Рішення № 78953213, 20.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4592/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Тайлієвої Х.Р.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення неустойки, інфляційних та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №14-84 від 14.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №33/016-юр від 10.05.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про стягнення пені у розмірі 478 568,93грн., 3% річних у розмірі 34 732,01грн., інфляційних у розмірі 1 125,45грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №4298/16-ТЕ-3 від 21.12.2015р. в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, у зв"язку з чим позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні.

Ухвалою суду від 16.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.11.2018р.

07.11.2018р. від відповідача надійшов відзив, в якому він позов не визнає, зазначає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення строку оплати природного газу, встановленого договором, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором. Крім того, відповідач зазначає, що є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію та продає її теплопостачальним організаціям, які забезпечують надання послуг з теплопостачання відповідним категоріям споживачів, у т.ч. бюджетним установам і організаціям. Відповідач погасив заборгованість у повному обсязі до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Отже, з огляду на приписи ч.3 ст.7 цього Закону, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних на суму заборгованості за зобов'язаннями січня-березня 2016р.

Ухвалою суду від 08.11.2018р. відкладено підготовче засідання на 20.11.2018р.

13.11.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що посилання відповідача на відсутність вини жодним чином не звільняє його від виконання зобов"язань та відповідальності за їх неналежне виконання.

20.11.2018р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у засіданні на 18.12.2018р.

18.12.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2018р.

20.12.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ", (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №4298/16-ТЕ-3, згідно п.1.1. якого постачальник зобов’язався передати у власність споживача у 2016 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу у період січень-березень 2016р. природний газ на загальну суму 9 630 523,69грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу, які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.28-30).

За умовами п.6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.8.2. договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за період з 16.02.2016р. по 10.07.2016р.: пеню у розмірі 478 568,93грн., 3% річних у розмірі 34 732,01грн. та інфляційні у розмірі 1 125,45грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Сторони є суб’єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст.4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов’язаннями, і мають застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимоги ст.ст.4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226, 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Між тим, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаеморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно ст.2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 статті 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, зазначеною нормою передбачена підстава для звільнення теплогенеруючої організації від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, зокрема за несвоєчасну оплату природного газу, використаного для виробництва теплової енергії.

Приписи ч.3 ст.7 Закону є нормою прямої дії, які не ставлять право ненарахування/списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, у тому числі в залежність від включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості, окрім умови щодо погашення боржником - теплогенеруючим підприємством заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію та продає її теплопостачальним організаціям, які забезпечують надання послуг з теплопостачання відповідним категоріям споживачів, що підтверджується ліцензією від 11.08.2011р.

Між тим, відповідачем, як теплогенеруючою організацією, погашено заборгованість перед позивачем за природний газ в період з 02.02.2016р. по 11.07.2016р., отже заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ відсутня.

За викладених обставин, суд, не зважаючи на відсутність доказів включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як це передбачено статтею 3 вказаного Закону, приписами якої визначено порядок участі саме у процедурі врегулювання заборгованості, вважає наявними підстави для застосування приписів частини 3 статті 7 вказаного Закону до спірних правовідносин, а відтак відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.01.2019р.

Суддя ОСОБА_3