
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
26 грудня 2018 року м. Київ № 320/6770/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату позивачеві компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 376/147/17;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачеві недоотриманих сум пенсії згідно з довідкою ВАТ «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження АЕС від 31.07.2006 № 66, починаючи з 01.01.2012 по 10.07.2017, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позову встановлено, що 13.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 753, в якій просив, зокрема, провести перерахунок його пенсії із заробітку згідно з довідкою ВАТ «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження АЕС від 31.07.2006 № 66, яка міститься в матеріалах пенсійної справи позивача, за весь час, коли вона фактично не виплачувалась, з урахуванням вже виплачених сум.
У відповідь на вищевказану заяву відповідач листом від 24.11.2017 № 92/Щ-01 повідомив позивача, що рішенням Сквирського районного суду від 31.06.2006 встановлено юридичний факт роботи позивача з 23.12.1986 по 28.12.1986 в м. Прип'ять Київської області щоденно по 22 години в зоні відчуження, із яких 20 годин в м. Прип'ять Київської області і 2 години в с. Луб'янка Поліського району Київської області. На виконання зазначеного рішення суду ВАТ «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» було видано довідку про заробітну плату від 31.07.2006 № 66. Управлінням Пенсійного фонду зазначено також, що оскільки вказане рішення суду не містить зобов'язань Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсії, підстави для обчислення пенсії за довідкою про заробітну плату відсутні.
Не погоджуючись з вищевказаними діями Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №376/147/18, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018, вимоги позивача задоволено частково. Визнано неправомірними дії Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ВАТ «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 31.07.2006 № 66 та зобов'язано Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 833 (вісімсот тридцять три) крб. 62 коп., на підставі довідки ВАТ «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» № 66 від 31.07.2006, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.2017, з врахуванням вже виплачених сум.
24 жовтня 2018 року позивач звернувся з вимогою до відповідача виконати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 376/147/18 в повному обсязі, а також просив письмово повідомити про строки та розмір виплат згідно з рішенням суду за минулі місяці, починаючи з 01.12.2017.
Листом від 14.11.2018 № 141/Щ-01 відповідач повідомив позивача, що на виконання вищевказаного рішення суду розпорядженням від 20.09.2018 заявнику було проведено перерахунок пенсії з 16.08.2018 (з дати набрання судовим рішенням законної сили), а саме пенсію обраховано відповідно до довідки від 31.07.2006 № 66 із урахуванням заробітної плати у розмірі 833, 62 крб. Борг по перерахунку за період з 16.08.2018 по 30.09.2018 включено у відомості на жовтень 2018 року. Крім того було повідомлено, що різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до рішення суду, за період до набрання судовим рішенням законної сили, що не включається до відомостей, починаючи з вересня, буде виплачуватися відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Крім того, листом від 04.12.2018 № 156/Щ-01 відповідач повідомив, що підстави для перерахунку пенсії за довідкою ВАТ «Сквирське ремонтно-транспортне підприємство» № 66 від 31.07.2006 з 01.01.2012 відсутні, оскільки така довідка видана за рішенням суду, яке не містить зобов'язань до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо перерахунку пенсії з 01.01.2012.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що починаючи з 24.11.2017 (дата отримання позивачем листа про відмову у перерахунку пенсії) позивачу було достеменно відомо про порушення його прав.
Слід зазначити, що позивач, будучи обізнаним про порушене право, у січні 2018 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду за його захистом чітко формулюючи підстави та предмет позову (справа № 376/147/18).
Водночас з даними позовними вимогами за період з 2012 по 2017 роки (тобто більш ранній період ніж у межах провадження № 376/147/18), позивач звернувся лише 18.12.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позову, а також конвертом, в якому надійшов позов.
При цьому позивач не повідомив суд про існування обставин, які непереборно перешкоджали йому як зверненню до суду, починаючи з 2012 року, оскільки пенсійні виплати є щомісячними, носять систематичний характер та позивач повинен був бути обізнаний про їх розмір, так і які обставини перешкоджали йому заявити ці позовні вимоги при зверненні до суду у січні 2018 року (справа № 376/147/18, яка вирішена по суті заявлених позовних вимог).
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до правової позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду від 31.08.2018 справа № 643/11023/16-а, положення статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права. Стосовно майнових прав позивача та обов'язку відповідача у зазначеній категорії адміністративних справ забезпечувати їх реалізацію шляхом здійснення відповідних виплат, це означає також відсутність обов'язку резервувати певну частину коштів за період більше 6 місяців, що, в першу чергу, виправдано та зумовлено специфікою формування та використання коштів державних та місцевих бюджетів, а також інших фондів, якими розпоряджається суб'єкт владних повноважень.
Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду із даним позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано.
При цьому, жодних посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачеві компенсацію втрати частини доходу, проте жодних розрахунків з цього приводу не надає.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Крім того, слід враховувати передбачений Кодексом адміністративного судочинства України принцип, за яким розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості.
Тобто позивач повинен на підтвердження підстав позову подати докази, які підтверджують кожну обставину як складову предмету та змісту доказування.
Враховуючи наведене, позивачу слід викласти обставини, якими обґрунтовуються його позовні вимоги в цій частині, з посиланням на конкретні юридичні факти із зазначенням правової підстави позову (вказати законодавчі акти, норми яких порушено відповідачем) та наданням відповідних доказів на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законом інтересів; вказати яку саме суму необхідно компенсувати та які управлінські функції у такому випадку здійснює відповідач для вирішення питання щодо дотримання позивачем предметної юрисдикції.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- уточненої позовної заяви шляхом конкретизації позовних вимог у пункті першому даного позову, з урахуванням висновків суду, що наведені у даній ухвалі.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.
Судове рішення № 78954008, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 26.12.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/6770/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: