Ухвала суду № 78956366, 28.12.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

221/5296/18

1-кп/264/431/2018

У Х В А Л А

28.12.2018 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пустовойт Т.В., судді Литвиненко Н.В., присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, розглянувши в режимі відеоконференції в судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2018 року строк тримання під вартою обвинувачених продовжено до 12 січня 2019 року включно.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, указуючи на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які на теперішній момент не відпали та змінились, та неможливість їх запобігання із застосуванням інших більш м’яких заходів.

Захист та їх підзахисні ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували проти продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та просили змінити на більш м’який, застосувавши домашній арешт або заставу. Мотивували тим, що позиція прокурора не підтверджується належними доказами, а є тільки припущенням, жодних нових обставин, які б свідчили про наявність ризиків прокурором не наведено..

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою з наступних причин.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, вирішується у відповідності до частини 3 статті 331 КПК України.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8О, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Крім того, обвинувачені мешкають та зареєстровані за межами Донецької області, що може спонукати останніх до втечі, намагання уникнути покарання або незаконно впливати на свідків у разі обрання більш м’якого запобіжного заходу, а також враховуючи реакцію суспільства і соціальні наслідки, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Продовжити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строк тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів тобто до 25 лютого 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя:

Суддя: