Рішення № 78959307, 14.12.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа 311/3414/18

Провадження 2/311/1287/2018

14.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Скельківська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2018 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Скельківська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що йому на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 29.01.2002 року належить житловий будинок №14 за адресою: вул.Степна с.Першотравневе Василівського району Запорізької області. У вказаному будинку зареєстрований він, його син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_4. З січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 не мешкає у вказаному будинку позивача. Відповідачка залишається зареєстрованою у даному житловому будинку, та не бажає знятися з реєстрації добровільно. Оскільки ОСОБА_2 фактично в ньому не проживає, позивачу доводиться нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг. На даний час виникло питання про оформлення субсидії, та оскільки позивач отримує мінімальну заробітну плату та інших доходів не має, а для оформлення субсидії потрібні доходи інших осіб, які зареєстровані у його будинку, і тому неможливо оформити субсидію. У зв?язку з чим, він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: визнати відповідачку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку за вказаною адресою, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 30.11.2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін (а.с.19).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано письмову заяву, в якій позивач просить розглянути справу у його відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.33).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомлено, проте надано заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення (а.с.30).

В судове засідання представник третьої особи Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано письмову заяву, в якій просять позов ОСОБА_1М розглядати за відсутності їх представника, та вирішити справу на розсуд суду (а.с.26).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи № 311/3414/18, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, позивачу по справі, на праві приватної власності належить житловий будинок № 14 по вул.Степна в с.Першотравневе Василівського району Запорізької області, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 29.01.2002 року, який посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі №152 та копія вказаного Договору як правовстановлюючого документа міститься в матеріалах даної цивільної справи (а.с.3).

Дані обставини також підтверджуються Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №6690485 від 09.03.2005 року, виданим РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації», та відповідно до якого, житловий будинок № 14 по вул.Степна в с.Першотравневе Василівського району Запорізької області належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 29.01.2002 року, посвідченому приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі №152, та копія Витягу міститься в матеріалах справи (а.с.4)

З технічного паспорту на житловий будинок №14 по вул.Степна в с.Першотравневе Василівського району, виготовленого Василівським районним бюро технічної інвентаризації станом на 02.11.2001 року вбачається, що власником вказаного об’єкту нерухомого майна являється ОСОБА_1, копія якого є в матеріалах справи (а.с.6-7).

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21.05.2018 року розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 02 квітня 2003 року Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що складено відповідний актовий запис №19, копія вказаного судового рішення міститься в матеріалах справи (а.с.9).

Згідно довідки про склад сім’ї від 20.09.2018 року за вих.№1859, виданої Скельківською сільською радою Василівського району Запорізької області, за адресою: вул.Степна буд.14 с.Першотравневе Василівського району Запорізької області, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, дружина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10).

З Актів обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_2 від 12.09.2018 року та 13.09.2018 року, складених комісією у складі: депутата Скельківської сільської ради ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, підпис яких засвідчено секретарем Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 та за даною адресою з січня 2013 року не проживає. ЇЇ місце проживання не відомо, особисті речі в будинку відсутні (а.с.5,8).

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з положень ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України щодо обов'язку доказування, обов'язок довести свої заперечення щодо наявності поважних причин відсутності на спірній житловій площі покладено на відповідача.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст.9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового приміщення визначені в статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 107, 116, 156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз’яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення ,яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення .про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов?язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідачку ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком № 14 по вул.Степна в с.Першотравневе Василівстького району Запорізької області, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 29.01.2002 року, з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_2 у спірному будинку тривалий час (понад п’ять років) і по теперішній час не проживає, що вбачається з Актів обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_2 від 12.09.2018 року та 13.09.2018 року, складених комісією у складі: депутата Скельківської сільської ради ОСОБА_6, та участі в утриманні даного житлового будинку відповідачка ОСОБА_2 не приймає, комунальні послуги не сплачує, та, будучи зареєстрованою у вищевказаному будинку, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, але не проживаючи у ньому, відповідачка чинить позивачу, як власнику, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Крім того, на теперішній час позивач не може у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження приватною власністю, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідачка не бажає та отримавши позов, до теперішнього часу з реєстраційного обліку добровільно не знялася. Будь-яких підстав для збереження за відповідачкою вказаного вище житлового приміщення судом не встановлено. Крім того, викладені у позові доводи позивача про відсутність відповідачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірному житловому будинку тривалий час, з 2013 року, без поважних причин підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться у справі, відповідачкою під час розгляду справи не оспорені, відзив, заперечення на позов нею не подані, крім того позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі визнані відповідачем по справі ОСОБА_2, а тому, відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України, доказуванню не підлягають, тому існують правові підстави, передбачені ст.ст.71,107 ЖК України для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – житловим будинком № 14 по вул.Степна в с.Першотравневе Василівського району Запорізької області.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Також, у відповідності до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету - 50 % судового збору, сплаченого при пред’явленні ним позову до суду, а саме: в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок, згідно квитанції № П519/6977529/1 від 27 вересня 2018 року, виданої Публічним акціонерним товариством «МЕТАБАНК», оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.1).

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391 Цивільного Кодексу України, ст.ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 141,142,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та мешкає за адресою: ОСОБА_8 буд.14 с.Першотравневе Василівського району Запорізької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає за адресою: м.Василівка вул.Чкалова, буд.17, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Скельківська сільська рада Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: вул.Центральна, 13 «А» с.Скельки Василівського району Запорізької області, ЄДРПОУ - 4351860) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – житловим будинком № 14 по вулиці Степна в селі Першотравневе Василівського району Запорізької області.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області повернути позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) - 50 відсотків судового збору, сплаченого при пред’явленні ним позову до суду, а саме: в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок, сплачених згідно квитанції № П519/6977529/1 від 27 вересня 2018 року, виданої Публічним акціонерним товариством «МЕТАБАНК».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_10