Рішення № 78954779, 13.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2018

Справа № 910/12310/18

За позовом

Державного підприємства “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод”;

До

Державного агентства резерву України;

Про

стягнення 577 108,48 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача

не з’явився;

Від відповідача

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного агентства резерву України 451 920,52 грн. боргу з оплати витрат на утримання цінностей мобілізаційного резерву, 26 010,22 грн. пені, 77 526,01 грн. інфляційних втрат та 20 500,27 грн. 3 % річних.

Позовна заява мотивована порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 25.07.2001 № 85-437601 за 2015-2017 роки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12310/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу – строк для подання відповіді на відзив.

01.10.2018 від позивача надійшли додаткові документи на підтвердження надіслання відповідачеві супровідних листів про направлення актів та відшкодування витрат зберігача та звітів про витрати за 2017 рік.

18.10.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державне агентство резерву України проти позову заперечує, посилається на п. 2 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, ст. 48 Бюджетного кодексу України і пропуск позивачем строку позовної давності у частині відшкодування витрат за зберігання за перший, другий і частину третього кварталу 2015 року.

У підготовче засідання, призначене на 18.10.2018, сторони уповноважених представників не направили, про причину їх неявки суд не повідомили. Судом було відкладено підготовче засідання на 06.11.2018.

05.11.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де вказується на помилковість посилань відповідача про пропуск строк позовної давності.

У підготовчому засіданні 06.11.2018, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2018.

19.11.2018 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій фактично йдеться про технічну опису у тексті позову.

Відповідно до ухвали від 27.11.2018 судове засідання у справі було відкладено на 11.12.2018 за клопотанням відповідача, обґрунтованим неможливістю явки представника.

У судовому засіданні 11.12.2018 під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем обов’язку з відшкодування витрат на утримання цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються Державним підприємством “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” протягом тривалого часу, понесення яких підтверджено в установленій договором формі.

Представник відповідача проти позову заперечував, оголосивши зміст відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників, їх доводи, міркування та обґрунтування, дослідивши докази і провівши судові дебати, суд оголосив перерву у засіданні до 13.12.2018.

13.12.2018 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2001 Державним підприємством “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” в якості зберігача та Державним агентством з управлвння державним матеріальним резервом, правонаступником якого є відповідач (по тек4сту договору – агентство) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 85-437601, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складських площах та ємкостях зберігача, для чого агентство передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності.

Відповідно до пункту 7.3 договору строк його дії сторони встановили з моменту підписання, протягом усього терміну зберігання цінностей.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 1 Закону України “Про державний матеріальний резерв” визначає, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входять: мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги, запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави, запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву – це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Аналіз наведених положень законодавства та укладеного сторонами договору дає підстави вести мову про те, що між сторонами виникли зобов’язальні правовідносини, які підпадають під регулювання як законодавчих нори про договір зберігання, так і загальних положень про зобов’язання, а також спеціальних норм законодавства про державний матеріальний резерв.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором. Так, позивач вказує, що відповідач не перерахував в установлений строк відшкодування витрат, понесених позивачем у зв’язку із виконанням обов’язків відповідального зберігання у період 2015 – 2017 років.

Відповідач проти позову заперечує, вважаючи, що позивач частково пропустив строки позовної давності (по вимогам за перший, другий і частину третього кварталу 2015 року), а також у відзиві Державне агентство резерву України зазначило таке:

- процедура проведення розрахунків та відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву проводиться відповідно до договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей та постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву”;

- у п. 2 вказаного Порядку визначено, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню, визнається з урахуванням вимог цього Порядку і сплачується за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем;

- договором відповідального зберігання передбачений порядок проведення розрахунків, згідно з яким відшкодування витрат зберігачу здійснюється в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує, що відповідач не дотримався встановленого законодавством та ухвалою про відкриття провадження справі строку для подання відзив на позовну заяву. Проте вважає за можливе врахувати заперечення проти позову, поновивши Державному агентству резерву України відповідний строк в порядку приписів ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на характер спору, що стосується правовідносин у сфері державного запасу матеріальних цінностей, подання позивачем відповіді на відзив без посилань на пропуск відповідачем процесуального строку, а також для унеможливлення будь-якого обмеження доступу відповідача до правосуддя або ж обмеження у праві на справедливий суд.

Проаналізувавши правові позиції сторін та вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд вважає позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

До обов’язків зберігача за договором були, серед іншого, віднесені такі:

- створення умов для зберігання цінностей відповідного виду (п. 2.1.1);

- забезпечення кількісного та якісного зберігання цінностей (п. 2.1.2);

- відшкодування нестачі цінностей та зіпсованих цінностей (п. 2.1.5);

- проведення освіження і заміни цінностей (п. 2.1.7);

- щорічне подання агентству станом на 1 січня звіт-збережувального зобов’язання форми № 12 про наявність цінностей (п. 2.1.8);

- щорічне подання, разом зі звітом форми № 12, затверджений зберігачем кошторис витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Міністерством фінансів 30.03.1996 № 111/03 (п. 2.1.10).

До обов’язків агентства за договором було віднесено:

- відшкодування зберігачу витрат на утримання цінностей згідно з кошторисом витрат (п. 3.1.1);

- оплата зберігачу закладки (поставки) цінностей (п. 3.1.2);

- контроль умов зберігання, кількісного та якісного тану цінностей.

У розділі 4 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, який передбачає таке:

- вартість зберігання цінностей визначається кошторисом витрат, який є невід’ємною частиною договору і може змінюватися тільки за згодою обох сторін (п. 4.1);

- кошторис розрахунку витрат на утримання цінностей, направлений зберігачем до агентства повинен бути розшифрований по всім статтям та супроводжуватися необхідними підтверджуючими документами таких розрахунків (інструкціями, нормативами тощо) (п. 4.2);

- агентство проводить оплату витрат у з рахуванням ПДВ зберігачу на утримання цінностей після надходження коштів на ці цілі (п. 4.2);

- відшкодування витрат на утримання цінностей проводиться один раз рік, але не пізніше 15 грудня поточного року (п. 4.4);

- у разі, якщо агентство визнає за можливе, відшкодування витрат може проводитись частинами протягом поточного року (п. 4.5);

- зберігач у 10-денний термін після закінчення кварталу звітує перед агентством про витрачання коштів (п. 4.6).

Отже, за умовами укладеного договору, зберігання позивачем цінностей мобілізаційного резерву є платним.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на зберігання цінностей у сумі 136 408,61 грн. за 2015 рік, 154 726,69 грн. за 2016 рік та 160 785,22 грн. за 2017 рік.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України “Про державний матеріальний резерв” фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетне зобов'язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

У ч. 5 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” закріплено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують закладання цінностей, тобто їх передачу відповідачем позивачу на зберігання. Проте, аналізуючи сукупність наявних у справі матеріалів, суд виходить з того, що цінності, за зберігання яких заявлено позов про стягнення боргу, передавалися відповідачем позивачеві, оскільки відповідач жодним чином не заперечив факту зберігання цінностей Державним підприємством “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” як зберігачем, не вказав на факти їх повернення, обставини неналежного виконання зберігачем своїх обов’язків тощо. Крім того, правовідносини між сторонами за цим самим договором зберігання від 25.07.2001 № 85-437601 вже були предметом судового розгляду і рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 32/137-50/222 з відповідача стягувалися кошти в рахунок відшкодування вартості витрат на зберігання цінностей матеріальних цінностей державного резерву.

Так, до обставин, які не потребують доказування процесуальний закон відносить, серед іншого:

- визнання таких обставин учасниками справи (ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників; ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою);

- преюдиційні обставини (ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом).

Отже, факт зберігання, який передбачає попередню передачу цінностей від поклажодавця зберігачу, визнається як самим відповідачем, так і був предметом дослідження в межах іншого судового спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, проте за інший період, а тому суд виходить з того, що цінності були передані та знаходяться на зберіганні, а претензій у відповідача щодо виконання позивачем обов’язків зберігача відсутні.

На підтвердження позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 451 920,52 грн. позивач подав суду, серед іншого, наступні документи:

за 2015 рік:

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” на суму 142 532,72 грн., що затверджений уповноваженими представниками сторін та передбачає такі статті витрат як основні витрати - заробітна плата працівників з нарахуваннями, вартість електричної енергії (освітлення та опалення), амортизація основних виробничих фондів, задіяних в процесі зберігання і додаткові витрати - інші витрати (не перевищує 10 % суми основних витрат), охорона матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за перший квартал 2015 року на суму 34 817,08 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за перший квартал 2015 року на суму 34 817,08 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за другий квартал 2015 року на суму 32 301,66 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за другий квартал 2015 року на суму 32 301,66 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший та другий квартал 2015 року;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за третій квартал 2015 року на суму 32 191,09 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за третій квартал 2015 року на суму 32 191,09 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший, другий і третій квартал 2015 року;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за четвертий квартал 2015 року на суму 37 098,78 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за четвертий квартал 2015 року на суму 37 098,78 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший, другий, третій і четвертий квартал 2015 року;

- супровідний лист від 15.12.2015 № 17/69-66 та від 20.01.2016 № 17/69/1, якими відповідачу направлялися для ознайомлення і підписання акти і звіти про зберігання матеріальних цінностей за 2015 рік, а також докази надсилання цих супровідних листів з додатками на адресу відповідача та їх одержання останнім;

за 2016 рік:

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” на суму 160 828,94 грн., що затверджений уповноваженими представниками сторін та передбачає такі статті витрат як основні витрати - заробітна плата працівників з нарахуваннями, вартість електричної енергії (освітлення та опалення), амортизація основних виробничих фондів, задіяних в процесі зберігання і додаткові витрати - інші витрати (не перевищує 10 % суми основних витрат), охорона матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за перший квартал 2016 року на суму 41 692,42 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за перший квартал 2016 року на суму 41 692,45 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за другий квартал 2016 року на суму 36 800,93 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за другий квартал 2016 року на суму 36 800,93 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший та другий квартал 2015 року;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за третій квартал 2016 року на суму 34 416,41 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за третій квартал 2016 року на суму 34 416,41 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший, другий і третій квартал 2016 року;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за четвертий квартал 2016 року на суму 41 816,90 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за четвертий квартал 2016 року на суму 41 816,90 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший, другий, третій і четвертий квартал 2016 року;

- супровідний лист від 05.05.2016 № 17/69-32, від 15.07.2016 № 17/69-43, від 18.10.2016 № 17/69-73 та від 18.01.2017 № 17/69-5, якими відповідачу направлялися для ознайомлення і підписання акти і звіти про зберігання матеріальних цінностей за 2016 рік, а також докази надсилання цих супровідних листів з додатками на адресу відповідача;

за 2017 рік:

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складських приміщеннях ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” на суму 173 798,59 грн., що затверджений уповноваженими представниками сторін та передбачає такі статті витрат як основні витрати - заробітна плата працівників з нарахуваннями, вартість електричної енергії (освітлення та опалення), амортизація основних виробничих фондів, задіяних в процесі зберігання і додаткові витрати - інші витрати (не перевищує 10 % суми основних витрат), охорона матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за перший квартал 2017 року на суму 40 626,40 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за перший квартал 2017 року на суму 40 644,04 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за другий квартал 2017 року на суму 77 644,04 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за другий квартал 2017 року на суму 77 644,04 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший та другий квартал 2017 року;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за третій квартал 2017 року на суму 34 547,90 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за третій квартал 2017 року на суму 34 547,90 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший, другий і третій квартал 2017 року;

- акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за четвертий квартал 2017 року на суму 48 593,28 грн.;

- звіт про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП “НВО “Павлоградський хімічний завод” за четвертий квартал 2017 року на суму 48 593,28 грн., який складається зі статей витрат, що відповідають погодженому сторонами кошторису витрат, відомості про план витрат на рік і фактично витрачені кошти за перший, другий, третій і четвертий квартал 2017 року;

- супровідний лист від 19.04.2017 № 17/69-38, від 20.07.2017 № 17/69-69, від 24.10.2017 № 17/69-99 та від 18.01.2018 № 17/69-4, якими відповідачу направлялися для ознайомлення і підписання акти і звіти про зберігання матеріальних цінностей за 2017 рік, а також докази надсилання цих супровідних листів з додатками на адресу відповідача.

Відповідно до позовної заяви і приєднаного до неї розрахунку, сума витрат за перший квартал 2017 року до стягнення не заявляється.

У листопаді 2016 року позивач направив відповідачу претензію № 25/247-22 про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у розмірі 181 704,70 грн. Відповідь відповідач позивачу і суду не надав.

Описані документи суд розглядає як належні докази понесення позивачем описаних витрат, оскільки вони узгоджуються з умовами укладеного сторонами договору та положення, вміщеними у постанові Кабінету Міністрів України “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву”.

Відсутність в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які деталізують понесені позивачем витрати на зберігання (як-то рахунки на оплату електроенергій, опалення, штатний розклад, бланки відомостей по заробітній платі, бухгалтерський баланс з розшифровкою амортизаційних відрахувань в розрізі виконання умов договору зберігання тощо) суд не вважає обставиною, яка свідчить про недоведеність позовних вимог, оскільки своєчасно складені і надіслані відповідачеві звіти відповідають затвердженим ним кошторисам за 2015-2017 роки, вони направлялися відповідачеві, який не заперечив вірності наведених позивачем даних, не заперечив обсягів фактично понесених витрат, не подав зустрічного розрахунку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

До відзиву на позовну заяву відповідач не приєднав доказів, які б спростовували позовні вимоги. Більше того, у тексті відзиву відповідач не навів обставин необґрунтованості та/або безпідставності позовних вимог, не заперечив обставин, покладених позивачем в основу позову, фактів свого прострочення та неналежного виконання грошових зобов’язань за договором.

Вміщені у відзиві міркування і посилання на законодавство по своїй суті не є запереченнями проти позову, адже позовні вимоги не суперечать згаданій відповідачем постанові Кабінету Міністрів України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню, адже відповідач прострочив оплату витрат позивача за 2015 рік з 16.12.2015, за 2016 з 16.12.2016, за 2017 рік з 16.12.2017 згідно з п. 4.4 договору.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення відшкодування витрат на зберігання цінностей за перший, другий і частину третього кварталу 2015 року, то суд вважає їх безпідставними, адже такі вимоги заявлені без пропуску загального строку позовної давності, що становить 3 роки.

Так, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовну заяву до Державного агентства резерву України позивачем оформлено та надіслано до суду 12.09.2018, тобто без пропуску строку позовної давності, а тому підстави для часткової відмови у позові відсутні.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 26 010,22 грн. пені, 77 526,01 грн. інфляційних втрат та 20 500,27 грн. 3 % річних.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що його проведено з урахуванням строків виконання грошового зобов’язання поклажодавця за п. 4.4 договору, такий розрахунок арифметично вірним.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112) 451 920 (чотириста п’ятдесят одну тисячу дев’ятсот двадцять) грн. 52 коп. боргу, 26 010 (двадцять шість тисяч десять) грн. пені, 77 526 (сімдесят сім тисяч п’ятсот двадцять шість) грн. 01 коп. інфляційних нарахувань, 20 500 (двадцять тисяч п’ятсот) грн. 27 коп. 3 % річних та 8 656 (вісім тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн. 63 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.12.2018.

Суддя О.В. Мандриченко