Рішення № 78957353, 27.12.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3185/16-ц

Провадження № 2/307/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком’яті Н.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комероційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що у відповідності до кредитного договору № б/н від 14.05.2008 р., ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6600 грв. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5. умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2016 р. має заборгованість – 52166.18 грв., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 6406.84 грв.; заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 39799.05 грв.; заборгованості по пені та комісії у сумі 3000 грв.; а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грв. штраф (фіксована частина) та 2460.26 грв. штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Пояснив, що банк сам запропонував йому взяти кредит на суму 1000 грв., надіславши бланк відповідної заяви. Він погодився і підписав цю заяву. У подальшому банк почав самостійно надавати йому різні суми кредиту і самостійно списував із них кошти в погашення попередньої заборгованості. У грудні 2013 року він останній раз погашав заборгованість по цьому кредиту, а у 2014 році банк без його згоди списував гроші із іншої його картки, яка не має ніякого відношення до цього кредиту. На його думку це було зроблено для того, щоб уникнути пропуску строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Банк звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору б/н укладеному 14.05.2008 р. У підтвердження своїх позовних вимог приєднав до позовної заяви розрахунок заборгованості, заяву (кредитний договір) ОСОБА_2 про відкриття рахунку та надання перерахованих послуг з умовами та правилами надання банківських послуг, номер бланку 1306150100054665073, а також довідку про рух коштів по основній карті № 4149……..3861. Крім того, згідно ухвали суду, якою було задоволено клопотання представника відповідача про надання оригіналів документів по кредитній справі ОСОБА_2, банк надав суду оригінал заяви (кредитного договору) ОСОБА_2 про відкриття рахунку та надання перерахованих послуг від 04.06.2008 р., номер бланку 1203091200069963836. Умов та правил надання банківських послуг до цієї заяви додано не було.

У заяві (договорі) від 14.05.2008 р. вказано номер карти 44038853..933324. Згідно цього договору відповідачу надано кредит у сумі 500 гривень. У заяві (договорі) від 04.06.2008 р. вказано номер карти 4149605376083861. Згідно цього договору відповідачу надано кредит у сумі 1000 гривень.

Розрахунок заборгованості зроблено по договору від 14.05.2008 р. Рух коштів надано по карті № 4149605376083861, яка видана ОСОБА_2 відповідно до заяви (договору) від 04.06.2008 р.

У судовому засіданні і відповідач і представник позивача пояснили, що ОСОБА_2 укладав із банком лише один договір.

Пояснити чому є дві заяви (договори) і чому розрахунок заборгованості зроблений по договору від 14.05 2008 р., а рух коштів по карті № 4149605376083861, яка видана ОСОБА_2 відповідно до заяви (договору) від 04.06.2008 р. представник позивача не зміг.

Оцінивши надані позивачем докази та пояснення представника позивача суд приходить до висновку, що на їхній підставі неможливо зробити неможливо зробити категоричний висновок про наявність та розмір заборгованості відповідача перед банком.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність його позовних вимог.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Тому, керуючись ст.ст. 76-80, 89, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.12.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.