на нерухоме майно та зобов’язання зняття арешту – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Турбіна Т. Ф.