Рішення № 78943525, 20.12.2018, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/529/18

Провадження №2/574/294/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області, третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, який він успадкував шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї сестри ОСОБА_4, але юридично за життя не оформив. Вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном. Однак нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, оскільки правовстановлюючий документ на нього відсутній. Просила визнати за нею право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами.

Представник позивачки ОСОБА_5 в судове засідання не явилася, заявлені вимоги підтримала, просила справу розглянути без її участі, надіславши до суду письмову заяву.

Представник відповідача Пісківської сільської ради в задоволенні позовної заяви не заперечував, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмово листом.

Представник третьої особи Гребіник В.В. в задоволенні позовної заяви не заперечувала, просила справу розглянути без її участі, про що повідомила суд письмово листом.

Дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3, який проживав в с.Піски, Буринського району, Сумської області у зв'язку з чим відкрилася спадщина на його майно, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, яку він прийняв після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї сестри ОСОБА_4 фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР, але за життя юридично не оформив, що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідоцтвами про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4, довідкою Пісківської сільської ради (а.с.8-11,26).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дружина ОСОБА_1 - позивачка по справі, будучи спадкоємець першої черги за законом, відповідно до ст.529, п.1) ч.1 ст.549 ЦК УРСР, положення якого діяли на час відкриття спадщини, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, що вбачається з паспорта позивачки, свідоцтва про одруження позивачки та довідки Пісківської сільської ради (а.с.5-7,27).

Згідно з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, спадкові справи після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Разом з тим, встановлено, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, який за життя, на протязі 1965 року збудувала спадкодавець ОСОБА_4 на відведеній земельній ділянці, державна реєстрація якого проведена не була, що вбачається з виписки з по господарської книги №6 на 2016-2020 роки виданої Пісківською сільською радою, довідки ТОВ «Буринське БТІ», довідки Пісківської сільської ради (а.с.12,17,25).

Суд враховує, що в той період питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26.08.1948 року), який втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок, на той час, був сам факт збудування ним будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Однак будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку на теперішній час не збереглися і позивачкою не надані, а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через відсутність правовстановлюючого документу (а.с.28).

Разом з тим, відповідно до «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 року №91 і зареєстрованого в Мінюсті України 11.07.2011 року за №830/19568 (із змінами від 13.06.2012 ) документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законів, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Даний порядок діяв до 30.01.2013 року.

Крім цього, згідно п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року №868, який діяв до 01.01.2016 року, для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, документом, який підтверджує технічні характеристики об'єкта нерухомого майна є, в тому числі, технічний паспорт.

На замовлення позивачки 22.02.2018 року ТОВ «Буринське бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами, а згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житловий будинок з прибудовою «А-1» та належні до нього господарські споруди: погріб - «ПГ», веранда - «б», літня кухня - «Б», літня кухня - «В», сарай - «Г», сарай - «Д», сарай - «Е», сарай - «Ж», сарай - «З», навіс - «И», огорожа - «№1-4» відповідають вимогам надійної та безпечної експлуатації (а.с.13-24).

Таким чином, аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 побудувавши зазначений будинок на належній їй земельній ділянці, за відповідними технічними нормами, однак за свого життя не оформила право власності на нього, не провівши його реєстрацію в органах БТІ та померла.

За таких обставин суд приходить до висновку, що остання набула статусу власника житлового будинку та згідно зі ст.86 ЦК Української РСР 1963 року набула право, в межах установлених законом, володіння, користування та розпорядження цим майном.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися за захистом свого майнового права чи інтересу.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону й не порушує права чи інтереси інших осіб, а також те, що позивачка прийняла спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом власності на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-7, 10-13, 23, 206, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.86,529,549 ЦК Української РСР (1963 року), ст.ст.16, 328, 392, 1218, 1297 ЦК України, ЗУ «Про власність», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області, третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з прибудовою - за планом літер - «А-1» загальною площею 99,8 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: погріб - «ПГ», веранда - «б», літня кухня - «Б», літня кухня - «В», сарай - «Г», сарай - «Д», сарай - «Е», сарай - «Ж», сарай - «З», навіс - «И», огорожа - «№1-4», що розташований по вулиці Молодіжна,1 в селі Піски, Буринського району, Сумської області, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: