Рішення № 78953020, 27.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.2018 Справа № 904/4752/18за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

до Фізичної особи-підприємця Самосюк Андрія Сергійовича

про стягнення 20 219,90 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 16 515,91 грн. - основного боргу, 1 316,78 грн. - індексу інфляції, 523,28 грн. - 3 % річних, 1 276,48 грн. - пені, 587,45 грн. - 7 % штрафу, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Про вирішення спору сторони повідомлялися належно. Про повідомлення Позивача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач повідомлявся судом на адресу, вказану в позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №4930006731777 з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09р. № 270 передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки ухвали суду, про відкриття провадження у справі направлялася Відповідачеві на адресу, вказану в позові та ЄДР суд вважає, що Відповідач належним чином повідомлявся про вирішення спору судом і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення (фактично відмовившись від одержання поштового відправлення), Відповідач не одержав ухвали суду, чим позбавив себе можливості захисту від вимог Позивача.

Всупереч вимог суду, викладених в ухвалі суду від 29.10.18 р. Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.17р. сторонами укладено Договір №1760 купівлі-продажу теплової енергії (далі Договір), за п.1.1. якого за цим договором Теплопостачальна організація - Продавець (Позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві - Покупцю (Відповідач) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач - Покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму газу).

Облік споживання Споживачем-Покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1. Договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації - Продавця та Споживача - Покупця або за домовленістю Сторін в іншому місці (п.5.2. Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем-Покупцем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України (п.6.1. Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. Договору).

Відповідно до п.6.3. Договору оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від Споживача-Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості Споживача-Покупця за цим Договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

За порушення строків сплати Споживачем-Покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки (п.7.3. Договору).

За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, за період з 01.12.16р. по 19.04.18р. борг Відповідача за спожиту теплову енергію станом на 05.10.18р. становить 16 515,91 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань Позивач до матеріалів справи надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7666 від 31.12.16р. (підписаний сторонами), №613 від 31.01.17р. (підписаний сторонами), №2185 від 28.02.17р. (підписаний сторонами), №3183 від 31.03.17р. (підписаний Позивачем), №6066 від 29.11.17р. (підписаний Позивачем), №5444 від 31.12.17р. (підписаний Позивачем), №807 від 31.01.18р. (підписаний Позивачем), №1901 від 28.02.18р(підписаний Позивачем)., №2998 від 31.03.18р. (підписаний Позивачем), №4051 від 30.04.18р. (підписаний Позивачем), копії супровідних листів про направлення Споживачеві рахунків на оплату та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії поштових конвертів, з відміткою укрпошти про повернення відправлень за закінченням термінів зберігання, копії актів про неповернення Споживачем актів здачі-прийняття робіт (не підписаних Відповідачем).

З посиланням на п.7.3. Договору, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню у сумі 1 276,48 грн. за період прострочки з 21.12.17р. по 05.10.18р. за кожним актом окремо та 587,45 грн. - 7 % штрафу.

Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача за період прострочки з 23.01.17р. по 05.10.18р. за кожним актом окремо Позивач нарахував 3 % річних - 523,28 грн. та за період прострочки з лютого 2017р. по травень 2018р. нарахував індекс інфляції - 1 316,78 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунок стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

На обґрунтування своїх вимог Позивач надав копії наведених вище: Договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), супровідних листів, адресованих Відповідачеві, поштових конвертів.

У актах, складених контролером Турчиною О.М. про неповернення Споживачем актів здачі-прийняття робіт (не підписаних Відповідачем), вказано, що акти не повертаються, у зв'язку з незгодою Споживача з нарахованими сумами. Однак, Відповідач не зазначив з яких саме підстав незгоден з нарахуваннями Позивача.

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що розрахунки 3% річних та пені проведено неправильно. Так, за актом за грудень 2017р. строк оплати настав 20.01.18р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 22.01.18р., відповідно, прострочення Відповідача почалося з 23.01.18р., за актом за квітень 2018р. строк оплати настав 20.05.18р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 21.05.18р., відповідно, прострочення Відповідача почалося з 22.05.18р.

За перерахунком суду, за кожним актом окремо, індекс інфляції за період 01.02.17р. по 01.05.18р. становить 1 316,53 грн., 3 % річних - 523,09, пеня - 1 275,57 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача належать: 16 515,91 грн. - основного боргу, 1 275,57 грн. - пені, 1 316,53 грн. - індексу інфляції, 523,09 грн. - 3 % річних, 587,45 грн. - 7% штрафу, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Самосюка Андрія Сергійовича про стягнення 20 219,90 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Самосюк Андрія Сергійовича, 50082, АДРЕСА_1 (НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1 (код 00130850) 16 515,91 грн. - основного боргу, 1 275,57 грн. - пені, 523,09 грн. - 3 % річних, 1 316,53 грн. - індекс інфляції, 587,45 грн. - 7 % штрафу, 1 761,88 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.12.2018

Суддя С.Г. Юзіков