Рішення № 78953877, 22.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 року 320/5845/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 22.08.2018 №12 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з моменту звернення призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю категорії ІV, у зв'язку з чим звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років, до якої приєднала усі необхідні документи. Проте, відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного терміну проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач вважає, що така відмова прийнята за відсутності правових підстав, оскільки нею було подано до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області документи, які підтверджують період роботи та проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та свідчать про наявність у неї права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки у неї відсутні документи, які підтверджують факт роботи (проживання) на територіях радіоактивного забруднення. При цьому, відповідач зазначив, що дійсно позивачем при подані заяви на призначення пенсії було надано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідку, видану виконкомом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області про підтвердження періоду роботи з 30.09.1988 по 12.05.1995, який відповідає запису в трудовій книжці. Але, згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 позивач в період роботи з 17.04.1991 мала перебувати у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, що не підтверджує факт роботи (проживання) на територіях радіоактивного забруднення.

Таким чином, відповідач вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, він діяв правомірно, а відтак заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачем також подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області 13 серпня 1997 року.

Згідно довідки №864 від 31.10.2002, виданої виконкомом Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 вибула разом з сином ОСОБА_3 2.07.1988 на постійне місце проживання в с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області.

Згідно довідки №489 від 23.11.1995, виданої виконкомом В.Дмитровицької сільської Ради народних депутатів, син позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає і прописаний разом із матір'ю в с. В.Дмитровичі Обухівського району Київської області, територія якого відноситься до 4 категорії.

Згідно довідки №251/02-33 від 17.09.2018, виданої Великодмитровицькою сільською радою Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 з 22.10.1993 по 08.09.2015 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1, а з 08.09.2015 проживає та зареєстрована в АДРЕСА_2.

Аналогічна довідка була видана позивачу 06.08.2018, яка була подана відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, про що не заперечувалось відповідачем.

Згідно довідки №194/02-33 від 18.07.2018, виданої Великодмитровицькою сільською радою Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 дійсно працювала в колгоспі "Вітчизна" с. Великі Дмитровичі з 30.09.1988 по 12.05.1995, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 с. Великі Дмитровичі віднесено до четвертої зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 з 30.09.1988 по 12.05.1995 працювала в колгоспі "Вітчизна" (с.Великі Дмитровичі).

10 лютого 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_3, а тому позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

06 серпня 2018 року позивач звернулась до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії.

За результатами розгляду заяви, Обухівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Київської області рішенням від 22.08.2018 №12 відмовило позивачу у призначенні такої пенсії з тих підстав, що позивачем були подані посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 та довідки №194/02-33 від 18.07.2018 та №209/02-03 від 06.08.2018, видані виконкомом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області про період роботи (з 30.09.1988 по 12.05.1995) та проживання/реєстрації (з 22.10.1993 по даний час) в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Але, в період роботи з 17.04.1991 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, що не підтверджує період роботи (проживання) на територіях радіоактивного забруднення.

Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно із ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Частинами 3, 4 статті 15 Закону України №796-XII встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (в редакції, чинній на під час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

Позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком подав до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, зокрема, такі документи: копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 4) серії НОМЕР_3 від 10.02.1993, довідку №194/02-33 від 18.07.2018, видану виконкомом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області про період роботи з 30.09.1988 по 12.05.1995 в зоні посиленого радіоекологічного контролю; довідку №209/02-03 від 06.08.2018, видану виконкомом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, про період проживання/реєстрації з 22.10.1993 по даний час в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Суд вважає, що позивачем було подано достатньо документів для підтвердження періоду проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення.

Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №572/1003/17, від 23.03.2018 у справі №588/538/16-а, від 19.06.2018 №530/584/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Як вже було встановлено судом, позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (4 категорія), станом на 1 січня 1993 року прожила та відпрацювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

Суд наголошує, що Закон №796-ХІІ надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років як особі, яка постійно проживала або постійно проживала чи постійно працювала або постійно працювала у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вона за станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років.

Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, що дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість призначення пенсії позивачеві зі зниженням пенсійного віку, оскільки з наданих позивачем документів не можливо підтвердити період роботи (проживання) на територіях радіоактивного періоду, оскільки в період роботи позивач з 17.04.1991 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Так, суд зауважує, що абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1, на який у тому числі посилається відповідач заперечуючи проти позову, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

У даному випадку, довідкою №194/02-33 від 18.07.2018, виданою виконкомом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області, підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працювала в колгоспі "Вітчизна" с. Великі Дмитровичі з 30.09.1988 по 12.05.1995.

Більш того, згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 з 30.09.1988 по 12.05.1995 працювала в колгоспі "Вітчизна" (с. Великі Дмитровичі).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області віднесено до четвертої зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином довідка №194/02-33 від 18.07.2018, яку позивач подала до відповідача, містить відомості про період роботи з 30.09.1988 по 12.05.1995 в зоні радіоекологічного контролю, що також свідчить про період проживання позивача у вказаний період в селі Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було враховано документально підтверджених відомостей про період роботи позивача в зоні радіоекологічного контролю, у зв'язку з чим останнім необґрунтовано прийнято рішення про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Щодо часу з якого належить призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії 06.08.2018.

За таких обставин та беручи до уваги встановлене судом, право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи, що із заявою позивач звернулась до відповідача 06.08.2018, то така пенсія повинна бути призначена позивачу з 06.08.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн., що підтверджується квитанціями від 28.09.2018 №1 на суму 704,80 грн. та від 14.11.2018 №55 на суму 704,80 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 22.08.2018 №12 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 06 серпня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 22201265).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.