Рішення № 78947144, 27.12.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа №647/907/18

Провадження № 2/647/398/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.,

за участю секретаря Кикоть К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 03.05.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якому останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку 8 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов'язання в наслідок чого виникла заборгованість. 25.05.2015 року ОСОБА_2 помер. 26.01.2016 року позивачем була направлена претензія кредитора до Бериславської державної нотаріальної контори. За повідомленням Бериславської державної нотаріальної контори від 05.04.2016 року вбачалось, що претензію кредитора пере направлено до приватного нотаріуса. Згідно відповіді приватного нотаріуса від 12.04.2016 року після смерті 25.05.2015 року ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа не заводилась. Враховуючи те, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем на час смерті, то вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки із заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталася. 29.11.2017 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 137, 65 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання.

25.06.2018 року ухвалою суду справу було призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року запропоновано позивачу надати відомості щодо строку дії кредитного договору б/н від 03.05.2007 року, укладеного із ОСОБА_2, яким чином останній отримав кредит (готівкою чи на кредитну карту), строк дії кредитної карти за наявності, коли було отримано банком інформацію про смерть боржника ОСОБА_2, коли було пред’явлено вимогу до спадкоємців померлої, а також інформації щодо наявності спадкового майна із наданням підтверджуючих це матеріалів та доказів направлення цих матеріалів відповідачам.

29.11.2018 року на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке не оформлене належним чином.

Листом №441389-ВБ від 30.11.2018 року позивач надав додаткові пояснення щодо кредитного ліміту, а також щодо того, що про смерть боржника банку стало відомо 07.10.2015 року, долучив до матеріалів справи довідку про видані ОСОБА_2 кредитні картки, виписку по кредитному рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

В судове засідання представник позивача не з’явився, заявою просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, причину своєї неявки не повідомила, відзив на позов не подала.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якому останньому на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності було відкрито картковий рахунок та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 8 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-43).

Згідно із довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк», на ім’я ОСОБА_3 було видано кредитні картки: № 5457082952049216 із датою відкриття 16.01.2007 року та терміном дії до січня 2013 року, № 5457082304181477 із датою відкриття 16.03.2011 року та терміном дії до квітня 2015 року, № 4149437851226777 із датою відкриття 06.02.2015 року та терміном дії до червня 2018 року.

З копії свідоцтва про смерть серії І-КГ №199798 від 28.05.2015 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер 25.05.2015 року, про що складено відповідний актовий запис №116 (а.с.46).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, за кредитним договором №б/н від 03.05.2007 року, станом на дату смерті ОСОБА_2 25.05.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 7 137, 65 грн. (а.с.7-8).

Згідно реєстру від 26.01.2016 року згруповані поштові відправлення – рекомендованих листів претензій кредитора до ДНК (а.с.47-54).

На підставі претензії кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.55), 11.05.2017 року Бериславська державна нотаріальна контора надала відповідь №265/01-16 з якої вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена приватним нотаріусом Бериславського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.56).

З відповіді приватного нотаріуса №179/02-14 від 02.04.2016 року вбачається, що 06.10.2015 року нею заведена спадкова справа №91/2015 до майна померлого 25.05.2015 року ОСОБА_2 З метою забезпечення інтересів кредиторів, 02.04.2016 року заявлені вимоги кредитора направлено повідомлення спадкоємцям (а.с.57).

Відповідно до копії листа-претензії від 09.11.2017 року, який направлений згідно реєстру згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів претензій до спадкоємців 29.11.2017 року (а.с.59-61), ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_5 вимогу про погашення боргових зобов’язань ОСОБА_2 померлого 25.05.2015 року, на підставі норм ст.ст.1261, 1281-1282 ЦК України, у розмірі 7 137, 65 грн. (а.с.58).

З копії паспорту громадянина України серії МР 034114 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.09.1978 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, 21.05.1966 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45).

За довідкою Бериславської міської ради від 16.05.2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 (Леніна), 383, (а.с.70).

Стосовно розрахунку заборгованості наданого позивачем, частиною 1 ст. 608 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Кредитор зобов'язаний довести, що заборгованість дійсно існує. Сам факт наявності боргових зобов'язань не підтверджує обов'язку спадкоємців задовольнити таку вимогу.

З огляду на те, що ОСОБА_2 помер 25.05.2015 року, а заборгованість, згідно з розрахунком, нарахована станом на 04.01.2018 року банком не було припинено та продовжується нарахування відсотків, пені та штрафів на момент смерті боржника.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню) за умови, що судом було прийнято рішення з призначенням певної суми до виплати кредитору; боржник (спадкодавець) не виконав такого рішення суду.

Пунктом 32 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012р. Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин встановлено, що спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Отже, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя, а нараховані зобов'язання після смерті ОСОБА_2 фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визначені у ч.3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину,може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст.1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

При цьому, оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї норми.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.

Так, згідно із ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців.

Зокрема, відповідно до ч.ч.2, 3, 4 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкоємців, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-2962цс16.

У відповідності до вимог ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, згідно із ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В порядку ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.05.2007 року на підставі заяви ОСОБА_2, останній у ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав кредитний ліміт у розмірі 8 000 грн. на кредитну картку № 5457082952049216 із терміном дії до січня 2013 року. 16.03.2011 року дію даного кредитного договору було пролонговано із видачею кредитної картки № 5457082304181477 із терміном дії до квітня 2015 року. 06.02.2015 року дію даного кредитного договору було пролонговано із видачею кредитної картки №4149437851226777 із терміном дії до червня 2018 року.

25.05.2015 року ОСОБА_2 помер.

З наданої копії паспорту відповідача, вбачається, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2, а отже спадкоємцем першої черги, яка станом на час звернення до суду зареєстрована за адресою проживання спадкодавця м.Берислав, вул. Центральна (Леніна), 383, що підтверджується довідками Бериславської міської ради, у зв’язку з чим в силу ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

Разом із тим, в порушення вимог ст.ст.81, 83 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів наявності після померлого 25.05.2015 року ОСОБА_2 спадкового майна та не визначено коло спадкоємців.

Крім того, про смерть боржника банк дізнався 07.10.2015 року, про що зазначено у листі №441389-ВБ від 30.11.2018 року, у зв’язку з чим дана обставина в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню. При цьому, із претензією кредитора банк звернувся до нотаріальної контори лише 21.01.2016 року, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів претензій кредитора до ДНК та 12.04.2016 року отримав лист приватного нотаріуса за №179/02-14 стосовно спадкоємців померлого ОСОБА_2, та з претензію до відповідача звернувся лише 29.11.2017 року, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів претензій до спадкоємців.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності спадкового майна, в межах вартості якого в порядку ст.1282 ЦК України можливо б було задоволення вимог кредитора, не визначено коло спадкоємців, враховуючи, що про смерть боржника банк дізнався 07.10.2015 року, а із претензією позивач звернувся до відповідача лише 29.11.2017 року, тобто із пропуском визначеного присічного строку такого звернення, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О.Кириленко