Рішення № 78953006, 26.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4565/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення пені у розмірі 1208923грн.36коп., 3% річних у розмірі 377437грн.27коп. та інфляційної складової у розмірі 1199508грн.09коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №14-84 від 14.04.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №33/016-юр від 10.05.2018р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Акціонерного товариства "Дніпроазот" з позовом про стягнення пені у розмірі 1208923грн.36коп., 3% річних у розмірі 377437грн.27коп. та інфляційної складової у розмірі 1199508грн.09коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016р. в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

01.11.2018р. на адресу суду надійшов письмовий відзив від відповідача, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що несвоєчасна оплата Акціонерним товариством "Дніпроазот" отриманого від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу обумовлена об'єктивними причинами, які не залежали від відповідача, а саме через наявність значної дебіторської заборгованості.

Також відповідачем заявлено клопотання про продовження Акціонерному товариству "Дніпроазот" строк надання відзиву на позовну заяву на один день. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що порушення строку надання відзиву відбулось внаслідок необхідності долучення до відзиву значного обсягу доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018р. задоволено клопотання відповідача, продовжено Акціонерному товариству "Дніпроазот" строк надання відзиву на позовну заяву, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 04.12.2018р.

13.11.2018р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що посилання Акціонерного товариства "Дніпроазот" на відсутність його вини у простроченні терміну оплати поставленого природного газу не звільняє останнього від відповідальності за вказане прострочення.

Відповідач, зі свого боку, надав до суду 27.11.2018р., заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких наполягає на тому, що Акціонерним товариством "Дніпроазот" було вжито усіх залежних від нього заходів для виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016р., а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

04.12.2018р. від відповідача надійшла до суду заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018р.

26.12.2018р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти зменшення пені з підстав значного обсягу несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення позивача та відповідача, суд установив таке.

26.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроазот" (далі-споживач) підписано договір постачання природного газу №4778/1617-ТЕ-3 (далі-договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

За умовами пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пункт 2.1. договору передбачає, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016р. по 31 березня 2017р. (включно) природний газ обсягом до 6077,000 тис куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.):

- жовтень в обсязі – 181; листопад в обсязі – 906; грудень в обсязі – 1224; січень в обсязі – 1720; лютий в обсязі – 1095; березень - 951.

Додатковою угодою №6 від 31.03.2017р. викладено пункт 2.1. договору в наступній редакції: “постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016р. по 31 березня 2017р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6942,128 тис куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.):

- жовтень в обсязі – 383,433; листопад в обсязі – 1207,841; грудень в обсязі – 1549,329; січень в обсязі – 1809,728; лютий в обсязі – 1391,479; березень – 600,318”.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу – у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов’язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до пункту 4.1. договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493.

За умовами пункту 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942грн.00коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930грн.40коп.

Пунктом 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №2 від 23.01.2017р.) укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Пункт 8.2. договору передбачає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоду, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведення споживачем відповідно до постави Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

За змістом пункту 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач поставив протягом періоду з жовтня 2016р. по березень 2017р. включно, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 41169595грн.90коп. що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 2273911грн.07коп., від 30.11.2016р. на суму 7162980грн.26коп., від 31.12.2016р. на суму 9188140грн.70коп., від 31.01.2017р. на суму 10732410грн.94коп., від 28.02.2017р. на суму 8252027грн.06коп., від 31.03.2017р. на суму 3560125грн.87коп. (а.с. 35-40 том 1). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Акціонерне товариство "Дніпроазот" сплатило вартість природного газу, отриманого за договором протягом періоду з жовтня 2016р. по березень 2017р. включно на суму 41169595грн.90коп.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості природного газу за період з січня 2017 року по березень 2017року, позивач на підставі пункту 8.2. договору нарахував пеню в розмірі 1208923грн.36коп. за загальний період з 28.02.2017 року по 16.11.2017 року (з урахуванням часткових оплат) (розрахунок наявний в матеріалах справи а.с.14-16).

Також, у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості природного газу за період з жовтня 2016 року по березень 2017року, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 377437грн.27коп. за загальний період з 26.11.2016 року по 21.12.2017 року (з урахуванням часткових оплат) та суму інфляційної складової в розмірі 1199508грн.09коп. за загальний період з грудня 2016 року по листопад 2017 року (з урахуванням часткових оплат) (розрахунок наявний в матеріалах справи а.с.12-17).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 6.1 договору, строк оплати вартості природного газу настав.

При перевірці розрахунку пені та суми 3% річних порушень не встановлено.

Як вбачається із розрахунку суми інфляційної складової, позивачем нараховано індекс інфляції на суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, та який обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, та має компенсаційних характер від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою (основою) для нарахування інфляційних втрат, згідно з вимогами наведених норм, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

За результатом зробленого судом розрахунку суми інфляційної складової, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 1161489грн.23коп. В частині стягнення суми інфляційної складової в розмірі 38018грн.86коп. слід відмовити.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80% від заявленої суми, розглянувши яке суд зазначає про наступне.

Згідно із частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини четвертої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на посилається на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість споживачів фізичних та юридичних осіб.

На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи ліцензію серії АЕ №1445 від 11.08.2011р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка надає право Акціонерному товариству «Дніпразот» на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, наказ №655 від 15.06.2018р. та акт від 15.06.2018р. Акціонерного товариства «Дніпразот» про простій в структурних підрозділах підприємства відповідача (а.с.35-40), договір №646/16-17 від 26.09.2016р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді для потреб населення,спільні протоколі рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного агу №131 від 16.01.2017р., №829 від 10.02.2017р., №2197 від 14.04.2017р., №3007 від 29.06.2017р., акти звіряння розрахунків, зведені дані-реєстри по погашенню заборгованості по пільгах та субсидіях населенню, договір №91/332-в від 08.11.2017р. про організацію взаєморозрахунків, банківські виписки по рахунках Акціонерного товариства «Дніпразот» (а.с.57-94).

Крім того, на підтвердження наявності дебіторської заборгованості відповідачем представлено до матеріалів справи акти звірки підписаними зі сторони підприємств боржників, ухвали Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2016р., від 29.09.2016р., та від 24.07.2018р. у справі №927/640/16 (а.с.53-55, 64,68,73-77).

Аналіз всіх вказаних вище документів, дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність боржника значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов'язань категорією населення за отримані послуги з централізованого опалення, наявність якої такої заборгованості не залежить від заявника, неналежним виконанням зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Кам’янське, які користуються пільгами та субсидіями.

Суд прийняв до уваги заперечення та пояснення Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в цій частині. Проте, виходячи з того, що крім заявленої суми пені, позивачем застосовано до відповідача такий вид відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної суми пені на 40%

За таких обставин, враховуючи приписи діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016р., відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов’язання, суд дійшов висновку, що стягненню з Акціонерного товариства «Дніпразот» на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягає пеня в сумі 725354грн.01коп. В частині стягнення суми пені в розмірі 483569грн.35коп. слід відмовити в задоволенні у зв'язку з із зменшенням судом розміру штрафних санкцій.

Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 377437грн.27коп., суми інфляційної складової в розмірі 1161489грн.23коп. та пені в розмірі 725354грн.01коп., підтверджені матеріалами справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення пені у розмірі 1208923грн.36коп., 3% річних у розмірі 377437грн.27коп. та інфляційної складової у розмірі 1199508грн.09коп. – задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 40% з 1208923грн.36 коп. до 725354грн.01коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (ідентифікаційний код: 05761620; місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. С.Х. Горобця, 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) суму пені в розмірі 725354грн.01коп., суму 3% річних у розмірі 377437грн.27коп., суму інфляційної складової в розмірі 1161489грн.23коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 41217грн.75коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В задоволенні вимог в частині стягнення суми інфляційної складової в розмірі 38018грн.86коп. та суми пені в розмірі 483569грн.35коп. – відмовити.

В судовому засіданні 26.12.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.12.2018р.

Суддя Р.Г. Новікова