Постанова № 78942940, 26.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/2070/18

Номер справи місцевого суду: 494/1221/18

Головуючий у першій інстанції Лебединський С. Й.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Журавльов О.Г., за участю секретаря Ковязіної А.Д., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №334970 від 02.09.2018 року ОСОБА_2 о 05 год. 10 хв. на автодорозі Київ-Одеса, 328 км, керуючи автомобілем VOLVO VN4 64T, номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом LAG 336, номерній знак НОМЕР_2, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на металеву огорожу, автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 рокувстановлено, що ОСОБА_2 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху.

Згідно даного пункту під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на шість місяців. Стягнуто судовий збір в дохід держави в сумі 352,40 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення за санкцією ст. 124 КУпАП, замінивши стягнення з позбавлення права керування транспортним засобом на штраф.

Апелянт посилається на те, що судом були неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи.

Суд першої інстанції дійшов до розгляду справи формально, не врахував, що ОСОБА_2 працює водієм, це є єдиним джерелом існування його родини, а також його сімейний стан.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 додані наказ від 26.12.2011 року про прийняття його на роботу водія - експедитора в ТОВ «Мультитранс», характеристику з місця роботи, довідку про склад сім'ї та відповідний поліс страхування.

Справа переглядається в частині накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя, у відповідності до положень статей 280 та 283 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону в частині призначенні покарання судом першої інстанції не були виконані, внаслідок чого поза увагою судді залишилися обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи.

З оскаржуваної постанови судді районного суду вбачається, що ОСОБА_2 допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є порушенням п. 12.1 Правил дорожнього руху та підставою для притягнення водія до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 з'явився до суду першої інстанції, визнав себе винним у скоєному повністю, фактичних обставин справи не оспорював.

Судом першої інстанції вказано, що застосовано обставину, яка пом'якшує вчинене, а саме, визнання своєї вини правопорушником та зазначено, що обставин, обтяжуючих вчинене правопорушення не встановлено.

Статтею 24 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.

Щире розкаяння винного має бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення з ОСОБА_2 судом першої інстанції було враховано дані про особу винного та його щире каяття.

Одночасно, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ОСОБА_2 є водієм категорії С, робота водія є його єдиним джерелом існування його родини та малолітніх осіб, які знаходяться на його утриманні.

Крім того, апеляційний суд враховує, що постраждалих осіб та транспортних засобів у скоєному ним ДТП немає, пошкоджені лише автомобіль підприємства та металева огорожа, діючим законодавством України передбачена можливість захисту права власниками пошкодженого майна в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції невірно визначився в частині накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, застосувавши санкцію у вигляді позбавлення права керуваннятранспортним засобом.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_2 санкцію у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 гривень.

Керуючись п. 3 ч. 8 ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП змінити.

Застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП в вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 гривень.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області

О.Г.Журавльов