Рішення № 78946113, 21.12.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1318/18

2/588/581/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2018 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1., з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тростянецької міської ради Сумської області, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що починаючи з 2002 року вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За цією адресою знаходиться недобудований будинок.

Власником майна є ОСОБА_6, який надав їй згоду на проживання у каналій недобудові. За весь час, який вона проживає ніхто не приходив і не цікавився майном. ОСОБА_6 помер, коли саме їй не відомо, спадщину ніхто не прийняв після його смерті. У лютому 2018 року ОСОБА_3 заявила до неї вимогу про усунення перешкод у користування майном, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки на якій розташований недобудований будинок, у якому проживає позивач. Рішенням суду від 09.07.2018 у задоволенні позову було відмовлено, але після винесення рішення колишня дружина ОСОБА_6- ОСОБА_5 стала вимагати від неї виселитися із вказаного домоволодіння

Посилаючись на те, що вона відкрито володіє домоволодінням, ніяких дій для приховування цього факту не здійснювала, сплачувала комунальні платежі, неодноразово проводила ремонт житла, побудувала огорожу, покрівлю, тобто добросовісно, безперервно володіє чужим майном, тому має право на нерухоме майно за набувальною давністю, позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку за адресою: вул.Володимира Великого,9, м.Тростянець, Тростянецький район, Сумська область.

У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала, просила його задовольнити. При цьому, позивач указала, що вона проживає у недобудованому будинку по вул.Володимира Великого, 9 у м.Тростянець із дозволу родини ОСОБА_5 вже більше 12 років. ОСОБА_5 є дружиною померлого ОСОБА_6, якому на підставі договору купівлі-продажу належав недобудований будинок, який розташований за адресою: м.Тростянець, вул.Володимира Великого, 9. ОСОБА_5, яка з чоловіком у період шлюбу придбала це майно, і є також його власником у 2002 році надала усний дозвіл на проживання у вказаному недобудованому будинку та з моменту проживання у будівлі з 2002 року позивач сама сплачує всі податки та збори, у тому числі податок на землю, квитанції на які приходять на ім’я ОСОБА_5 Позивач вважає, що її проживання є законним, а незаконними діями відповідачів їй було завдано шкоди, пошкоджено огорожу, дерева на території домоволодіння.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подав відзив на позов, у якому просив розглядати справу без участі представника міської ради, а також указав, що повноваження Тростянецької міської ради не поширюються на приватну власність на підставі чого Тростянецька міська рада у даному випадку є неналежний відповідач. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти позову, указала, що для його задоволення відсутні підстави. Дійсно позивач близько десяти років назад прийшла до неї і попросилась проживати у флігелі за адресою по вул. В.Великого, 9 м.Тростянець Сумської області, так як на той час вона вважала себе повноважною розпоряджатися нерухомим майном. Однак позивач розвела у господарстві безлад, через що ОСОБА_5 стала вимагати від позивача висилитися та сама у тому господарстві розбирала побудови.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, надали пояснення, аналогічні у відзиві, а саме, що 17.05.2017 р. відповідач придбала у власність спірну земельну ділянку, та у серпні 2017 почала прибирання земельної ділянки, після чого з’ясувалось, що позивач перешкоджала проведенню цих робіт, через що відповідач зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 про виселення, та позов задоволений. Посилаючись на те що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, рішення про реєстрацію права власності не оспорене та не скасоване, та позивач не довела у порядку, передбаченому ст.119 ЗК України своє право за набувальною давністю на спірну земельну ділянку.

Суд, заслухавши позицію сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Позивачем надано договір купівлі-продажу від 20.11.1982 року, в якому зазначено, що ОСОБА_7 через ОСОБА_8, яка діяла по довіреності, продав ОСОБА_6 незакінчений будівництвом будинок, готовність якого 15% по вул.К.Маркса, 9 у м.Тростянець, який розташований на земельній ділянці 600 кв. метрів. Указаний договір купівлі - продажу від 20.11.1982 посвідчено державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 1421 (а.с.7).

Разом із тим доказів, що вказаний договір був зареєстрований у органах БТІ позивач суду не представила.

Так, із інвентарної справи БТІ на домоволодіння по вул. В.Великого, 9, м.Тростянець Сумської області, (колишня вул. ОСОБА_10) встановлено, що рішенням Тростянецького районного суду сумської області від 11.06.1982 р. визнано право власності на незакінчене будівництвом будинковолодіння за цією адресою за ОСОБА_7. Відомостей про те, що 20.11.1982 р. укладений договір купівлі-продажу на це домоволодіння у матеріалах інвентарної справи не вбачається.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за №366 та договору купівлі- продажу об’єкта незавершеного будівництва №365, укладених 17 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, земельна ділянка площею 0,0541 га (кадастровий номер 5925010100:00:008:0817) та розташованого на ній об’єкта незавершеного будівництва (недобудований житловий будинок готовністю 9% та господарські будівлі і споруди) за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Володимира Великого, 9 належить ОСОБА_3 (а.с.68-73).

Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та розташований на ній об’єкт незавершеного будівництва не скасовувалася. Нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу не визнавалися судом недійсними.

У зв'язку із перешкоджанням вільному розпорядженню своєю власністю ОСОБА_3 був заявлений позов до суду із вимогами до ОСОБА_2, у задоволенні якого рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 09.07.2018 було відмовлено (а.с.8-10). Однак постановою апеляційного суду Сумської області від 06.11.2018 зазначене рішення суду було скасоване та вимоги ОСОБА_3 задоволені та вирішено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 об’єктом незавершеного будівництва по вул.В.Великого, 9 у м.Тростянець, шляхом виселення ОСОБА_2 із об'єкта незавершеного будівництва за даною адресою. При тому суд вказав, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 належить право на об’єкт незавершеного будівництва по вул. В.Великого, 9 у м.Тростянці, так як саме ОСОБА_7 був власником незавершеного будівництва за вказакною адресою (а.с.84-86).

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2017 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності:

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦЮ. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦЮ.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України, зокрема статтею 119.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку.

Однак, відповідно до статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її У власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статті 119 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку за набувальною давністю не визнається у судовому порядку, так як з цього питання громадянам слід звертатися до органу місцевого самоврядування з відповідним клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 175/4741/16 висловив правову позицію, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надала належних доказів добросовісності заволодіння земельною ділянкою за адресою: Сумська область, м.Тростянець, вул.Володимира Великого, 9, не надала доказів відкритого та безперервного користування земельною ділянкою під указаним домоволодінням протягом п’ятнадцяти років, а також інших доказів, які б указували на достатні підстави, що дають можливість визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю. Більш того, власник земельної ділянки на даний час відомий, від власності не відмовляється та його право на усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці – було захищене у судовому порядку.

За вищевикладених обставин – у задоволенні позові слід відмовити, та, відповідно, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають,

На підставі викладеного та керуючись 12, 13, 141, 197, 200, 206, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Тростянецької міської ради Сумської області, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 28.12.2018.

Суддя О.С.Линник