Рішення № 78952486, 19.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4989/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод", м.Кам`янське, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення курсової різниці у розмірі 394163грн.38коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №67-234 від 27.11.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №183 від 16.10.2018р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" з позовом про стягнення курсової різниці у розмірі 394163грн.38коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №17/356/17-0561-02 від 07.08.2017р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.11.2018р. на адресу суду надійшов письмовий відзив від відповідача, у якому останній підтверджує факт поставки позивачем товару за договором №17/356/17-0561-02 від 07.08.2017р. Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" зазначає, що заборгованість, яка є предметом розгляду у даній справі, утворилась внаслідок фінансових складнощів на підприємстві та блокування рахунків товариства виконавчою службою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2018р.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників справи, суд установив таке.

07.08.2017р. між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 коксохімічний завод" (найменування якого в подальшому змінено на - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" (далі-постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-покупець) підписаний договір №17/356/17-0561-02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцеві з метою здійснення господарської діяльності продукцію (номенклатура продукції, найменування виробника вказується в специфікаціях до даного договору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі (п. 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 договору предметом поставки є продукція з найменуванням, зазначеним в специфікаціях до даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальна кількість продукції, яка підлягає поставці, одиниці виміру, асортимент, сортимент, номенклатура визначаються специфікацією по узгодженню сторін.

За умовами пункту 3.1. договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України, гривнях за одиницю, на умовах, зазначених в специфікаціях до договору, згідно Правил Інкотермс 2010.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що строки та порядок оплати визначені в специфікаціях до договору.

За змістом пунктів 5.1., 5.2. договору умови, строки поставки продукції, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначаються в специфікаціях до договору. Поставка продукції здійснюється видами транспорту, який зазначений в специфікаціях до договору згідно із заявкою покупця, на умовах поставки обумовлених в специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до пункту 11.1. договору договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами, що визначається датою, визначеною в правому верхньому кутку першої сторінки договору та скріплений печаткою та діє до 31.12.2018р.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017р. у справі №904/9043/17 з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення суму заборгованості за договором в розмірі 21987117грн.06коп. (без урахування інфляційних витрат, 3% річних та пені). Згідно з пояснень представників сторін вказане рішення суду не оскаржувалось, набрало законної сили, не виконане.

Вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017р. було встановлено, що під час дії договору в період серпень-вересень 2017 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 29041440грн.19коп., що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі до рахунку, прибутковими ордерами, накладними, виставленими рахунками для оплати продукції та підписаним між позивачем та відповідачем актом звірки взаємних рахунків станом на 01.10.2017р. Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої продукції не здійснив.

15.12.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3, відповідно до умов якої сторони домовились встановити еквівалент ціни поставленого товару в іноземній валюті - доларах США. Еквівалент ціни поставленого товару в доларах США, визначається сторонами шляхом перерахунку (конвертації) ціни товару в гривнях зазначеної в рахунках (рахунках-фактурах) за офіційним курсом доларів США, що встановлений Національним банком України (НБУ) на день поставки товару (курс UAH/USD). Відповідно до умов вищевказаної додаткової угоди сторони домовились, що оплата відповідачем товару за договором має здійснюватися в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в договорі. Відповідач зобов'язався сплатити позивачу еквівалент грошового зобов'язання (боргу) в доларах США, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу (курс UAH/USD). Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу (курс UAH/USD). Поставлений товар вважається повністю оплаченими, якщо сума фактично здійснених відповідачем платежів в гривнях за поставлену партію товару, перерахована в еквівалент, виражений в доларах США, за офіційним курсом НБУ гривні по відношенню до долара США встановленого на 0:00 годин дати фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює ціні в еквіваленті, вираженому в доларах США, цієї партії товару, розрахованої з урахуванням доплати/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в цьому договорі.

18.12.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №3/1 до договору, згідно п.1 якої відповідач визнав наявність заборгованості (загальну суму боргу) перед позивачем за договором, яка станом на дату підписання додаткової угоди становила еквівалент 1033058 доларів США 83 центів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі №904/10670/17 з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення суму заборгованості за договором в розмірі 6 848 766грн.29грн. (без урахування інфляційних витрат, 3% річних та пені). Згідно з пояснень представників сторін вказане рішення суду не оскаржувалось, набрало законної сили, не виконане.

Зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі №904/10670/17 вбачається, що частина заборгованості в сумі 21987117грн.06коп. присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 року у справі №904/9043/17. Станом на 18.12.2017 року, сума заборгованості в розмірі 21987117грн.06коп. еквівалентна 79623,92 доларів США. Отже, загальна сума заборгованості становить 237434,91 доларів США. Станом на 22.01.2018 року офіційний курс за 1 долар США, який встановлений НБУ, складає 28,844816грн., а відтак сума боргу складає 6848766грн.29коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 у справі №904/1178/17 з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення суму заборгованості за договором в розмірі 635236грн.25грн. (без урахування інфляційних витрат, 3% річних та пені). Згідно з пояснень представників сторін вказане рішення суду не оскаржувалось, набрало законної сили, не виконане.

Зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 у справі №904/1178/17 вбачається, на виконання умов договору згідно двосторонніх актів приймання–передачі нафтопродуктів позивачем протягом серпня-листопада 2017 року поставлено відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 631067грн.65коп., що станом на дату поставки - 31.10.2017 року за курсом НБУ в розмірі 26,82939 становить еквівалент 23521 доларів США 51 центів. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором в частині оплати поставленого товару, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 635236грн.25коп., що становить еквівалент 23521,51 доларів США.(за курсом НБУ в розмірі 26,82939 станом на 31.10.2017р.).

Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди №4 сторони підтвердили, що частина заборгованості в сумі 29471119грн.60коп. стягнута з відповідача на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017р. у справі №904/9043/17 (частина основного боргу без врахування пені, штрафних санкцій, тощо), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018р. у справі №904/10670/17 (частина основного боргу без врахування пені, штрафних санкцій, тощо), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018р. у справі №904/1178/18 (частина основного боргу без врахування пені, штрафних санкцій, тощо).

02.10.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди зафіксувати розмір заборгованості покупця перед постачальником за поставлену продукцію відповідно договору та визначити її розмір в еквіваленті іноземній валюти в доларах США, який розраховується за офіційним курсом НБУ на день здійснення поставки продукції.

На дату підписання цієї додаткової угоди розмір поточної заборгованості покупця перед постачальником за поставлені за період з 16.08.2017 року по 31.10.2017 року відповідно до договору складає еквівалент 1056580 доларів США 34 центів. Оплата вказаної заборгованості повинна проводитись покупцем у відповідності до умов договору та цієї додаткової угоди.

Пунктом 2 додаткової угоди №4 встановлено, що сторони підтверджують, що частина заборгованості в сумі 29471119грн.60коп., стягнута з покупця на користь постачальника по рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 року у справі №904/9043/17 (частина основного боргу без урахування пені, штрафних санкцій тощо), за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року у справі № 904/10670/17 (частина основного боргу без урахування пені, штрафних санкцій тощо) та за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року у справі №904/1178/18 (частина основного боргу без урахування пені, штрафних санкцій тощо).

Згідно з п. 3 додаткової угоди покупець зобов’язується на протязі 5 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди виплатити постачальнику курсову різницю, яка визначається по наступній формулі:

Курсова різниця = “Загальна сума боргу (еквівалент доларів США в гривнях по курсу НБУ UAN/USD на день здійснення платежу та/або вимоги постачальника (відповідно п.1 цієї угоди)” відняти “Частину боргу, стягнуту у судовому порядку (відповідно п. 2 цього договору)”.

Як вбачається з розрахунку ціни позову (а.с.7), позивач розрахував суму курсової різниці в розмірі 394163грн.38коп. наступним чином.

Сума курсової різниці в розмірі 394163грн.38коп. розрахована позивачем за такою формулою: 29865282грн.98коп. (сума боргу в доларовому еквіваленті 1056580,34 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 29.10.2018р.) - 29471119грн.60коп. (сума боргу присуджена за рішеннями суду) = 394163грн.38коп.

Однак відповідач не сплатив суму курсової різниці в розмірі 394163грн.38коп., яка заявлена до стягнення в даному спорі.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також; з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини другої пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини сьомою статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою, другою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 Господарського кодексу України.

Заперечення відповідача, щодо фінансових труднощів, судом не приймаються на підставі наступного.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини другої статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми курсової різниці в розмірі 394163грн.38коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення курсової різниці у розмірі 394163грн.38коп. – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код: 05393043; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Соборна, буд. 18-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" (ідентифікаційний код: 05393085; місцезнаходження: 51901, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Колеусівська, буд. 1) суму курсової різниці в розмірі 394163грн.38коп. та судовий збір в розмірі 5912грн.45коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 19.12.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2018р.

Суддя Р.Г.Новікова