Ухвала суду № 78954012, 26.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 грудня 2018 року м. Київ № 320/6756/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення об'єкта самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2018 року до суду звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України з позовом до ОСОБА_1 про знесення об'єкта самочинного будівництва.

Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 30.05.2017 було винесено припис № С-3005/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким у відповідності до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було встановлено строк для добровільного знесення об'єкта нерухомості до 20.06.2017.

Відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Таким чином, починаючи з 20.06.2017, у позивача виникли підстави для звернення до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості.

У пункті 1 прохальної частини позову позивач просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними. На обґрунтування зазначеного клопотання позивач пояснив, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України вже зверталася в порядку адміністративного судочинства до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 Однак ухвалою суду від 11.09.2017 у відкритті провадження у справі №810/3049/17 було відмовлено у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У подальшому позивачем було подано позов в порядку цивільного судочинства до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Ухвалою суду від 14.06.2018 у відкритому судовому засіданні, заслухавши думку учасників справи, провадження у справі №369/897/18 було закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. При ухваленні рішення про закриття провадження у справі №369/897/18 суд керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а.

Відповідно до тверджень позивача, оскільки копію ухвали суду від 14.06.2018 у справі № 369/897/18 він отримав лише 06.12.2018, на підтвердження чого надав копію ухвали з відміткою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про її надходження та реєстрації 06.12.2018 за вх. № 10/10-0612/5, позивач вважає, що строк звернення до суду ним пропущений з незалежних від нього обставин.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач звернувся із даним адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду 18.12.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позову.

Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд не вбачає з повідомлених позивачем обставин поважності причин його пропуску з огляду на таке.

Так, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.06.2018 у цивільній справі № 369/897/18 винесена у відкритому судовому засіданні, а також, враховуючи, що у судовому засіданні 14.06.2018 судом була з'ясована думка учасників справи щодо можливості закриття провадження у справі, суд вважає, що позивачеві станом на 14.06.2018 було достеменно відомо про висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а та про рішення суду.

Більш того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала суду по справі № 369/897/18 надіслана судом до реєстру 25.06.2018, зареєстрована у реєстрі 26.06.2018 та оприлюднена 02.07.2018.

Отже, наведені позивачем доводи щодо поновлення строку звернення до суду, у взаємозв'язку із встановленими судом обставинами та наявними в матеріалах позову документами, на даному етапі не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Будь-яких інших доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду з даним позовом в межах встановленого законом тримісячного строку, позивачем суду не надано.

Таким чином із доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що як станом на 14.06.2018 так і станом на 02.07.2018 позивач повинен бути обізнаний про прийняте судом рішення, та, як наслідок, наявність у нього підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

Натомість, будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві звернутися до суду в межах тримісячного строку, позовна заява не містить, оскільки представлені суду докази, зокрема ухвала суду від 14.06.2018 у справі № 369/897/18, спростовує надані позивачем пояснення поважності причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим такі причини визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім цього, в силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

У пункті 3 прохальної частини позову заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Обґрунтовуючи підстави щодо відстрочення сплати судового збору, заявник посилається на відсутність коштів у інспекції на зазначену мету.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У позовній заяві сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та надати суду відповідні докази.

Слід зазначити, що судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.

Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини «Справа Ейрі» від 09.10.1979).

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Суд зазначає, що позивач не включений до числа осіб, звільнених від оплати судового збору при подачі позовів, зокрема, до адміністративного суду, що прямо передбачено Законом України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позову), а тому є платником судового збору на загальних підставах.

Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Більш того, суд звертає увагу, що доводи заявника про неможливість сплати судового збору, які викликані відсутністю коштів, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22.05.2015 № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. Окрім того, жодними засобами доказування (документально підтверджуючі докази) наявності чи відсутності коштів на рахунках заявника останнім суду не підтверджено.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, враховуючи висновки суду;

- оригіналу документа про сплату 1762, 00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення об'єкта самочинного будівництва, - залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.