Рішення № 78958492, 07.11.2018, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2067/17

№ 2/207/301/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.,

при секретарі Білецькій В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради, - про виселення,

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2017 року позивач – Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою, яку уточнив протягом розгляду справи, в якій просить суд виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 Дар`ю Валеріївну, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, які зареєстровані і проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, пров. 4-й Парковий, буд. 5, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.11.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" отримав у власність житловий будинок, загальною площею 55,50 кв.м., житловою площею 26,50 кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, пров.4-й Парковий, буд. 5, на підставі договору іпотеки від 08.05.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1952. Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало реєстрація та проживання у ньому наступних осіб: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3 02.08.1984.; ОСОБА_2 Дар`я Валеріївна, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з житловго будинку, загальною площею 55,50 кв.м., житловою площею 26,50 кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, пров. 4-й Парковий, буд. 5. Позивачем було направлено відповідачу письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останніми законні вимоги позивача були проігноровані та нерухомість не була передана позивачу у вільне користування, отже у позивача не залишилось іншого вибору, окрім звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. В наданих суду письмових поясненнях зазначила, що 07.11.2016 року ПАТ КБ "Приват Банк" отримав у власність житловий будинок, загальною площею 55,50 кв.м., житловою площею 26,50 кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, пров.4-й Парковий, буд. 5, на підставі договору іпотеки від 08.05.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1952. ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 08.05.2007 року уклали кредитнй договір DZSLGA00770043. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № DZSLGA00770043 від “08.05.2007” року був укладений договір іпотеки. П. 14.9 договору іпотеки визначено, що іншим членам сім`ї доведено до відома зміст та суть іпотечного договору та правові наслідки для них. Згідно пункту "20.12" договору іпотеки від 08.05.2007 року Іпотекодавцю було заборонено надавати для реєстрації в державні органи документи для реєстрації будь-яких осіб у будинок, що є предметом іпотеки, без письмової згоди Іпотекодержателя (Банку). Як вбачається із довідок № 249 та № 245 неповнолітні діти були зареєстровані в предметі іпотеки з 30 червня 2016 року, тобто після укладення договору іпотеки, що є порушенням умов договору. 21.06.2017 року банком було надіслано на адресу, де проживають відповідачі, рекомендованим листом претензію про виселення, однак відповідачі продовжують проживати у спірному будинку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 зазначила, що з позовом не згодна, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначила, що позивач вказав, що з 07.11.2016 року Банк став власником житлового будинку № 5 по 4-му Парковому провулку в м.Кам’янське, але не надав копію правовстановлюючого документу, який би підтверджував право власності на нерухоме майно. Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи за № 249, 250 та домової книги неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані в житловому будинку № 5 по 4-му Парковому провулку в м.Кам’янське одразу після їхнього народження. Таким чином, на той момент, коли ПриватБанк став власником житлового приміщення, там були зареєстровані неповнолітні діти. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Таким чином, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, при цьому посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочипів щодо належного дітям нерухомого майна відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей». Частина 2 вищезазначеної статті передбачає, що неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Відповідно до правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України, є відмова від майнових прав дитини, до яких відносяться, зокрема, і право користування жилим приміщенням, оскільки до частин 2,3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Таким чином, законодавство забороняє вчиняти правочини щодо житлових приміщень, у яких проживають діти, без дозволу органів опіки та піклування, відсутність якого тягне за собою нікчемність правочину, а вирішальне значення має обставина фактичного проживання дітей у житловому приміщенні на момент укладення договору іпотеки. Крім того, відповідачка ОСОБА_2 є власницею житлового будинку № 5 по 4-му Парковому провулку в м.Кам’янське на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 29.12.2006 р. за реєстром № 6328, що підтверджується договором іпотеки від 08.05.2007 р., укладеним між ОСОБА_2 і ПриватБанком. Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору № DZSLGA00770043 від 08.05.2007 р., укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ПриватБанком, Банк надав Позичальникові кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на наступні цілі: у розмірі 30000,00 грн. - на ремонт будинку, у розмірі 3375,00 грн. - на сплату страхових платежів. У зв’язку з тим, що Відповідач отримав кредитні кошти не на придбання житлового будинку, а на ремонт будинку, тому позовна вимога ПриватБанку про виселення відповідачів з предмету іпотеки без надання іншого постійного житла, є незаконною, яка порушує права відповідачів і норми законодавства України. Крім того, вважає, що позивач порушив певний порядок дій Іпотекодержателя, тобто процедуру виселення, передбачену статтею 40 Закону України «Про іпотеку», а саме подав позовну заяву про примусове виселення, не дочекавшись спливу місячного строку з моменту отримання відповідачем письмової претензії, реєстр поштових відправлень датований 21.06.2017 р., позовна заява датована 20.07.2017 р., а доказів отримання відповідачами претензії, з якого починається сплив вищезазначеного строку, взагалі не надав.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла письмова заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі, зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради ОСОБА_10 в судовому засіданні надала письмовий висновок органу опіки та піклування адміністрації Південного району Кам`янської міської ради, згідно якого орган опіки та піклування може дозволити зняття дитини з реєстрації лише за умови її гарантованої реєстрації в іншому житловому приміщенні та збереження її житлових прав.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази, дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 08.05.2007 року уклали кредитнй договір DZSLGA00770043. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № DZSLGA00770043 від “08.05.2007” року був укладений договір іпотеки. 07.11.2016 року ПАТ КБ "Приват Банк" отримав у власність житловий будинок, загальною площею 55,50 кв.м., житловою площею 26,50 кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, пров.4-й Парковий, буд. 5, на підставі договору іпотеки від 08.05.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1952. Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи за № 249, 250 в будинку за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3 02.08.1984.; ОСОБА_2 Дар`я Валеріївна, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11

Згідно зі ст.109 ЖК України, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Крім того, згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи нежитлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Так, в матеріалах справи наявна вимога позивача до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 14.06.2017 року про добровільне виселення та зняття з реєстрації із зазначеного житлового будинку.

Однак, відсутні докази, які свідчать про те що, відповідачі отримували зазначені вимоги про добровільне виселення із зазначеного будинку.

Позивачем суду не надані докази на підтвердження належного повідомлення відповідачів про їх добровільне виселення та їх малолітніх дітей, які зареєстровані та проживають за адресою: : Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, пров.4-й Парковий, буд. 5.

Відповідно до практики Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах, зазначеної в постановах № 6-1049цс15 від 02.09.2015 року, № 6-1484цс15 від 21.10.2015 року, № 6-1033цс15 від 21.10.2015 року, № 6-1469цс15 від 16.12.2015 року, № 6-3064цс15 від 02.03.2016 року, № 6-197цс16 від 22.06.2016 року, суд неодноразово підтримував позицію, згідно якої при вирішенні питання про виселення з іпотечного майна суди повинні окрім статті 40 Закону України «Про іпотеку» враховувати положення статті 109 ЖК УРСР, яка говорить, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

31.10.2018 року Верховний Суд у складі ОСОБА_11 у справі № 753/12729/15-ц дійшов висновку, що відносини з приводу вислення колишнього власника з житла, що передано в іпотеку, підпадають під дію статті 109 ЖК УРСР, при цьому вказав, що єдина можливість виселити колишнього власника з займаного житла це одночасно з виселенням надати такій особі інше постійне жиле приміщення. Виключенням є звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані колишнім власником за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З огляду на вищенаведені обставини справи, враховуючи, що спірний будинок не є таким, що придбаний за рахунок кредиту (позики) банку, позивачем суду не надані докази на підтвердження належного повідомлення відповідачів про їх добровільне виселення та їх малолітніх дітей, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 60, 64, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України "Про іпотеку", ст. 109 ЖК УРСР, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради, - про виселення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо Дніпровському апеляційному суду протягом 30 днів з дня його складання повного тексту судового рішення.

Суддя Погребняк Т.Ю.