Рішення № 78957899, 24.12.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2022/18

Провадження № 2/307/1154/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком'яті Н.А.

з участю: представників позивачки ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Руськомокрянської сільської ради, третя особа Тячівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовною заявою про визнання за нею права власності на житловий будинок за № АДРЕСА_1

Посилається на те, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у 1935 р.

Після смерті її матері ОСОБА_3, батько одружився вдруге з ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 р. - її батько ОСОБА_3

Після смерті батька залишився житловий будинок № АДРЕСА_1, який входить у спадкову масу, і в якому вона залишилася проживати, утримує його, користується прилеглою до нього земельною ділянкою.

У відповідності до 549 ЦК УРСР (в ред. від 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, вона прийняла спадщину на той час у встановленому законом порядку.

Покійний батько на випадок своє смерті не залишив особистого розпорядження, тому спадкування здійснюється за законом.

Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

Тячівською державною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник Руськомокрянської сільської ради у судове засідання не з'явився. Надав суду лист про визнання позовних вимог та не заперечує щодо визнання ОСОБА_1 в цілому власником спадкового майна розташованого в селі Руська Мокра, вул.. Миру 250, Тячівського району.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в подружжя ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народилася донька ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_4 р. померла мати позивачки ОСОБА_7

ОСОБА_3 вдруге зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 р. також померла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. батько позивачки ОСОБА_3 помер.

Відповідно до листа селищного голови Усть-Чорнянської селищної ради № 178 від 25.11.2016 р. за відомостями погосподарських книг (№ 3 та № 6) власником дворогосподарства АДРЕСА_1, з 1974 року по 1990 року був ОСОБА_3 Даний будинок побудований у 1908 році. Ким побудований будинок невідомо.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р., яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстрованого в Мін'юсті 18.02.2002 р. за № 157/6445 (з подальшими змінами), до 2002 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася цими підзаконними нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, будинок АДРЕСА_1, у відповідності до діючого на той час законодавства належав ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Згідно п. 1 абзаців 1 та 2 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 524 ч.ч. 1 та 2 ЦК УРСР (в ред. від 1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ч. п. 1 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у спадковому будинку залишилася проживати донька ОСОБА_3 від першого шлюбу ОСОБА_1., яка відповідно до ст. 549 ЦК УРСР прийняла спадщину.

Відповідно до листа Тячівської державної нотаріальної контори № 612/02-14 від 16.06.2017 р. після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р. та після смерті ОСОБА_3, яка померла, колишніх мешканців АДРЕСА_1 згідно даних спадкового реєстру, спадкові справи Тячівської держаної нотаріальною конторою не заводилися.

У відповідності до положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

При зверненні у Тячівську держнотконтору із заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У рішенні від 30.11. 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ч. 2 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з наведеного, позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок у нотаріальному порядку.

У січні 2017 року було виготовлено технічний паспорт на одноквартирний будинок, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд балансова інвентаризаційна вартість вищевказаного будинку складає 79713 грв.

Інформаційною довідкою стверджено, що будь-які відомості про реєстрацію вказаного будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотеки, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що будинок був зареєстрований у погосподарській книзі за спадкодавцем, що прирівнювалося до його реєстрації, ОСОБА_1 є єдиною яка прийняла спадщину, та відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, що перешкоджає позивачці оформити право власності на спадкове нерухоме майно в нотаріальному порядку, суд вважає за можливе позов задовольнити та визнати за позивачкою право власності на будинок.

Судові витрати слід покласти на позивачку.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 524 ч.ч. 1, 2, 527, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в ред. від 1963 р.), ст. 1297 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_1, 1936 р.н., мешканкою АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на спадкове майно - житловий будинок № АДРЕСА_1

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 26.12.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.