Рішення № 78953550, 12.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/541/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач та його представник - не з'явилися;

представника відповідача - Сатмарі Н.М.;

представник третьої особи - не з'явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, де третя особа: Приборжавська сільська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, де третя особа: Приборжавська сільська рада, згідно якої просила суд: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі №1946 за межами населеного пункту на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі №1946 за межами населеного пункту на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 28 листопада 2015 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі №1946, долучивши відповідні графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Листом Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.12.2015 року №Ф-237/1-586/25-15 - відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. На обґрунтування своїх доводів щодо прийнятого ним рішення, яке оформлене вищевказаним листом зазначає підпункт 4.30 пункту 4 Положення про Головне управління Держземагенства у Закарпатській області, яке затверджено наказом Державного агентства земельних ресурсів України у Закарпатській області від 21.09.2012 року №443 (із змінами). Поруч з цим вказує на відсутність можливості встановлення ним точного місця розташування земельної ділянки на підставі доданих до клопотання матеріалів, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства. Дані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її конституційні права та інтереси, а тому звернулася до суду за захистом свого права.

Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надіслала на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності та відповідно до поданого клопотання позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у запереченнях на адміністративний позов, при цьому пояснивши що відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного позову немає. (а.с.46-51).

Представник третьої особи будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, однак надіслав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача з приводу даного позову, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача з клопотанням 28 листопада 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі №1946, долучивши відповідні графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Дане клопотання зареєстроване у Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області 30.11.2015 року за № Ф-237/1/24-15 (а.с. 52).

Листом Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.12.2015 року №Ф-237/1-586/25-15 - відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. На обґрунтування своїх доводів щодо прийнятого ним рішення, яке оформлене вищевказаним листом зазначає підпункт 4.30 пункту 4 Положення про Головне управління Держземагенства у Закарпатській області, яке затверджено наказом Державного агентства земельних ресурсів України у Закарпатській області від 21.09.2012 року №443 (із змінами). Поруч з цим вказує на відсутність можливості встановлення ним точного місця розташування земельної ділянки на підставі доданих до клопотання матеріалів, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства. (а.с. 8).

Незаконність, на думку позивача, вказаного рішення й стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також враховуючи предмет розгляду даної справи і надані сторонами докази у даній справі й вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання дозволу при розгляді клопотання ОСОБА_3. від 28.11.2015 року, яке зареєстроване 30.11.2015 року та зобов'язання повторно розглянути клопотання підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України: громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таких підстав лист відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.12.2015 року №Ф-237/1-586/25-15 не містить.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Згідно з ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пунктів 31, 32, ч. 4 Положення про Державну службу з питань геодезії картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань:

розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області уповноважене надавати дозволи на розробку проекту землеустрою, зокрема, що стосується земель сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статтях 116, 118 ЗК України. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Тобто приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

Таким чином, формальну відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у листі від 29.12.2015 року №Ф-237/1-586/25-15, суд розцінює як перешкоджання в реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки гр. ОСОБА_3, в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014 року (Заява № 19336/04, рішення набуло статусу остаточного від 02.06.2014 року).

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки клопотання позивача від 28.11.2015 року, зареєстроване відповідачем 30.11.2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому відповідач зобов'язаний повторно розглянути дане клопотання та винести рішення за наслідками розгляду такого з врахуванням вимог ч.7 ст. 118 ЗКУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про підставність вимоги позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 28.11.2015р., про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі 1946 за межами населеного пункту на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Отже, встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при вчиненні оскаржуваних дій, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини та беручи до уваги надані сторонами докази по справі, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідач належними та допустимими доказами не довів суду правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати в частині сплати судового збору складають 1102,40 грн., що підтверджується квитанцією про оплату судового збору від 27.04.2016 року №0.0.544052213.1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2,7,77,139,243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, де третя особа: Приборжавська сільська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі 1946 за межами населеного пункту на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі 1946 за межами населеного пункту на території Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок), який сплачений згідно квитанції №0.0.544052213.1 від 27.04.2016 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 02.01.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

СуддяМ.М. Луцович