Ухвала суду № 78942197, 28.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22553/18

У Х В А Л А

28 грудня 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Єршова Л.С., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, про стягнення заборгованості та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 міська рада, місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691, звернувся з позовом до ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Артилерійська 1, код ЄДРПОУ 26302595, про стягнення заборгованості у розмірі 96189,38 грн. (заборгованість зі сплати орендної плати з урахування інфляційних збільшень у розмірі 89578,93 грн., 3% річних у розмірі 3291,95 грн., пені у розмірі 3318,50 грн.) та розірвання договору оренди землі від 28.09.2006 року, укладеного між ОМР та ФОП ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №4023, а також зареєстрованого в ОСОБА_1 регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.03.2007 року №040750500038.

Предмет та підстави позову – розірвання договору, укладеного між органом місцевого самоврядування та фізичною-особою підприємцем, стягнення заборгованості за цим договором.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року по справі № 905/2260/17, визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 цього Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб’єктами господарювання.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У частині другій статті 3 цього Кодексу зазначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суддею, встановлено, що позивач є юридичною особою, а відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Предметом спору є неналежне виконання умов договору оренди землі, укладеного між юридичною особою та ФОП.

Тобто між сторонами позовного провадження існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, господарським правовідносинам.

За таких обставин суддя вважає, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач має право звернутись з зазначеним позовом у відповідності до приписів ГПК України до господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. 186 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, про стягнення заборгованості та розірвання договору, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Л.С. Єршова