Ухвала суду № 78953843, 12.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 грудня 2018 року м. Київ № 810/5113/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в:

до суду з позовом звернулась ОСОБА_1, пред'явивши вимоги до Ірпінського ОУПФУ Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати їй пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсію згідно рішення суду у справі №2а-3101/10 за період з 1 січня по 2 вересня 2014 р.

Ухвалою суду подана позовна заява була залишена без руху, заявниці встановлено оптимальний строк для усунення її недоліків із визначенням порядку їх усунення шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважності причин його пропуску; оригіналу документа про сплату судового збору у відповідності до Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" в розмірі 704, 80 грн. судового збору за вимогу немайнового характеру та 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимогу майнового характеру, виходячи з розміру суми на яку претендує позивачка; належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАСУ (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду), зокрема, але не виключно, із зазначенням: офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивачки та відповідача; ціни позову, обґрунтуваного розрахунку суми; викладу обставин, якими позивачка підтверджує свої вимоги; доказів, що обґрунтовують вказані обставини; зазначення конкретного змісту порушених прав, свобод та інтересів заявниці.

07.12.2018 р., на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 та копія посвідчення інваліда 2 групи на ім'я особи ОСОБА_2 Дослідивши зміст поданих документів, суд констатує невиконання вимог ухвали від 02.10.2018 р. та вважає за необхідне повернути подану заяву разом з усіма документами, з огляду на таке:

відповідно до ст.129 Конституції України та в силу положень ст. 7 Закону України „Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантовано доступність судового захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відмова від звернення до суду за захистом порушеного права є нечинною.

Правова рівність полягає в тому, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Під рівністю громадян перед судом слід розуміти те, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які належать до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не зазнаючи ніяких обмежень.

Принцип рівності перед законом і судом є проявом загального принципу рівності, який у різних системах права - міжнародно-правовій і національній (внутрішньодержавній) - зважаючи на особливості суб'єктного складу і характер відносин, виражається в таких особливих проявах, як принцип суверенної рівності у міжнародному праві та принцип рівності однойменних суб'єктів (громадян, юридичних осіб) у внутрішньодержавному праві. Принцип юридичної рівності в найзагальнішому сенсі означає, що до однойменних суб'єктів не можуть застосовуватися будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їхні властивості. Юридичне розуміння передбачає рівність у правах, у процедурах, стартових можливостях, на відміну від економічної рівності, що вимагає рівності на фініші.

Процесуальна рівність (засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом) забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Принцип рівності був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України. Наприклад, у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03), рішення від 15 травня 2008 р.: Суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France), [GC], заява № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, серія A № 245-C, п. 26; та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), заява № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов'язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав. Тобто, для суду недостатньо тільки написати клопотання, в якому вказати на загальні складнощі теперішнього життя, а необхідно ще подати достатні докази, які підтверджують інформацію викладену у клопотанні.

Загальним процесуальним принципом у суді є рівність сторін у справі - ст. 129 КУ, тому підстави для звільнення від сплати судового збору як виключення із правила повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У п. 53 цього ж Рішення було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону «Про судовий збір» закріпив норму відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Таким чином, держава Україна визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором. Разом з тим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 законодавець пов'язав із поняттям «майнового стану сторони». Однак, в такій редакції поняття «майнового стану сторони» є оціночним в кожній окремій справі. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі і пенсіонерів, то самі лише посилання на обставини, пов'язані зі складним матеріальним становищем, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Так, у якості доказів незадовільного матеріального стану заявницею подано акт, який складено депутатом Гостомельської селищної ради Мамчуром О.Д. та довідку центу первинної медико-соціальної допомоги про стан здоров'я ОСОБА_1 на певну дату, до яких суд ставиться критично.

Так, права депутатів місцевої ради визначені ст.11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року N 93-IV. Право на складання будь-яких актів стосовно виборців на виборчому окрузі останньому не надано. До того ж, зазначення ним в акті про відсутність у позивачки коштів на лікування та придбання ліків жодним чином не підтверджено та спростовується загальнодоступною інформацією.

Так, насьогодні в Україні діє постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань». Ця постанова передбачає безоплатний або пільговий відпуск ліків за рецептами у разі амбулаторного лікування та визначає категорії населення, які мають право на такі пільги, та категорії захворювань, на які розповсюджуються такі пільги. Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я. 27 грудня 2017 року, Кабінетом Міністрів України була ухвалена додаткова постанова, якою внесені суттєві зміни до реалізації програми "Доступні ліки" у 2018 році. Насамперед мова йде про доповнення програми ще 2 діючими речовинами для лікування серцево-судинних захворювань та діабету 2 типу. Працює новий механізм ціноутворення для препаратів: після встановлення граничних цін на лікарські засоби, яким знижено цінові пропозиції на всі ліки для пенсіонерів та поповнена ланка препаратів, що відшкодовуватимуться на 100% за державний кошт.

За даними Держстату за 8 місяців роботи програми пацієнти (в основному пенсіонери) отримали ліки майже за 12 мільйонами рецептів на суму понад 500 млн грн. Число таких пацієнтів у регіоні складає від 100 до 300 тис.

Наказом МОЗ України №177 від 5 лютого 2018 року затверджено 47 препаратів, кошти на які 100% відшкодовуватися за державний рахунок.

Щодо наданої довідки про хворобу заявниці, з останньої не вбачається ні період (тривалість) лікування хворої, ні неможливість забезпечити її доступом до безкоштовних ліків в межах програми "Доступні ліки".

Натомість, відсутні такі значущі відомості з управління соціального захисту населення як одержання позивачкою субсидій, доплат, знаходження її помешкання у незадовільному та непридатному для проживання стані, яка розкриває дійсний фінансовий стан заявниці; довідка з Ірпінського ОУПФУ про розмір одержуваної пенсії.

Суд також звертає увагу, що надані ксерокопії посвідчення особи ОСОБА_2 не підтверджують факт родинних зв'язків з ОСОБА_1 та не пов'язують її з правом на звільнення та/або розстрочення від сплати судового збору.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 02.10.2018 р. суд зобов'язав ОСОБА_1 надати докази поважності причин пропуску звернення до суду, які були проігноровані.

Суд також зауважує, що відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" в Україні наразі діє безоплатна первинна та вторинна допомога, що надає додаткові можливості особам певного соціального статусу для повного використання права на доступ до правосуддя, в тому числі і щодо виконання вимог ухвали суду про надання витребуваних судом доказів. Позивачка своїм правом не скористалась та не виконала вимоги про усунення недоліків поданого позову.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позову у встановлений судом строк, - п.1 ч.4 ст.169 КАСУ.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії , - повернути позивачці разом з усіма поданими документами.

2.Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Брагіна О.Є.