Постанова № 78943306, 13.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5409/18

Номер справи місцевого суду: 522/22112/17

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року м. Одеса

Справа № 522/22112/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О..,

за участю секретаря - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідачі - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Ільченко Н.А. 16 лютого 2018 року, про відмову в забезпечені позову,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_6, представник ОСОБА_4, звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути на свою користь борг за договором позики у розмірі 109 700,00 грн.

Разом з позовом ОСОБА_6, представником ОСОБА_4, подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, в межах суми позовних вимог - 109 700,00 грн. (а. с. 2 - 10).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01грудня 2017 р. у задоволенні заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено (а. с. 18).

13.12.2017 року ОСОБА_6, представник ОСОБА_4, повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, в межах суми позовних вимог - 109 700,00 грн. (а. с. 21).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 р. у задоволенні заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено. (а. с. 23 - 24).

12.01.2018 року ОСОБА_6, представник ОСОБА_4 , знову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_5, в межах суми позовних вимог - 109 700,00 грн. (а. с. 26 - 27).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2018 р. у задоволенні заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено. (а. с. 31 - 32).

15.02.2018 року ОСОБА_6, представником ОСОБА_4, подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, в межах суми позовних вимог - 109 700,00 грн. (а. с. 34 - 35).

В обґрунтування вимог заяви представник позивача вказує, що відповідач має намір відчужити належне йому майно, що в подальшому ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення її позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2018 р. у задоволенні заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_4, про забезпечення позову відмовлено. (а. с. 37 - 38.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що заява ОСОБА_6, представника ОСОБА_4, не містить доказів на підтвердження того факту, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, а також суд вважає цю заяву недоведеною та такою, що обґрунтовується припущенням, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження того факту, що ОСОБА_5 має намір відчужити майно.

На вищевказану ухвалу, ОСОБА_4 19.03.2018 р. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду від 16.02.2018 року скасувати. Прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. 12 грудня 2017 року.Заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаної квартири.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував норму ст. 151 ЦПК України, посилаючись на те, що в заяві про забезпечення позову не міститься пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Вказує на те, що ст. 154 ЦПК України передбачено випадки, коли суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення та до відповідача вони не відносяться.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв, клопотань та відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищезазначеного, враховуючи строки розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказане стосується і ухвали щодо забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам законодавства не відповідає.

Статтями 149, 150, 151 ЦПК України, чинними на час вирішення питання про забезпечення позову, передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 151 цього Кодексу заходів забезпечення.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову помилково вказує на те що, заява ОСОБА_6, представника ОСОБА_4, не містить доказів на підтвердження того факту, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, а також, суд вважає цю заяву недоведеною та такою, що обґрунтовується припущенням, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження того факту, що ОСОБА_5 має намір відчужити майно.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - вказане позивачем в заяві про забезпечення позову шляхом накладання арешту, майно дійсно належить ОСОБА_5.

Разом з тим, вимоги апелянта про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаної квартири не підлягають задоволенню, оскільки стосуються невизначеного кола осіб та невизначеного кола дій.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати. Постановити нове судове рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року про відмову в забезпечені позову - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. 12 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С.О. Погорєлова