Рішення № 78952687, 18.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4564/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Перещепине Дніпропетровської області

про стягнення 266224,11 грн

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-84 від 14.04.2017, головний юрисконсульт;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

09.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 125945,58 грн пені, 28543,31 грн та 111735,23 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 4644/1617-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами 20.09.2016.

Ухвалою від 16.10.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням сторін та призначив її розгляд у засіданні на 08.11.2018.

Ухвалою суду від 19.10.2018 було перенесено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.11.2018 у зв'язку з відпусткою судді Воронько В.Д..

07.11.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про скрутне фінансове становище свого підприємства, в результаті чого просить суд зменшити пеню за несвоєчасне виконання умов договору.

В свою чергу, позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, 19.11.2018 подав до суду відповідь на відзив, у якій просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та задовольнити позов.

Ухвалою від 27.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

17.12.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу без участі його представника; позовні вимоги задовольнити частково, а саме зменшити суму пені, нараховану за несвоєчасну сплату по договору №4644/1617-ТЕ-3 від 20.09.2016.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні, призначеному на 18.12.2018, не забезпечив.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене положення ГПК України та з урахування клопотання Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, поданого до суду 17.12.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропет-ровської обласної ради" (далі – споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу №4644/1617-ТЕ-3 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 496,495 тис. куб.м, у тому числі за місяцями: у жовтні – 25,4 тис. куб.м, у листопаді – 76,1 тис. куб.м, у грудні – 104,7 тис. куб.м., що разом за ІV квартал 2016 р. – 206,2 тис. куб.м.; у січні – 111,855 тис. куб.м, у лютому – 96,76 тис. куб.м та у березні – 81,680 тис. куб.м, що разом за І квартал 2017 р. – 290,295 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі; обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляе споживача про причини такого не підписання акту (п. 3.6 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).

Згідно з пунктом 12.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору у період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року позивачем було здійснено постачання відповідачу природного газу на загальну суму 2067147,67 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами та скріпленими печатками їх підприємств, у тому числі:

- від 31.10.2016 на суму 129389,47 грн;

- від 30.11.2016 на суму 393066,91 грн;

- від 31.12.2016 на суму 533119,24 грн;

- від 31.01.2017 на суму 535776,06 грн;

- від 28.02.2017 на суму 475795,99 грн (а.с. 29-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Отже, відповідач повинен був остаточно розрахуватися за отриманий газ відповідно до 25.11.2016, 25.12.2016, 25.01.2017, 25.02.2017 та 25.03.2017 (включно).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати вартості прийнятого ним від позивача природного газу є таким, що настав.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 12-14) та переліку операцій по підприємству "Перещепинетеплоенерго ДП" (а.с. 16) вбачається, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався з недотриманням строків, установлених договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема п. 6.1 договору.

Вказані обставини і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, в якому останній заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання ним грошового зобов’язання за договором.

Відповідач доводів позивача, наведених в обґрунтування позовних вимог, не спростував, лише просив суд зменшити суму пені, нараховану йому позивачем за несвоєчасну оплату за договором.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі за таких підстав.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт неналежного виконання умов договору в частині оплати вартості отриманого природного газу відповідачем не оспорений та не спростований.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У пункті 8.2 договору сторонами узгоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за загальний період 26.11.2016 по 27.09.2017 у сумі 125945,58 грн, 3% річних за загальний період з 26.11.2016 по 20.12.2017у сумі 28543,31 грн та 111735,23 грн інфляційних нарахувань за загальний період з лютого по листопад 2017 року.

Перевіркою наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну вірність.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, розгляд питання щодо зменшення сум штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є правом господарського суду, яке може бути реалізовано судом з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на незадовільний рівень розрахунків за послуги теплопостачання з боку споживачів.

Статтею 7 ГПК України задекларовано принцип рівності перед законом і судом, який полягає в тому, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Як свідчить аналіз вищевикладених правових норм чинного законодавства, при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Зважаючи на обставини справи, суд не вбачає їх винятковими.

Частиною другою статті 13 ГПК України на кожну зі сторін покладено обов'язок доведення обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем в обґрунтування вимог щодо зменшення суми нарахованої позивачем пені не надано суду належних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 3993,36 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (51221, Дніпропетровська область, м. Перещепине, вул. Степова, 1-А; ідентифікаційний код 24995080) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 125945,58 грн, інфляційні нарахування в сумі 111735,23 грн, 3% річних у сумі 28543,31 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3993,36 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.12.2018.

Суддя ОСОБА_2