Ухвала суду № 78942583, 13.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5497/18

Номер справи місцевого суду: 520/9759/16-ц

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 19

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13 грудня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Півнєві Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Апеляційного суду Одеської області знаходиться апеляційна скарга представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування.

19.10.2018 року до апеляційного суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи. Своє клопотання представник апелянта обґрунтовував тим, що висновок експертизи від 30.01.2018 року № 345, відповідно до якого ОСОБА_4 на момент складення правочину 26.09.2008 року в Сьомій державній нотаріальній конторі м. Одеси - відмови від прийняття спадщини на 1/3 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 абсолютно не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати внаслідок наявного в нього хронічного стійкого психічного захворювання - «Шизофренії, параноїдальної форми, безперервний тип перебігу, із сформованим дефектом по типу параноїдального недоумства, є необґрунтованим та не відповідає матеріалам справи. Зокрема, представник ОСОБА_5 зазначає, що ОСОБА_4 в своїй позовній заяві не заперечує той факт, що 26.09.2008 року він власноручно підписав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_5. Таким же чином, як вказує представник, та з таким же діагнозом захворювання 12.08.2016 року ОСОБА_4 надав довіреність ОСОБА_6, який представляє його інтереси в суді та інших інстанціях. Заява про відмову від спадщини та довіреність були посвідчені двома різними нотаріусами, які у відповідності до ч. 2 ст. 203, впевнились у необхідному обсязі цивільної дієздатності позивача, у його вільному волевиявленні та чи відповідає воно його внутрішній волі і розумінню наслідків здійснюваного правочину. Так, представник зазначає, що такі дії позивача та його оцінка цих дій не свідчать про неспроможність ОСОБА_4 розуміти їх значення, тим більше протягом восьми років. При цьому представник ОСОБА_2 посилається на те, що висновок № 345 від 30.01.2018 року суперечить медичній документації про стан здоров'я ОСОБА_4 26.09.2008 року та свідчать про не об'єктивність висновку експертів стосовно його психічного стану на момент подання заяви про відмову від своєї долі спадщини. Тому, представник ОСОБА_2 просить задовольнити подане клопотання та призначити по справі повторну судово-психіатричну експертизу (т. 3, а.с. 72-74).

В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представники - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували. Представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з хворобою апелянта ОСОБА_2, який має бажання бути присутнім при розгляді його апеляційної скарги та надати особисті пояснення щодо обставин справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, з контексту якої випливає, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В зв'язку з наведеним клопотання про відкладення слухання справи було залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представників, апеляційний суд прийшов до висновку, що клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції 22.09.2017 року було задоволення клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та призначено в справі судову-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи розумів значення своїх дій ОСОБА_4 на момент складання правочину 26.09.2008 року в Сьомій державній нотаріальній конторі м. Одеси - відмови від прийняття спадщини 1/3 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5; а також чи міг ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними: 25.07.2016 року в момент укладання з адвокатом ОСОБА_7 договору про надання правової допомоги; 12.08.2016 року в момент видачі довіреності на ім'я ОСОБА_6; 15.08.2016 року в момент складання та підписання позовної заяви про визнання правочину недійсним, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, про визнання права власності в порядку спадкування; 12.10.2016 року в момент складання та підписання уточненої позовної заяви про визнання правочину недійсним, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, про визнання права власності в порядку спадкування; 09.12.2016 року в момент складання та підписання уточненої позовної заяви (т. 2, а.с. 216-217).

Відповідно до висновку експерта № 345 від 18.10.2017 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент складання правочину 26.09.2008 року в Сьомій державній нотаріальній конторі м. Одеси - відмови від прийняття спадщини 1/3 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_8 абсолютно не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, внаслідок наявного у нього на той час хронічного, стійкого психічного захворювання - «Шизофренії, параноідної форми, безперервний тип перебігу, із сформованим дефектом, по типу параноїдного недоумства» (що відповідало діагностичним критеріям рубрики F20.00 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду). Крім того, за результатами проведеного судово-психіатричного дослідження та згідно свідчень наданих по справі, а також у наявній медичній документації: на 25.07.2016 року, в момент укладення з адвокатом ОСОБА_7 договору про надання правової допомоги; на 12.08.2016 року, в момент видачі довіреності на ім'я ОСОБА_6; на 15.08.2016 року в момент складання та підписання позовної заяви про визнання правочину недійсним, про визнання права власності в порядку спадкування; на 12.10.2016 року в момент складання та підписання уточненої позовної заяви про визнання правочину недійсним, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, про визнання права власності в порядку спадкування; на 09.12.2016 року в момент складання та підписання уточненої позовної заяви ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, також страждав на хронічний, стійкий, психічний розлад, у вигляді «Шизофренії, параноідної форми, безперервний тип перебігу, стан медичної ремісії» (що відповідало діагностичним критеріям рубрики F20.08 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), який на вказаний час, за ступенем виразності впливу на його когнітивні, вольові та критичні функції був не настільки виражений, та не позбавляв і не обмежував його у здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (т. 2, а.с. 220-227).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2018 року після надання висновку експерта в справі було поновлено провадження (т. 2, а.с. 228-229). Рішенням від 16.04.2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено (т. 2, а.с. 238-247).

Відповідно до статті 2 ЦПК України визначені основні засади (принципи) цивільного судочинства, серед яких змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом, розумність строків розгляду справи судом. Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Стаття 11 ЦПК встановлює, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Отже, в контексті наведеного цивільний процес носить змагальний характер, а суд при вирішенні спору між сторонами, зважаючи на специфіку судової інстанції, виконує роль арбітра між сторонами та сприяє забезпеченню розумного балансу між інтересами та виявленню помилок, допущених судом попередньої інстанції. Сторони процесу мають рівні права та обов'язки, та несуть відповідний ризик настання відповідних процесуальних наслідків у випадку вчинення/не вчинення певних процесуальних дій. Кожна сторона в процесі розгляду справи має право та власне повинна, знову ж таки з врахуванням специфіки стадії та інстанції, належним чином доводити свою позицію, в тому числі, надавати на підтвердження таких обґрунтувань, відповідні докази.

Згідно з ч.1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

На стадії апеляційного провадження питання про призначення судової експертизи може бути вирішено у разі якщо судом першої інстанції було незаконно відмовлено в задоволенні заявленого клопотання, або якщо існували об'єктивні перешкоди для його подання в суді першої інстанції, тобто, наявні причини, які можуть бути визнані судом поважними та обґрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

За обставинами даної справи в процесі розгляду справи судом першої інстанції були задоволені клопотання, в тому числі представника відповідача-апелянта, про призначення судової психіатричної експертизи в справі. Вказана експертиза була виконана, провадження в справі поновлено та розгляд справи продовжився. Стороні відповідача-апелянта про наявність вказаного висновку було відомо, що, власне, не заперечувалось в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (19.02.2018 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що склав розписку, яка міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 232). Разом з тим, з того часу, як сторона відповідача дізналась про наявність вказаного висновку та ознайомилась з ним, та до засідання в суді першої інстанції після відновлення провадження, ані особисто відповідач, ані його представник не зверталися до суду з відповідними клопотаннями про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Представник відповідача звернувся з відповідним клопотанням разом з його апеляційною скаргою на рішення від 16.04.2018 року. При цьому, обґрунтування поданого клопотання зводяться в підсумку лише до критики висновку експерта № 345 та невідповідності його матеріалам справи. Доказів, які б спростовували вказаний висновок експерта № 345 та/або ставили його під сумнів, а також б поважні причини не подання стороною такого клопотання суду першої інстанції надано не було. Таким чином, підстав для задоволення заявленого клопотання про призначення повторноїсудово-психіатричної експертизи у суду апеляційної інстанції не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 84, 103, 381 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про призначення судової експертизи - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в частині зупинення провадження шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст ухвали складено 19 грудня 2018 року.

суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

13.12.2018 року м. Одеса