Постанова № 7895738, 09.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р. Справа № 2а-5826/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача Бакая В.М. за довіреністю; відповідача Фролової Ю.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Теплогазрембутсервіс» Золотоніської міської ради до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

КП «Теплогазрембутсервіс» звернулось до суду з позовом про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Позивач стверджував, що відповідач необґрунтовано прийняв рішення № 423 від 23.10.2009 р. яким застосував до КП «Теплогазрембутсервіс» штраф в розмірі 474 грн. 44 коп. та нарахував пеню в сумі 4 грн. 74 коп. Зокрема, за твердженням позивача, страхові внески за вересень 2009 р. фактично надійшли до управління Пенсійного фонду 21.10.2009 р. близько 13 години 00 хвилин. У цьому звязку позивач зазначав, що календарний день закінчується в 00 годин. 00 хвилин. Приймаючи до уваги, що кошти були зараховані на банківський рахунок відповідача до закінчення цього часу, позивач вважав безпідставним нарахування штрафу та пені за 13 годин прострочення сплати страхових внесків.

На підставі викладених обставин позивач просив скасувати спірне рішення.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав. Обгрунтовуючи позовні вимоги представник також звертав увагу суду на той факт, що збір на державне обовязкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці, а в вересні 2009 р. заробітна плата на підприємства виплачена не була. Насамкінець представник стверджував, що компетенція управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області не поширюється на місто Золотоноша.

Відповідач позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Комунальне підприємство «Теплогазрембутсервіс» Золотоніської міської ради є суб'єктом підприємницької діяльності та з 14.08.2006 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 34118557).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону № 1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Згідно поданого КП «Теплогазрембутсервіс» розрахунку суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень 2009р. позивач зобовязаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці, що складає 14126 грн. 78 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу в сумі 913 грн. 57 коп.

За твердженням позивача, яке не заперечувалось відповідачем та підтверджується даним виписки руху коштів по рахунку КП «Теплогазрембутсервіс» , даними картки особового рахунку позивача із зазначеної суми внески в розмірі 4850 грн. були перераховані 21.10.2009 р.

Частиною девятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту другого цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладені вище положення Закону № 1058-IV відповідачем 23.10.2009 р. прийнято рішення № 423 яким до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 474 грн. 44 коп. та нарахована пеня в сумі 4 грн. 74 коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд зазначає, що відповідно до частини 9 статті 20 Закону № 1058-IV днем сплати страхових внесків вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Оскільки за даними листа відділу освіти Золотоніської міської ради оплата суми страхових внесків була здійснена 21.10.2009 р., суд не знаходить в діях відповідача порушень при прийнятті спірного рішення.

Окремо суд зазначає, що термін сплати страхових внесків визначається днями, а не годинами, а тому твердження позивача стосовного того, що спірне рішення є незаконним, оскільки він допустив прострочення сплати страхових внесків лише на 13 годин, суд відхиляє як очевидно необґрунтоване.

Далі суд погоджується, що згідно ст. 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах.

Разом з тим, суд нагадує, що відповідно до ст. 20 № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 5.1.3, п. 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати, а нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, які є спеціальними законодавчими нормами регулювання відносин в сфері нарахування та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суд приходить до висновку, що нараховані за відповідний базовий період страхові внески, сплачуються страхувальником, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховані страхові внески.

Що стосується посилання позивача на те, що компетенція управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області не поширюється на місто Золотоноша , а відтак, відповідач не мав повноважень на прийняття спірного рішення, то суд зазначає, що позивач самостійно подав відповідачеві заяву про реєстрацію його платником страхових внесків на підставі якої взятий на облік та подає розрахунки страхових внесків і сплачує ці внески.

За таких обставин суд знаходить подібне твердження позивача таким, що суперечить його власним діям і не бачить причин, щоб ставити під сумнів компетенцію відповідача.

З огляду на викладене суд не приймає помилкові міркування позивача як доказ та не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 15 лютого 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький