Рішення № 78957911, 26.12.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/26457/15-ц

Провадження № 2/200/4841/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26» грудня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Лавренко Н.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та стягнення матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивач є пенсіонером та інвалідом 3 групи. 09 жовтня 2015 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради з метою оформлення субсидії на комунальні послуги. 20 жовтня 2015 року УПСЗН Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради направило відповідачу листа з вимогою надати у 5-денний термін довідку про розмір платежів за послуги електропостачання. Проте відповідач відповіді не надав, що призвело до затримки надання субсидії, а також відключення позивача, як споживача 23.11.2015 року від електропостачання. Вказує, що він своєчасно оплачував послуги з електропостачання. На вимогу відновити електропостачання, відповідач повідомив, що причиною його відключення є борг у розмірі 183,26 грн. Позивач був змушений сплатити за відключення та підключення електропостачання 322,31 грн., оплатити заборгованість у сумі 183,26 грн., хоча суми до сплати мали розбіжності: на сайті Приватбанку вказано суму 194,49 грн., на офіційному сайті відповідача – 58,31 грн., у відповіді відповідача від 26.11.2015 року – 145,41 грн. З’ясувати конкретну суму заборгованості не вдалося. Електропостачання було відновлено 27.11.2015 року. Внаслідок відключення електроенергії позивачу було задано матеріального збитку – у холодильнику були зіпсовані продукти харчування на суму 1037,03 грн., та витрати за підключення електроенергії – 322,31 грн. Також позивачу завдано неправомірними діями відповідача моральну шкоду, яка пов’язана із сильним психотравмуючим стресом, коли він був змушений докладати зусиль для організації свого життя, а також зважаючи на погіршення стану здоров’я. Розмір моральної шкоди оцінює в 3000 грн.

На підставі викладеного та з урахуванням вимог уточненої позовної заяви від 21.01.2016 року, позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача по відключенню 23 листопада 2015 року квартири позивача як споживача послуг з електропостачання, від електричної мережі за адресою АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1360,03 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 21 грудня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та стягнення матеріальної і моральної шкоди, та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 16 січня 2016 року.

Відповідач 23.09.2016 року надав заперечення на позовну заяву, де зазначив, що особистий рахунок 0402055 за адресою АДРЕСА_2 відкрито на ОСОБА_2 Викентієвича. Позивач не звертався до відповідача із заявою про укладення договору на користування електричною енергією та не надавав документи, які б підтверджували його право власності чи користування квартирою. 23 листопада 2015 року було здійснено відключення вищевказаної квартири від електропостачання за заборгованість. Законодавчо не визначена мінімальна сума заборгованості, за яку енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання. Споживач не оплачував електроенергію вчасно, остання оплата була здійснена в серпні 2015 року. В діях відповідача відсутні ознаки порушення законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

20 листопада 2017 року відповідач також надав заперечення на позов, де додатково зазначив, що позивачу особисто під підпис 17.10.2015 року було вручено попередження про наявність заборгованості в сумі 174,12 грн., і на 30-й день після отримання попередження енергопостачальник має право відключити від електричної енергії. Вказує, що між сторонами фактично склалися договірні відносини, тому не може бути застосована норма статті 1167 ЦК України щодо стягнення шкоди. Вказує також, що позивач не надав доказів причинення йому матеріальної шкоди, доводи щодо завдання моральної шкоди також необґрунтовані, оскільки дії відповідача щодо відключення енергопостачання були правомірними.

Ухвалою суду від 26 червня 2018 року визначено проводити подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з призначенням судового засідання на 26 липня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 108-5 кв.55 з 20.08.1991 року, що підтверджується довідкою про склад сім’ї від 26.11.2015 року.

Матеріалами справи встановлено, та не заперечується відповідачем, що 23 листопада 2015 року у квартирі позивача було припинено електропостачання.

Відповідач мотивує припинення електропостачання наявністю боргу за спожиту електроенергію, вказує, що остання оплата була проведена в серпні 2015 року, на підтвердження чого надав виписку з особового рахунку. Також вказує, що що позивачу особисто під підпис 17.10.2015 року було вручено попередження про наявність заборгованості в сумі 174,12 грн.

Відповідно до п.2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1999 № 1357 (далі - Правила), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.

Позивачем не заперечується, що ним не було укладено договору про користування електричною енергією з електропостачальником, в той же час і відповідачем не заперечується, що ним надавались послуги з електропостачання за адресою позивача. Таким чином, між сторонами склалися фактичні договірні відносини з користування електричною енергією, тобто ОСОБА_1 є побутовим споживачем.

Відповідно до п.42 Правил, побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з п.20 Правил, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до п. 48 Правил, споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Відповідно до п.27 Правил, у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Позивач стверджує, що не мав заборгованості за електроенергію.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідача про наявність заборгованості у вказаному ним розмірі, оскільки виписка з особового рахунку № 0402055, з якої вбачається наявність боргу за спожиту електроенергію, стосується споживача за іншою адресою, а саме: вул. Набережна Перемоги, б.108/к.6 кв.55, в той час як позивач зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, та в рахунку від 23.11.2015 року, виставленого відповідачем на оплату відключення та підключення електроустановки побутового споживача на загальну суму 322,31 грн., вказано особовий рахунок – 0438343.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що ним взагалі направлялося попередження про відключення електричної енергії за адресою позивача - АДРЕСА_3, що на думку суду, свідчить про порушення відповідачем вимог п.27 Правил.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконними дії відповідача по відключенню 23 листопада 2015 року квартири позивача як споживача послуг з електропостачання, від електричної мережі за адресою АДРЕСА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

З наданих позивачем доказів, а саме платіжного доручення від 26.11.2015 року вбачається, що сума 322,31 грн. за відключення електроустановки та за підключення була оплачена ОСОБА_3.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не поніс матеріальних збитків, пов’язаних з підключенням електропостачання до квартири після його припинення, а отже, не має права на їх відшкодування. Позивач також не надав доказів, що він має право у відповідності до вимог закону представляти інтереси ОСОБА_3, яка сплатила зазначену суму коштів.

Стосовно позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у сумі 1037,03 грн., заподіяних позивачу псуванням продуктів харчування, суд звертає увагу, що в якості доказів завданих йому збитків позивач надав копії чеків з магазинів на придбання продуктів: печінка куряча, яловичина, слива, батон, сметана, вода мінеральна, пельмені, морозиво, сирковий десерт, масло тощо від 25.10.2015 року, від 23.10.2015 року, від 20.09.2015 року, від 10.10.2015 року.

Разом з тим, з зазначених чеків не вбачається, хто саме придбавав ці продукти, чи були вони в наявності у позивача у вказаному асортименті на дату відключення електропостачання, та докази щодо їх зіпсування, зокрема, відповідний акт.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у вимогах про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 1037,03 грн. також необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 2, 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише тоді, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до роз’яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При з’ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

В якості доказів на підтвердження завданої моральної шкоди, позивач надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», яку суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу, оскільки з вказаної виписки вбачається, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 17.11.2015 по 25.11.2015 року, в той час як відключення електроенергії відбулося 23.11.2015 року, а отже погіршення стану здоров’я ніяк не пов’язано з протиправними діями відповідача. Крім того, як встановлено судом, дії щодо оплати витрат по підключенню електроенергії вчиняла інша особа – ОСОБА_3, а з листа позивача до відповідача від 23.11.2015 року вбачається, що він визнає факт заборгованості в сумі 91,20 грн.

Крім того, у позові позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» як на підставу відшкодування моральної шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають, якщо шкода завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві немає, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та стягнення матеріальної і моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» по відключенню 23 листопада 2015 року квартири ОСОБА_1 як споживача послуг з електропостачання, від електричної мережі за адресою АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску