Рішення № 78941174, 14.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/179/16-ц

Провадження № 2/522/4416/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В. І.,

при секретарі Смоковій А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі позовну заяву позивача в цивільній справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2016 р. Національний банк України звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1, який є поручителем Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» по зобов'язанням останнього перед позивачем за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року. Предметом позову є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання позичальником (ПАТ «ІМЕКСБАНК») грошового зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені в розмірі 309850670 грн. 07 коп. за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року.

( т. 1 а.с. 3 - 6)

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 р. відкрито провадження № 2/522/35/16 у справі.

( т. 1 а.с. 35)

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 р. за заявою позивача у справі вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на: у вигляді: арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зупиночне місце НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_2 зупиночне місце НОМЕР_6, за адресою АДРЕСА_2 транспортні засоби, а саме: Mersedes, д/н НОМЕР_1, Mersedes, д/н НОМЕР_2, Mersedes, д\н НОМЕР_7, Mersedes, д/н НОМЕР_3, акції, що належать ОСОБА_1 та відносно яких ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником: ПрАТ «Футбольний клуб Чорноморець», ПрАТ «Страхова компанія «Примор'є», ПАТ «Чорноморська транспортна компанія».

( т. 1 а.с. 214)

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року позов НБУ задоволено, а саме стягнуто із відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014р. в загальному розмірі 309850670 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 300000000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 9838356 грн. 16 коп.; заборгованості за пенею по відсоткам в розмірі 12313 грн. 91 коп.

Також стягнуто із відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за меморіальним ордером № НОМЕР_4 від 28 грудня 2015 року в розмірі 4647760 грн. 05 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 15 березня 2016 року залишені в силі.

( т. 1 а.с. 218 - 219)

Не погоджуючись з вказаним рішенням Приморського районного суду м. Одеси, представником відповідача у справі подано до Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просив суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року у справі (провадження №22-ц/785/3706/16), рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено, а також постановлено окрему ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року щодо дій працівників Національного банку України.

( т. 2 а.с. 101 - 108, 110 - 112)

Щодо вжитих заходів забезпечення позову, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2016 р. у справі за заявою відповідача у справі скасовано вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 р. заходи забезпечення позову у вигляді арешту на: на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зупиночне місце НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_2 зупиночне місце НОМЕР_6, за адресою АДРЕСА_2 транспортні засоби, а саме: Mersedes, д/н НОМЕР_1, Mersedes, д/н НОМЕР_2, Mersedes, д\н НОМЕР_7, Mersedes, д/н НОМЕР_3, акції, що належать ОСОБА_1 та відносно яких ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником: ПрАТ «Футбольний клуб Чорноморець», ПрАТ «Страхова компанія «Примор'є», ПАТ «Чорноморська транспортна компанія».

Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2016 р. про скасування заходів забезпечення позову залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2017 р. у справі (провадження № 22-ц/785/243/17).

Не погоджуючись із рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 рок та окремою ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року у справі, позивачем до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подано касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та окрему ухвалу суду апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційних скаргах позивач просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та окрему ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 року у справі, касаційні скарги Національного банку України задоволено частково, а саме: рішення апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року та окрему ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2016 року скасовано, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було встановлено, що Постановою Правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 відкликано банківську ліцензію АТ «Імексбанк» з 27 травня 2015 року. 27 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 105 «По початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНКОМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

( т. 3 а.с. 156 - 158)

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, дійшов до висновків, що в порушення вимог статей 10, 33 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а саме: про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім цього, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 212 ? 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належним чином не визначив суб'єктний склад сторін спору, а тому дійшов передчасного висновку у справі.

08.12.2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси справа прийнята до провадження суддею Загороднюком В.І. (провадження №2/522/10572/17).

( т. 3 а.с. 164)

27.02.2018 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено позичальника за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року, а саме: Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК».

( т. 3 а.с. 170)

В ході розгляду справи у Приморському районному суді м. Одеси представником позивача було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення Верховним судом справи іншої цивільної справи №408/8040/12. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2018 р. в задоволенні даного клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі відмовлено.

( т. 4 а.с. 28 - 29)

В ході розгляду справи у Приморському районному суді м. Одеси представником позивача було заявлено відвід головуючому по справі судді Приморського районного суду міста Загороднюку В.І., яка мотивована тим, що суддя на думку представника позивача не є об'єктивним та справедливим, з підстав, що про призначення засідання 05.04.2018 року не було повідомлено ПАТ «ІМЕКСБАНК» та не взято до уваги доречних аргументів щодо зупинення провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2018 року судом визнано необґрунтованою дану заяву позивача про відвід головуючому по справі судді Приморського районного суду міста Одеси Загороднюку В.І., провадження у справі зупинено до вирішення питання щодо заяви позивача про відвід головуючому по справі судді Приморського районного суду міста Одеси Загороднюку В.І.

( т. 4 а.с. 86 - 87)

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Загороднюка В.І. у справі відмовлено.

( т. 4 а.с. 105 - 106)

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2018 року у справі витребовано у Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстр вимог кредиторів ПАТ «ІМЕКСБАНК», акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, усі зміни до нього, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження реєстру та змін до нього, що стосуються заявлених НБУ кредиторських вимог за договором про надання стабілізаційного кредиту від 28.11.2014 № 60.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2018 року за заявою позивача у справі вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно, що належить відповідачу, а саме на: - зупиночне місце НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2; - зупиночне місце НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_2; - легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 року випуску; - акції, що належать ОСОБА_1 у ПрАТ «Інвестиційна компанія «Приморє-Інвест», ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», АТЗТ «Центральний універмаг», ПрАТ «Страхова компанія «Приморє», ПАТ «Спецавтоматика», ПрАТ «Футбольний клуб Чорноморець».

( т. 4 а.с. 185, 185 - 186)

14.08.2018 р. позивачем у справі надано Приморському районному суду м. Одеси заяву про зміну предмета позову від 10.08.2018 р. № 12-0007/43667, згідно з якою позивач просить суд залучити до участі у справі другого відповідача - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк»; стягнути із ОСОБА_1 (поручителя) та публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в солідарному порядку на користь Національного банку України заборгованість за договором про надання стабілізаційного кредиту від 28.11.2014 № 60 в розмірі 309850670,07 грн.

( т. 4 а.с. 209 - 212)

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2018 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.

( т. 5 а.с. 172)

Позивачем протягом розгляду справи надавалися суду письмові пояснення по суті спору, зокрема, 14.11.2018 р. позивачем надано до суду узагальнені письмові пояснення від 14.11.2018 р. № 12-0007/60675 по суті спору.

( т. 5 а.с. 179 - 192)

Узагальнюючи, Національний банк України, мотивує свої позовні вимоги невиконанням позивальником ПАТ «ІМЕКСБАНК» своїх зобов'язань за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року.

Позивач зазначає, що поняття «вимога до поручителя» та «позов до поручителя», за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, не є тотожними і мають різне значення. Зокрема «Вимога до поручителя» - це будь-яка письмова вимога, яка направляться кредитором поручителю в позасудовому порядку з метою добровільного виконання останнім обов'язків за договором поруки; «позов до поручителя» - це позовна заява, подана кредитором до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Позивач зазначає, що ним належним чином було у порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України складено та надіслано в адресу відповідача, ОСОБА_1

По-друге, позивач зазначає, що 04.11.2018 р.набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», згідно якого у статті 559 ЦК України частину четверту викладено в новій редакції, зокрема законодавцем визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється повним виконанням основного зобов'язання або якщо кредитор протягом строку загальної позовної давності від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом строку загальної позовної давності від дня укладення договору поруки. НБУ зазначено, що згідно ч.ч. 1 та 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка застосовується виключно до договорів, угод, що укладені після введення в дію цього Закону.

По-третє, позивач зазначає, що відповідно до ст.ст. 45, 48, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для наявності підстав стягнення з АТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 заборгованості за договором, враховуючи солідарну відповідальність останніх, необхідною умовою є акцептування вимог уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та їх затвердження Фондом, адже в противному випадку такі вимоги не підлягатимуть задоволенню та вважатимуться погашеними.

Окрім цього, позивач посилається на п. 4 Договору поруки від 28.11.2014 №61, яким визначено, що обов'язок поручителя погасити суму заборгованості за несвоєчасне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором виникає за першою вимогою Національного банку протягом 7 (семи) календарних днів з дня направлення Національним банком Поручителю письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, позивач вважає, що строк для звернення до суду повинен вираховуватись саме з моменту виконання пункту 4 Договору поруки, а тому Національний банк України звернувся до суду з позовною заявою в строки, визначені чинним законодавством України.

Відповідачем, ОСОБА_1, надано до суду заперечення на позовну заяву, окрім цього відповідачем надавалися додаткові письмові пояснення у справі. Відповідач просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, з підстав того, що позивач звернувся до суду після припинення поруки у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідач, ОСОБА_1 посилаючись на пп. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначає, що з дня початку процедури ліквідації банку, а саме з 27 травня 2015 року, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Відповідач, ОСОБА_1 вважає, що керуючись правилом ст. 254, 559 ЦКУ строк дії його поруки перед НБУ припинився 27 листопада 2015 р. (сплив 6-ти місяців з 27 травня 2015 р. - строку настання основного зобов'язання - в день початку процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК», позивач звернувся до суду із позовом про стягнення після спливу шестимісячного строку дії поруки, у зв'язку із чим порука ОСОБА_1 перед НБУ до ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненою.

Другим відповідачем, ПАТ «ІМЕКСБАНК» надано до суду відзив на позовну заяву Національного банку України, згідно із яким ПАТ « ІМЕКСБАНК» просить суд у частині стягнення з ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості а задоволенні позову відмовити, а частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 - позовні вимоги Національного банку України задовольнити в повному обсязі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб письмові пояснення не надані.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1, ОСОБА_1, ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності), проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача-2, ПАТ «ІМЕКСБАНК», просив суд у частині стягнення з ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості в задоволенні позову відмовити, а частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 - позовні вимоги Національного банку України задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання третя особа була сповіщена завчасно та належним чином, про причини неявки у судове засідання третьої особою суд не повідомлено.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами:

28.11.2014 року між Національним банком України та ПАТ «Імексбанк» був укладений договір про надання стабілізаційного кредиту № 60, згідно якого, кредитор надав позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності одноразовою сумою в розмірі 300000000,00 грн. (триста мільйонів гривень 00 коп.) на строк до 28 листопада 2016 року за відсотковою ставкою в розмірі 21% річних, з погашенням кредиту і сплатою відсотків за користування ним. Кредит мав бути освоєний до 31 грудня 2014 року.

Згідно п. 1.2. договору про надання стабілізаційного кредиту № 60 метою кредитування є отримання позичальником кредиту для виконання своїх зобов'язань перед фізичними особами.

( т. 1 а.с. 7 - 17)

23.12.2014 року між Національним банком України та ПАТ «Імексбанк» було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання стабілізаційного кредиту № 60.

Пунктом 1.3. договору про надання стабілізаційного кредиту № 60, зі змінами згідно із додатковою угодою №1, було встановлено графік погашення позичальником кредиту за період з 06.03.2015 р. по 28.11.2016 р.

( т. 1 а.с. 19 - 21)

28.11.2014 року між Національним банком України та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 61, за умовами якого, відповідач зобов'язався перед НБУ відповідати за належне виконання ПАТ «Імексбанк» всіх своїх зобов'язань, що випливають з Договору про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року.

Згідно п. 2 договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком у разі неналежного виконання зобов'язання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами у тому ж обсязі, що й позичальник, включаючи суму кредиту, визначену згідно з кредитним договором, нараховані за користування кредитом проценти, неустойки (пені, штрафи) суми відшкодувань та інші платежі, передбачені основним зобов'язанням.

( т. 1 а.с. 23 - 26)

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60, наданої позивачем, встановлено, що в наслідок невиконання зобов'язання ПАТ «ІМЕКСБАНК» виникла заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 300000000,00 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 9838356,16 гривень; заборгованість за пенею по відсоткам в розмірі 12313,91 гривня.

( т. 1 а.с. 29)

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука є похідним зобов'язанням від основного зобов'язання. Основним зобов'язанням у даному випадку вважається зобов'язання боржника (Позичальника) Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» перед Національним банком України за Договором про надання стабілізаційного кредиту №60 від 28.11.2014 року.

Пункт 1 Договору поруки №1 від 28.11.2014 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_1, у якості забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «ІМЕКСБАНК» перед НБУ за Договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 року, містить вичерпний перелік зобов'язань ПАТ «ІМЕКСБАНК» перед Національним банком України, які забезпечуються порукою.

Тобто, чинне законодавство пов'язує строк дії поруки саме із моментом настання строку виконання основного зобов'язання, в даному випадку - зобов'язання ПАТ «ІМЕКСБАНК» перед Національним банком України за Договором про надання стабілізаційного кредиту №60.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку приймається Національним банком України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно із пп. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 року №330 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Імексбанк» з 27.05.2015 року.

27.05.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

( т. 1 а.с. 204, 205 - 206)

Відносно аргументів позивача, що відповідно до ст.ст. 45, 48, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для наявності підстав стягнення з ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_1 заборгованості за договором, враховуючи солідарну відповідальність останніх, необхідною умовою є акцептування вимог уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та їх затвердження Фондом, адже в противному випадку такі вимоги не підлягатимуть задоволенню та вважатимуться погашеними, суд зазначає наступне:

У даному випадку, слід відрізняти момент виникнення всіх грошових зобов'язань банку за положеннями ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та момент акцептування вимог кредиторів банку, у порядку, встановленому ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Окрім цього, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ч. 2 ст. 46) пов'язує момент настання зобов'язань банку перед кредиторами з днем початку процедури ліквідації банку, а не з днем затвердження дирекцією Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строк виконання зобов'язань боржника - ПАТ «ІМЕКСБАНК» перед Національним банком України настав 27 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Суд зазначає, що ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено право, а не обов'язок кредитора - Національного банку України заявити свої грошові вимоги до боржника - ПАТ «ІМЕКСБАНК».

У разі не реалізації кредитором свого права заявити грошові вимоги до боржника - Банка, такий кредитор в силу ст.ст. 553, 554, 559 Цивільного кодексу України, не втрачає право стягнення заборгованості із поручителя банку за відповідним договором поруки, якщо така процедура стягнення почала відбуватися у порядку передбаченому чинним законодавством, зокрема ст. 559 ЦК.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ч. 2 ст. 46) пов'язує момент настання зобов'язань Банку перед кредиторами, шо є й відповідної відправною межою для запуску взаємостосунків із майновими та фінансовими поручителями саме з днем початку процедури ліквідації банку, а не з днем затвердження дирекцією Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Окрім цього, договір поруки (пункт 4) містить зобов'язання Поручителя, у разі невиконання Позичальником умов основного зобов'язання в строк, погасити суму заборгованості за кредитом, нараховані проценти, штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за несвоєчасне виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а також відшкодовує Банку витрати та збитки за неналежне виконання умов основного зобов'язання за першою вимогою Банку протягом 7 (семи) календарних днів з дня направлення Банком поручителю за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі, письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору.

04.09.2015 р. на ім'я ОСОБА_1 управлінням Національного банку України в Одеській області, в особі виконавчого директора Бергуля В.О., підписується вимога № 28-013/5061 про виконання зобов'язання за договором поруки № 61 від 28.11.2014 р.

( т. 1 а.с. 28)

У ході розгляду справи, представником Відповідача, ОСОБА_1, факт отримання вимоги № 28-013/5061 від 04.09.2015 р. про виконання зобов'язання за договором поруки № 61 від 28.11.2014 р. не заперечувався та підтверджений.

У надісланій на ім'я ОСОБА_1 вимозі № 28-013/5061 від 04.09.2015 р., управління Національного банку України в Одеській області повідомляє про відкликання з 27.05.2015 року банківської ліцензії АТ «Імексбанк», посилається на п. 3 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та зазначає, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. ОСОБА_1 повідомлено, що ПАТ «ІМЕКСБАНК» свої зобов'язання за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 не виконує.

Окрім цього, матеріалами справи містять лист №6226 від 30.09.2015р. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», Северина Ю.П. в адресу управління Національного банку України в Одеській області, яким повідомлено, що у відношенні ПАТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено процедуру ліквідації банку на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105 від 27.05.2015 р., підтверджено що за принципами ч. 3 п. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

( т. 4 а.с. 54)

Зазначеним листом Національний банк України повідомлено, що, вимоги національного банку України були розглянути уповноваженою особою Фонду, визнані на суму 3471417444,76 грн. та включені до реєстру акцептованих кредиторів АТ «ІМЕКСБАНК», зокрема за кредитним договором № 60. Також Національний банк України повідомлено, що запровадження процедури ліквідації до неплатоспроможного банку не є підставою для обмеження/чи припинення належного НБУ права на звернення стягнення на предмети іпотеки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, керуючись пп. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пп. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 27 травня 2015 року (з дня початку процедури ліквідації банку) строк виконання всіх грошових зобов'язань ПАТ «ІМЕКСБАНК» настав, у тому числі за Договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 року.

Факт звернення Національного банку України, як кредитора ПАТ «ІМЕКСБАНК», до уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» із вимогою № 28-013/5067 від 04.09.2015 р. про виконання зобов'язань та подальше включення вимог Національного банку України до реєстру акцептованих кредиторів тільки підтверджує факт їх існування вже на момент такого звернення (тобто на фактичну наявність зобов'язань поміж боржником та кредитором.

Положення статті 49 п. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дають чітке розуміння, що вимоги кредитора вважаються погашеними та не підлягають задоволенню саме в ліквідаційній процедурі банку, тобто згідно із черговістю, у процедурі, суб'єктами якої є банк та його кредитори, але це не повинно жодним чином впливати на можливість задоволення вимог кредиторів іншим способом, зокрема в рамках існуючих акцесорних зобов'язань, у тому числі в рамках договорів поруки/застави, укладених із третіми особами, поручителями банків.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 251 ЦК України ).

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 252 статті 251 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 статті 251 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином на день, наступний за днем настання основного зобов'язання ПАТ «ІМЕКСБАНК» перед Національним банком України - з дня початку процедури ліквідації банку (27 травня 2015 року), Національний банк України набув право пред'явити до Поручителя - ОСОБА_1 відповідні вимоги про виконання зобов'язання за боржника - ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Тобто з 28 травня 2015 року (включно) Національний банк України набув право пред'явити до Поручителя - ОСОБА_1 відповідні вимоги про виконання зобов'язання за Договором поруки.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про відкликання банківської ліцензії та початок ліквідації Національний банк України повністю повинен був усвідомлювати усі правові наслідки прийняття такого рішення, тому незалежно від того, чи отримали позичальник та поручитель повідомлення банку про дострокове повернення кредитних коштів, згадані зміни настали та є обов'язковими для обох сторін, зокрема й позивача.

Зазначена думка суду кореспондується із позицією Верховного суду, зокрема викладеною у Постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 488/1286/14-Ц, Постанові від 21.03.2018 р. у справі № 2-1283/11 тощо.

Пунктом 14 договору поруки передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст. 559 Цивільного кодексу України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання Позичальником та/або Поручителем зобов'язань, що складають Основне зобов'язання.

Таким чином, у договорі поруки не встановлено строк його дії відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків…

Аналіз ч. 4 ст. 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав указані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

У даному випадку протягом останніх трьох років існує усталена практика розгляду спорів за позовами кредиторів до фінансових поручителів боржників за кредитними договорами. Зокрема, наведена точка зору суду кореспондується із правовими позиціями Верховного суду України, викладеними, наприклад, у Постановах від 17.09.2014 р. у справі № 6-53 цс 14, від 24.02.2016 року у справі № 62239цс15, від 20.04.2016 р. у справі № 6-2662цс15, від 22.06.2016 р. у справі № 6-368цс16, від 14.09.2016 р. у справі № 569/1648/14-ц, від 14.09.2016 р. у справі № 61451цс16, від 19.10.2016 р. у справі № 6-1265цс16, від 14.06.2017 р. у справі № 644/6558/15-ц, від 06.09.2017 року у справі № 6-623 цс 17, а також у Постановах Верховного суду від 31.01.2018 р. у справі № 209/3779/15-ц, від 21.03.2018 р. у справі № 2-1283/11, від 31.03.2018 р. у справі № 2-1283/11 тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як зазначалося вище з 27 травня 2015 року (з дня початку процедури ліквідації банку) строк виконання всіх грошових зобов'язань ПАТ «ІМЕКСБАНК» настав, у тому числі за Договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 року. Шість місяців з 27 травня 2015 (включно) закінчуються 27 листопада 2015 року. За правилами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України у разі непред'явлення НБУ вимоги до ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку, останнім днем дії поруки вважається 27 листопада 2015 року.

Позовна заява Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення в рамках поруки, укладеної на виконання зобов'язань за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року, подана до Приморського районного суду м. Одеси 06.01.2016 р., тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується із позицією позивача, щодо того, що Національним банком України дотримано вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, а саме: надіслано в адресу відповідача у справі вимогу про виконання зобов'язання від 04.09.2015 р. № 28-013/5061.

Суд вважає, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки розуміється як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначене положення не заперечує можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, Однак і в такому разі кредитор може звернутися з вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічну позицію висловлює Верховний суд у Постановах від 03.05.2018 р. у справі № 520/14671/16-ц, від 13.06.2018 р. у справі № 756/10926/16-Ц, від 14.05.2018 р. у справі № 509/1080/15-ц та інш.

Щодо посилання Національного банку України на те, що 04.11.2018 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», згідно якого у статті 559 ЦК України частину четверту викладено в новій редакції, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 р. № 2478-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 р. № 2478-VIII, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

По-перше, із підстав наведених вище, судом встановлено, що останнім днем дії поруки ОСОБА_1 перед позивачем вважається 27 листопада 2015 року. Тобто з 28.11.2015 р. зобов'язання з поруки між ОСОБА_1 та Національним банком України є припиненими.

Як на момент набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 р. № 2478-VIII, так і на момент введення даного закону в дію, зобов'язання з поруки між ОСОБА_1 та Національним банком України є припиненими.

Як вже зазначалося судом, строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

По-друге, відповідно до положень п. 1 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 р. № 2478-VIII, цей закон вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 04.02.2019 року.

Щодо позовних вимог Національного банку України до другого відповідача, ПАТ «ІМЕКСБАНК», суд зазначає наступне:

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України; нормативно- правовими актами Фонду та Національного банку України.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено процедуру задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, зокрема визначення черговості задоволення вимог.

За ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Відомості про ліквідацію банку повинні містити:

1)найменування та інші реквізити банку, що ліквідується;

2)дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3)дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку;

4)інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує

оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1)здійснює повноваження органів управління банку;

2)приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів^ щодо забезпечення його .збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

3)складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

4)вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України;

5)звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

6)заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством

порядку розриває їх;

7)передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають, обов'язковому зберіганню;

8)здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

9)здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;

10)повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути) делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Згідно ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом: суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1)визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2)відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3)складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Отже, з огляду на викладене, наведеними нормами матеріального права виключено можливість стягнення будь-яких коштів судом з неплатоспроможного банку, окрім як у порядку акцептування вимог та задоволення їх у передбаченому порядку та черговістю, визначеними Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як було встановлено судом, та не заперечується учасниками справи, Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» від 27.05.2015 № 105, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК».

На офіційному сайті Фонду 21.09.2015 р., на виконання ч. 3 ст. 49 Закону сповіщено кредиторів, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 214/15 від 14.09.2015 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ІМЕКСБАНК».

22.06.2015 р. Національним банком України, в особі директора виконавчого управління Національного банку України в Одеській області, Бергуля В.О., на ім'я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», Северина Ю.П., направлено заяву від 18.06.2015 № 28-013/4035/БТ про визнання кредитором, за кредитним договором № 29 про рефінансування від 26.11.2009 р. у сумі 3162606403,14 грн., з погашення кредиту і сплатою відсотків за користування ним у розмірі та строки, визначені договором, та за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 р. у сумі 309850670,07 грн. з погашення кредиту і сплатою відсотків за користування ним у розмірі та строки, визначені договором.

(т. 4 а.с. 51 - 52, 53)

01.10.2015 р. від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», Северина Ю.П. в адресу управління Національного банку України в Одеській області, надійшов лист №6226 від 30.09.2015 р., яким повідомлено, що у відношенні ПАТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено процедуру ліквідації банку на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105 від 27.05.2015 р., підтверджено що за принципами ч. 3 п. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Також повідомлено, що, вимоги національного банку України були розглянути уповноваженою особою Фонду, визнані на суму 3 471 417 444, 76 грн. та включені до реєстру акцептованих кредиторів АТ «ІМЕКСБАНК», зокрема за кредитним договором № 60.

Згідно із електронним повідомленням Управління Національного банку України в Одеській області на ім'я Директора Департаменту управління ризиками Національного банку України, Будника І.М., від 02.10.2015 р. №28-011/5374 «Про надання інформації», управлінням повідомлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не визнано заявлені вимоги до ПАТ «ІМЕКСБАНК» на суму 1038628,45 грн. (заборгованість за пенею по відсоткам: за договором № 29 на суму 1026314,54 грн.; за договором № 60 - 12313,91 грн.).

( т. 4 а.с. 56)

Згідно із електронним повідомленням ПАТ «ІМЕКСБАНК» на ім'я В.о. директора Департаменту управління ризиками Національного банку України, Гвоздєвої О.В., від 01.11.2016 р. №6856, повідомлено, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.10.2016 №2259 додатково затвердженні акцептовані вимоги Національного банку України на суму 1038628,45 грн.

( т. 4 а.с. 57)

Таким чином, як підтверджується переліченими доказами, на момент прийняття судом рішення у справі, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повністю затверджено акцептовані вимоги Національного банку України до ПАТ «ІМЕКСБАНК» за кредитним договором № 29 про рефінансування від 26.11.2009 р. у сумі 3162606403,14 грн. та за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 р. у сумі 309850670,07 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 251 - 254, 530, 546, 553, 554, 559, 1050 ЦК України, ст.ст. 2, 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1, 8, 44 - 46, 48, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 81, 89, 158, 263 - 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Національного банку України до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за договором про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28 листопада 2014 року в розмірі 309850670,07 гривень - відмовити.

Скасувати застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно, що належить ОСОБА_1, а саме на: - зупиночне місце НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2; - зупиночне місце НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_2; - легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 року випуску; - акції, що належать ОСОБА_1 у ПрАТ «Інвестиційна компанія «Приморє-Інвест», ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», АТЗТ «Центральний універмаг», ПрАТ «Страхова компанія «Приморє», ПАТ «Спецавтоматика», ПрАТ «Футбольний клуб Чорноморець».

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Повний текст судового рішення складено 21.12.2018 року.

Суддя

14 грудня 2018 року