Постанова № 78943229, 26.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5964/18

Номер справи місцевого суду: 500/508/18

Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 19

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Пінєві Д.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ексклюзив Плюс» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, предметом якого є: стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Авто Ексклюзив Плюс» грошових коштів у сумі 50 100,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що 12 грудня 2017 року між ОСОБА_2, з одного боку, та ТОВ «Авто Ексклюзив Плюс», з другого боку, був укладений попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 7/ПД-0076, за яким сторони зобов'язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу (надалі - основний договір) - автомобіля марки Renault Duster (нового) на умовах попереднього договору. Згідно з пунктом 1.5 попереднього договору, сторони зобов'язались укласти основний договір у строк до 13 грудня 2017 року за умови повного виконання позивачем пункту 2.1. попереднього договору - внесення авансу в сумі 50100 грн. Договором також передбачено, що якщо станом на дату укладення основного договору (13.12.2017р.) транспортний засіб не буде придбаний відповідачем, то основний договір буде укладено на п'ятий день після придбання транспортного засобу відповідачем, про що останній зобов'язується повідомити позивача у письмовому вигляді із зазначенням конкретних дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 01.10.2018р. На виконання умов пункту 2.1. попереднього договору 12.12.2017р. позивачем здійснено оплату авансу в сумі 50100 грн. Станом на 13.12.2017 року основний договір між сторонами укладений не був. Жодних повідомлень від відповідача щодо придбання транспортного засобу для його наступної передачі позивачеві останній не отримував, пропозиції про укладення основного договору сторонами не направлялись, що, на думку позивача, свідчить про припинення зобов'язання, встановленого попереднім договором. У грудні 2017 року позивач направив відповідачеві вимогу повернути авансовий платіж, проте ТОВ «Авто Ексклюзив Плюс» повідомило, що повернення сплаченого внеску за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу не передбачено. Оскільки основний договір у передбачені сторонами строки не був укладений, а авансовий платіж добровільно не повернутий, ОСОБА_2 змушений звернутися з позовом до суду (а.с.2-3).

Заочним рішеннямІзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено ( а.с. 53-55).

18 червня 2018 рокуна вказане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги (а.с. 60-63).

Апелянт, зокрема, зазначив, що суд дійшов помилкового висновку, вважаючи, що строк укладення основного договору не настав, а тому невірно вирішив спір. Крім того, в апеляційній скарзі вказано на несправедливість умов попереднього договору, що порушує права позивача як споживача у цивільних правовідносинах.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, і позивач не заперечує, що 12 грудня 2017 року сторони уклали попередній договір №7/ПД-0076 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Renault Duster.

Згідно з квитанцією №ПН544 від 12.12.2017р., на виконання умов пунктів 2.1, 2.2 попереднього договору позивачем здійснено оплату авансу в сумі 50 100 грн.

16 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення йому сплаченої суми за попереднім договором №7/ПД-0076 від 12.12.2017р..

Листом ТОВ «Авто Ексклюзив Плюс» (без номеру та дати) позивача повідомлено, що умовами попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №7/ПД-0076 від 12.12.2017р. повернення виплаченого внеску не передбачається. Також вказано, що відповідач буде намагатися виконати взяті на себе зобов'язання у найкоротші терміни.

Ці обставини сторонами не оспорюються, а тому в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Як суд факту апеляційний суд, відповідно до частини 2 статті 367 ЦПК України, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, апелянт вказував, що суд першої інстанції помилково вважав, що строк укладення основного договору не настав і через це відмовив у задоволенні позову.

Відповідно, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати положення попереднього договору в частині строків укладення договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 1.5 Попереднього договору №7/ПД-0076 від 12 грудня 2017 року, сторони зобов'язалися укласти основний договір 13 грудня 2017 року за умови повного виконання п.2.1 цього Договору. Якщо на зазначену дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язаний повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 01 жовтня 2018 року (а.с. 4-5).

Вказане свідчить про те, що за можливості придбати автомобіль для передачі його покупцеві, основний договір має бути укладений 13 грудня 2017 року, але не пізніше 01 жовтня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позов до суду першої інстанції поданий 02 лютого 2018 року, а оскаржуване заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ухвалене 21 травня 2018 року, тобто до закінчення кінцевого строку, відведного сторонами для укладення основного договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить про те, що в межах встановлених сторонами в договорі строків виконання зобов'язання спірні правовідносини регулюються також умовами такого договору.

Оскільки попереднім договором визначено кінцевий термін укладення основного договору не пізніше 01 жовтня 2018 року, до цього часу зміст правовідносин сторін визначають права і обов'язки, що виникають з попереднього договору.

Зважаючи на домовленність сторін, до 01 жовтня 2018 року відповідач має час придбати замовлений автомобіль для передачі його позивачу, а останній не має права вимагати повернення авансового платежу.

Щодо посилання позивача на несправедливість умов договору, апеляційний суд зазначає таке.

Не виконання умов договору, на яке послається позивач, означає, зокрема, не виконання зобов'язання в обумовлені строки.

Оскільки на час звернення з позовом до суду, строк укладення основного зобов'язання не настав, порушення в цій частині прав споживача не відбулось.

Крім того, зміст попереднього договору є чітким, узгодженим та лаконічним. Текст договору надрукований крупним шрифтом.

Положення попереднього договору щодо строку укладення основного зобов'язання є доступним та зрозумілим, таким, що не викликає необхідності його тлумачення.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано процесуальний обов'язок доказування наявності підстав для стягнення з ТОВ «Авто Ексклюзив Плюс» авансового платежу, оскільки строк виконання зобов'язання на час ухвалення судом рішення не сплив.

Таким чином, оскільки за встановленими обставинами справи доводи апеляційної скарги не спростували вірних по суті висновків суду першої інстанції, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

26.12.2018 року м. Одеса