Рішення № 78939049, 04.12.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7094/18

Провадження № 2/500/3359/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Аубекерова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого 24.12.2017 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Троїцька, будинок 47, свої вимоги мотивує тим, що вищевказане майно належить її чоловіку ОСОБА_2. 24.12.2017 року ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Троїцька, будинок 47. Заповіту ОСОБА_2 не залишив. Спадкоємцем за законом першої черги являється дружина спадкодавця ОСОБА_1. Позивач прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. При зверненні до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено, у зв’язку тим, що наявний правовстановлюючий документ на житловий будинок, не відповідає вимогам законодавства: на Свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок, печатка органу місцевого самоврядування, який видав документ не відповідає даті видачі документу.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги визнав та просить справу розглянути за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Троїцька, будинок 47, на підставі свідоцтва про право власності №142 від 22.09.1986 року, виданого Суворовською селищною радою, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №1/199 від 22.09.1986 року, що підтверджено довідкою № 1732 від 15.11.2018 року, виданою КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно рішення Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.01.2016 року вулицю Комсомольська перейменовано на вулицю Троїціка з відповідними номерами домогосподарств.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 515765 від 28.12.2017 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 помер 24.12.2017 року.

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Троїцька, будинок 47.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 53668064 від 16.10.2018 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу ОСОБА_3, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_2, померлого 24.12.2017 року – відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_2 являються:

- дружина ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії VІІІ-УР № 574769, виданим 15.10.1967 року Сувороською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, що підтверджено довідкою №1270 від 25.06.2018 року наданою Сувороською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважається такою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 №457/02-14 від 16.10.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку тим, що наявний правовстановлюючий документ на житловий будинок, не відповідає вимогам законодавства: на Свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок, печатка органу місцевого самоврядування, який видав документ не відповідає даті видачі документу.

Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що оформлення спадщини в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04379166, місцезнаходження: Одеська область, Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Пушкіна, 47) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого 24.12.2017 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Троїцька, будинок 47.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2018 року.

Суддя: ОСОБА_4