Рішення № 78950248, 29.12.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5804/18

Провадження № 2-о/740/194/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря – Кононяко С.А.,

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – Степовохутірська сільська рада Носівського району Чернігівської області, про встановлення факту перебування на утриманні померлого не менше одного року до його смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду із зазначеною заявою, в подальшому уточнивши її, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25.01.2000 року, з 07 лютого 1998 року по день її смерті 25 січня 2000 року.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 25.01.2000 року померла її тітка- Галушко ОСОБА_3 її смерті залишилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,2 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба», розташованої на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, право на яку посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 013287.

Останні два роки перед смертю ОСОБА_2 вона проживала разом з нею в с. Степові Хутори і перебувала на її утриманні. Вона народилася і виросла в с. Степові Хутори Носівського району Чернігівської області, з 1993 року є непрацездатною пенсіонеркою. ОСОБА_2 була одинокою, була її хрещеною матір*ю. В період з 7 лютого 1998 року по 25 січня 2000 року, тобто по день її смерті, вона постійно проживала в с. Степові Хутори разом з ОСОБА_2, спільно вели господарство, городництво і весь цей час вона була у неї на утриманні. Тітка мала грошові вклади, пенсію, за які вони й жили. За її гроші купляли господарство. Допомога ОСОБА_2 для неї була основним джерелом засобів для її існування.

За два місяці до смерті через поганий стан здоров’я вона перевезла тітку в м. Ніжин, де вона і померла.

Згідно ст.531 ЦК УРСР 1963 року до числа спадкоємців відносяться непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Інших спадкоємців у ОСОБА_2 не було. Спору щодо спадкування її майна не існує.

Спадщину вона прийняла, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, але 5.12.2018 року листом державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку з необхідністю встановити факт перебування на утриманні у спадкодавця в судовому порядку, так як племінниця згідно діючого на той час ЦК УРСР не входила у коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2, тому за захистом своїх прав вона змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заяву за викладених в ній обставин і пояснила, що ОСОБА_2 була рідною сестрою її матері та її хрещеною матір*ю. Дітей вона не мала, тому вона з семирічного віку проживала у неї. ОСОБА_3 виходу на пенсію в лютому 1998 року, коли у неї помер чоловік і діти виїхали на північ Росії, вона перебувала в скрутному матеріальному становищі, так як розмір пенсії був невеликий, земельної ділянки в м.Ніжині вона не мала, тому переїхала проживати до ОСОБА_2 в с.Степові Хуторі, яка також проживала одна і мала кращий за неї матеріальний стан, оскільки обробляла земельну ділянку площею 0,40 га, утримувала домашнє господарство і вона, проживаючи разом з нею, була у неї на утриманні більше року – з лютого 1998 року по день її смерті – 25 січня 2000 року. Встановлення цього факту необхідно їй для оформлення спадкових прав на земельну частку (пай), належнуОСОБА_2, оскільки інших спадкоємців вона не має, а вона має намір здати земельну ділянку в оренду через незадовільний матеріальний стан, невеликий розмір пенсії в сумі 1700 грн.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 протягом періоду з 1998 року по день її смерті - 25 січня 2000 року, оскільки з народження проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник заінтересованої особи – Степовохутірська сільська рада Носівського району Чернігівської області -у судове засідання не з"явився, надавши письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності та визнання зазначеного в заяві факту.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії І-ЕЛ № 079211 ОСОБА_2померла 25 січня 2000 року (а.с. 7).

Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 013287 їй належало право на земельну частку (пай) розміром 4,2 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба», розташованої на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області (а.с.8).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, діючого на час відкриття спадщини, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 1993 року є непрацездатною пенсіонеркою за віком.

Відповідно до визначення, яке міститься в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатними особами є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Згідно довідок Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 14.11.2018 року № 437 , 04.12.2018 року № 471 ОСОБА_1 в 1998-1999 роках проживала разом із своєю рідною тіткою ОСОБА_2 в с. Степові Хутори по провул. Л. Українки, буд.10.

ОСОБА_3 смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла ОСОБА_1, вступивши у фактичне управління та володіння спадковим майном: доглядала за будинком, обробляла присадибну земельну ділянку, проводила поховання померлої (а.с.9-10).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року. При тому правові наслідки факту перебування особи на утриманні для оформлення спадщини виникають в тому випадку, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 з лютого 1998 року по 25 січня 2000 року.

В матеріалах справи міститься повідомлення Носівської районної державної нотаріальної контори, яким заявникові відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв*язку з необхідністю встановити факт перебування на утриманні у спадкодавця в судовому порядку, так як, як племінниця згідно діючого на той час ЦК УРСР не входила у коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2

Встановлення факту перебування на утриманні заявнику необхідне для оформлення своїх спадкових прав після померлої ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 524, 531, 549, ЦК УРСР 1963 року, пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст.89, 263-265, 315, 273, 354, 355 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Встановити факт перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Мирна, буд.74, на утриманні ОСОБА_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25.01.2000 року, з 07 лютого 1998 року по 25 січня 2000 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції – Ніжинський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перег

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.