Рішення № 78957584, 21.12.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2103/17

Провадження № 2/307/156/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Цонинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. В позовній заяві зазначив, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у цивільному шлюбі з 1986 року по 1991 рік. Про те, що його батько був ОСОБА_4 свідчить його свідоцтво про народження. За період шлюбу батьки проживали в житловому будинку, який розташований в с. Бедевля по вул. Руня, 67, Тячівського району. З часом батько ОСОБА_4 їх з матір’ю покинув та виїхав на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, Пермського краю, Російської Федерації. 25 листопада 2006 року в с. Чистиє, Частинського району, Пермського краю його батько ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про його смерть. Про те, що батько помер, він та його мати дізнались в січні 2007 року, після чого усно заявили сільському голові ОСОБА_2 сільської ради та секретарю виконкому цієї ради про те, що за померлим батьком рахується житловий будинок, який розташований в с. Бедевля, вул. Руня, 67 та що цей будинок є спадковий. Із копії свідоцтва б/н садиби в сільських населених пунктах УРСР видно, що його покійний батько ОСОБА_4 був забудовником в с. Бедевля по вул. Руня на земельній ділянці, площею 0,07 га, яка йому була виділена з присадибного фонду колгоспу на підставі рішення колгоспу ім. 40 річчя жовтня від 18 грудня 1975 року та що забудову ділянки дозволено рішенням виконкому Тячівської районної ради депутатів трудящих від 10 лютого 1976 року за №41 за типовим проектом будівлі №30-3к-7. Інших правовстановлюючих документів на будинок батька ОСОБА_4 не збереглося і йому про них нічого не відомо. Після смерті батька він прийняв спадщину шляхом подання заяви до Тячівської нотаріальної контори в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України. Це стверджується заявою про прийняття спадщини за законом від 13 квітня 2007 року за №376, спадкова справа №264/2007рік, виданою йому Тячівською державною нотаріальною конторою, повідомленням тієї ж державної нотаріальної контори від 29.05.2017 року за №568/02-14 та що спадкоємцем майна померлого є він. На спадковий будинок, розташований за адресою: с. Бедевля, вул.. Руня, 67, Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації виготовлений технічний паспорт. Цей будинок побудований в 1978 році, складається з підвального приміщення, кухні, кладової та однієї житлової кімнати. Біля нього побудований також сарай. Загальна інвентаризаційна вартість цього будинку з надвірною спорудою – сараєм становить 18900 гривень, що стверджується вказаним технічним паспортом. Однак, оформити спадковий будинок на своє ім’я в Тячівській державній нотаріальній конторі та отримати свідоцтво про право на спадщину він на даний час не має можливості із-за відсутності відповідних правовстановлюючих документів на будинок – свідоцтва про право власності на цей будинок. Саме по цій причині Тячівська державна нотаріальна контора відмовила йому в оформленні спадщини та видачі йому свідоцтва про право на спадщину. Виготовити відповідні правовстановлюючі документи на будинок на ім’я батька ОСОБА_4 вже не можливо, у зв’язку із смертю батька. Виходячи з викладеного, він вимушений звернутись до суду із цією позовною заявою для захисту свого права та інтересів. На даний час він є одним спадкоємцем за законом на спадковий будинок, який розташований в с. Бедевля, вул. Руня, 67. Він є інвалідом 2 ї групи з дитинства про що свідчить витяг із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №0333967 від 07.02.2007 року та посвідчення інваліда 2-ї групи від 15.02.2008 року.

Просить визнати за ним право власності на спадковий житловий будинок з надвірними спорудами, розташованих в с. Бедевля, вул. Руня, 67, Тячівського району, Закарпатської області.

Представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_3в судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії І-ФМ №060910 позивач ОСОБА_1 народився 13 травня 1987 року та його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5).

26 листопада 2006 року батько позивача ОСОБА_4 помер в с. Частиє, Частинського району, Пермського краю, Російської Федерації. що стверджується свідоцтвом про його смерть серії ІІ-ВГ №504892 (а.с.8).

13 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тячівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом на спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_4, яке складається із житлового будинку №98 по вулиці Волошина в с. Бедевля, Тячівського району, у зв’язку з чим була заведена спадкова справа №264/2007 (а.с.9).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна стверджується, що на будинок в с. Бедевля. вул. Руня, 67 накладено арешт 05.02.2008 року на підставі ухвали суду №2-71/08 від 04.02.2008 року (а.с.11).

Згідно свідоцтва садиби в сільських населених пунктах УРСР на підставі рішення колгоспу ім.40 річчя Жовтня від 18 грудня 1974 року та рішення виконкому Тячівської районної ради від 10 лютого 1976 року за №41 ОСОБА_4 на виділеній земельній ділянці, площею 0,07 га. дозволено будівництво будинку в с.Бедевля, вул. Руня, 27, Тячівського району згідно проекту будівлі за №30-3к-7 (а.с.12).

Рішенням виконкому ОСОБА_2 сільської ради від 16.03.2007 року за №52/13 вирішено оформити право власності на нерухоме майно - житловий будинок в с. Бедевля, вул. Руня, 77, за ОСОБА_4 (а.с.43).

Згідно довідки виконкому ОСОБА_2 сільської ради від 13.02.2018 року за №132 стверджується, що згідно рішення ОСОБА_2 сільської ради, адреса будівлі в с.Бедевля, вул. Руня, 77, змінилася на адресу с.Руня, вул.. Садова, 77.

Згідно листа нотаріуса Частинського нотаріального округу Пермського краю ОСОБА_7 від 01.12.2008 року за №614 позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що нотаріусом Частинського нотаріального округу Пермського краю 22 грудня 2006 року заведена спадкова справа №02-07-198/06 відносно майна за померлим ОСОБА_4, який помер 25 листопада 2006 року, та проживав в с. Частиє, Пермського краю, Російської Федерації, по вул. Леніна, 68/18. На спадкове майно ОСОБА_4 претендують три сини: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 22 листопада 2008 року видано свідоцтво на право на спадкування за законом на 2/3 майна померлого (по 1/3 кожному). Частка ОСОБА_1 залишилась відкрита. Ним пропущено шестимісячний строк з моменту смерті спадкодавця, а тому йому необхідно надати документи, які безспірно підтверджують факт прийняття спадщини в строк або рішення суду про встановлення факту прийняття спадщини або продовження пропущеного строку. Крім того, він може отримати спадщину без звернення до суду, якщо інші спадкоємці, які прийняли спадщину, дадуть на це згоду (а.с.44-45).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може також бути визнання правочину недійсним.

За змістом ч.2 та ч.3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч.2 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",в редакції яка діяла на час відкриття спадщини станом на 22 березня 2016 року, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди також регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Згідно п.1.5 та п.1.6 вказаного Тимчасового положення обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

За змістом ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Уразі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Також в листі ВССУ зазначено, що задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно за спадкоємцями, яке за життя не належало спадкодавцеві (відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно на ім'я спадкодавця), суди тим самим суттєво порушували норми матеріального права, фактично визнавали право власності за позивачами без будь-якої правової підстави.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК). У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.

Тобто, якщо об’єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, право власності не було за ним зареєстровано, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов’язки.

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4, який був батьком позивача ОСОБА_1, помер 26 листопада 2006 року в с. Частиє, Частинського району, Пермського краю, Російської Федерації та після його смерті його інші сини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли спадщину за місцем відкриття спадщини в с. Частиє, Частинського району, Пермського краю, Російської Федерації і їм вже видано свідоцтво на право на спадкування за законом на 2/3 майна померлого ОСОБА_4 (по 1/3 кожному), при цьому позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів про прийняття ним спадщини на майно померлого ОСОБА_4 за місцем її відкриття в с. Частиє, Частинського району, Пермського краю, Російської Федерації чи щодо того, що останнє місце проживання померлого спадкодавця ОСОБА_4 було в с. Бедевля, Тячівського району.

Крім того, суд зазначає, що позивачем та його представниками в судовому засіданні взагалі не надано доказів щодо належності померлому ОСОБА_4 житлового будинку в с. Бедевля, вул. Руня, 67, Тячівського району, на який позивач просить визнати право власності, оскільки згідно наданих позивачем доказів померлий ОСОБА_4 був забудовником будинку в с. Бедевля, вул. Руня, 27, Тячівського району.

Також, суд завертає увагу, що позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тячівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом на спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_4, яке складається із житлового будинку №98 по вулиці Волошина в с. Бедевля, Тячівського району, а не на спадкове майно - житловий будинок в с. Бедевля, вул. Руня, 67, Тячівського району, на який позивач просить визнати право власності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ним як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на спадкове нерухоме майно - спадковий житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Бедевля, вул. Руня, 67, Тячівського району, є безпідставними, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави..

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ч.2 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції станом на 22 березня 2016 року, ст.ст.1216-1218, 1221, 1222, 1223, 1268, 1298 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Тячівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 31 грудня 2018 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко