Вирок № 78938736, 27.12.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

27.12.2018

Справа № 502/2/18

Провадження № 1-кп/497/43/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 року Болградський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

суддів - Кодінцевої С.В., Раца В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Бекметової Х.В.,

за участю: прокурорів Іоржева Ю.Б., Булгара В.П.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника обвинувачених - адвоката Тропанця Ю.М.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017160310000737 від 17.10.2017 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кілія Одеської області, громадянина України, зі слів - з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має неповнолітню дочку, не працевлаштованого, за національністю українця, українську мову розуміє, місце проживання якого зареєстроване за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 02.10.2017 року Кілійським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, зі слів - з неповною середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, за національністю українця, українську мову розуміє, місце проживання якого зареєстроване за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно уточненого обвинувального акту від 05.11.2018 року, мешканці м.Кілія Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.10.2017 року, приблизно о 10-й годині (точний час судовим розглядом не встановлено), на вул.Севастопольська в м.Кілія Одеської області, у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою між собою, перестрибнувши через паркан домоволодіння АДРЕСА_5 проникли таким чином на територію вказаного подвір'я, де вчинили таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, поєднане з проникненням до іншого володіння, повторно: під навісом біля вхідних дверей будинку, на дерев'яному столі, виявивши електрочайник марки «Опера» вартістю 350.00 гривень та мультиварку марки «Сатурн» вартістю 2000 гривень, відразу заволоділи ними та з місця події втекли тим же шляхом - перестрибнувши паркан вказаного домоволодіння, викраденим розпорядились на власний розсуд, чим спричинили матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_4 на суму 2350.00 гривень.

Крім того, згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії в той же день - в ніч з 17 на 18.10.2017 року, приблизно о 00год. 15хв. 18.10.2017 року (точний час судовим слідством не встановлено), в АДРЕСА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, скоїли розбійний напад, поєднаний з проникненням до житла, чим спричинили матеріальну шкоду потерпілій за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, приблизно опівночі у вказаний день запропонував ОСОБА_2 здійснити заволодіння чужим майном з корисливих мотивів. Реалізуючи свій намір, вони, узявши з собою кухонний ніж, зробили маску з прорізями для очей з в'язаної зимової шапки, щоб прикривала обличчя, яку надягнув ОСОБА_1, а ОСОБА_2 - вдягнув жіночий светр червоного кольору, - з метою не бути впізнаними потерпілою, пройшли через город будинку АДРЕСА_3 навколо якого відсутня огорожа, проникли, таким чином, шляхом вільного доступу до подвір'я будинку АДРЕСА_4, де ОСОБА_2 за допомогою ножа вийняв з вікна кватирки штапики і вийняв скло, опісля чого вони обидва по черзі через кватирку вікна проникли до вказаного будинку, в якому на той час перебувала його власниця - ОСОБА_5 Далі обвинувачені, погрожуючи ОСОБА_5 застосуванням насильства, а саме - застосуванням кухонного ножа, приставивши його до тулубу потерпілої, що потерпіла сприйняла як небезпеку для свого життя і здоров'я, заволоділи її коштами в розмірі 100.00 гривень, і вийшли з будинку, знявши на подвір'ї потерпілої з себе маску та вищевказаний светр, залишили їх на місці події, та з місця події зникли разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 в розмірі 100.00 гривень.

Під час розгляду провадження по суті судом забезпечено дотримання вимог ст.22,23,26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки були досліджені всі докази, надані сторонами.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 розказав суду, що він восени минулого 2017-го року - точну дату не пам'ятає, вдень, йшов до своєї бабусі - до центру міста Кілія, де випадково зустрів свого знайомого ОСОБА_2, і вони вирішили піти далі разом. Проходячи по АДРЕСА_5 де проживає однокласник ОСОБА_1, побачили через паркан у дворі на столі електричний чайник і ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 викрасти його. Оскільки йому, ОСОБА_2 були потрібні гроші, так як його співмешканка з дитиною потрапила до лікарні, він погодився на пропозицію ОСОБА_1. Вони обидва перестрибнули через паркан вищевказаного домоволодіння, проникнувши, таким чином на територію подвір'я, де під навісом біля вхідних дверей будинку, на дерев'яному столі побачили електрочайник та поряд з ним мультиварку, якими заволоділи, і тим же шляхом, перестрибнувши паркан вказаного домоволодіння, покинули двір зазначеного домоволодіння. Викрадені речі вони запропонували придбати своїй знайомій ОСОБА_7, що живе неподалік, яка дала їм за викрадені речі 500-600 гривень, скільки точно він не пам'ятає. З тих грошей вони придбали за 50 гривень цигарки, а решту віднесли до лікарні дружині (співмешканці) ОСОБА_2 для лікування дитини. Додому він, ОСОБА_1, повернувся біля 23-ї години. В той день він ОСОБА_8 не бачив і з ним не вживав алкогольні напої, бо взагалі їх не вживає.

Обвинувачений ОСОБА_2 надав суду пояснення, аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_1, підтвердивши, що він саме у такий спосіб у вказаний час разом з ОСОБА_1 здійснив таємне викрадення в потерпілої ОСОБА_4 електрочайника та мультиварки, яку потім продали ОСОБА_18

Потерпіла ОСОБА_4, будучи допитана у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була попереджена судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих відомостей, та під присягою, підтвердила, що восени 2017 року - точну дату вона не пам'ятає, вона була на роботі, коли їй зателефонував її син і повідомив, що з двору пропали електрочайник і мультиварка. Для неї це були значні збитки, оскільки на мультиварку вона збирала кошти кілька місяців, і вона була потрібна у господарстві. Окрім того, вона, свідок, досі хвилюється, пригадуючи, як злякалася, приїхавши відразу на дзвінок сина додому і де побачила біля порогу свого будинку металевий прут, оскільки зрозуміла, що викрадачі хотіли проникнути до будинку і цим прутом могли спричинити її сину тілесні ушкодження. Її дуже обурило, коли вона дізналася, що одним з викрадачів був колишній однокласник її сина. Стосовно покарання - вона залишає його на розсуд суду, підтверджує, що усе викрадене майно їй повернули неушкодженим працівники правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила, що до неї додому восени 2017 року (точну дату вона не пам'ятає), у першій половині дня, ближче до обіду, прийшли два товариші її чоловіка ОСОБА_19, та запропонували придбати в них електричний чайник і мультиварку. Її чоловік погодився, пояснивши їй, що в ОСОБА_10 хвора дитина, і вона, свідок, разом з чоловіком, пішли до банкомату, зняли гроші і віддали ОСОБА_1, а увечері прийшли працівники поліції, від яких вони з чоловіком дізналися, що ті речі були викрадені, віддали їх слідчому, гроші їм ніхто не повернув.

Таким чином, покази обвинувачених щодо таємного викрадення ними майна (крадіжки) у потерпілої ОСОБА_4, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до її домоволодіння, за обставин і у спосіб, що вказані в обвинувальному акті, підтверджується, окрім пояснень самих обвинувачених у судовому засіданні, також поясненнями потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_10, довідками про вартість електрочайника та мультиварки, що були викрадені обвинуваченими у потерпілої ОСОБА_4, протоколом слідчого експерименту з фототаблицею від 19.10.2017року - на АДРЕСА_5, за участю пойнятих, потерпілої ОСОБА_4 та адвоката підозрюваних, згідно якого обвинувачені добровільно, спочатку у службовому кабінеті слідчого розповіли яким чином вони проникли до подвір'я потерпілої і викрали її майно, а опісля на місці злочину показали свої дії під час скоєння цього злочину; постановою від 18.10.2017р. електрочайник та мультиварка визнані речовими доказами (т.1 а.с.218-237, 249).

Досліджені судом докази ніким з учасників судового розгляду не оскаржувалися та визнанні допустимими і належними, клопотань щодо визнання доказів недопустимими - заявлено не було.

Оцінивши сукупність наведених доказів суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального злочину - доведена.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Така кваліфікаційна ознака як повторність також підтверджена в ході судового засідання наступним.

Згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в ніч з 17 на 18.10.2017 року, приблизно о 00 год. 15 хв. 18.10.2017 року (точний час не встановлено), в АДРЕСА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, скоїли розбійний напад, поєднаний з проникненням до житла, чим спричинили матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 в розмірі 100 гривень, які обвинувачена після погроз сама їм віддала.

Проте злочин стосовно ОСОБА_5 насправді був скоєний в ніч з 16 на 17.10.2017 року, оскільки обвинувачені, згідно протоколу затримання, були затримані 17 жовтня 2017 року, відповідно, о 17.00 год. та о 17 год. 20 хв. (а.с.16-19,т.2), після чого за їх участю проводилися слідчі дії, за поданням слідчого судом їм було обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, і тому, таким чином, вони не могли скоїти злочин в ніч з 17 на 18 жовтня 2017року. Крім того, у першому варіанті обвинувального акту від 27.12.2017 року також вказано, що злочин стосовно ОСОБА_5 був вчинений в ніч з 16 на 17 жовтня 2017 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно потерпілої ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за статтею 185 ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до іншого володіння.

Що ж стосується скоєння злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_5, то обвинувачені в ході судового розгляду кримінального провадження спочатку категорично заперечували сам факт вчинення ними цього злочину, проте після допиту свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідження письмових доказів, вже у судових дебатах обвинувачені визнали, що дійсно були у будинку ОСОБА_5, що проникли до нього через квартирку вікна, знявши скло, що незаконно заволоділи там коштами потерпілої в розмірі 100.00 грн., проте заперечують наявність в них ножа і погрози з їх боку на адресу потерпілої.

Тобто, як прокурором, так і обвинуваченими у судовому засіданні такі фактичні обставини справи як незаконне заволодіння майном ОСОБА_5 з проникненням до її будинку за попередньою змовою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з корисливих мотивів, - не заперечувались, і відмінність в їх позиціях зводиться до питання, чи вбачається в діяннях обвинувачених склад злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, вважає наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження має відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких окрім інших, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно з ст.8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Крім того, суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку.

У відповідності з ч.1, 3 ст.370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

У судовому засіданні поясненнями обвинувачених, свідків та письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду встановлено факт скоєння обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ніч з 16 на 17.10.2017 року - приблизно о 00 год. 15 хв. 17.10.2017 року (точний час не встановлено), в АДРЕСА_3, у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою між ними, відкритого заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, з проникненням до житла потерпілої ОСОБА_5, в ході якого вони протиправно заволоділи майном потерпілої в розмірі 100грн., чим спричинили матеріальну шкоду потерпілій за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, і ОСОБА_2 не заперечували скоєння ними цього епізоду, заперечуючи лише наявність в них ножа та погроз з їх боку на адресу потерпілої.

Свідок ОСОБА_11, будучи попереджений судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих відомостей суду, після проголошення і підписання присяги, був допитаний у судовому засіданні, та пояснив суду, що він давно знайомий з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Восени минулого року приблизно 16-17 жовтня він випивав з обвинуваченими в нього вдома, спілкувалися, і ввечері вони запропонували йому піти пограбувати бабусю ОСОБА_2, оскільки не вистачило коштів на випивку, проте він, свідок, відмовився. На прохання обвинувачених він дав їм шапку, светр сестри червоного кольору і кухонний ніж, та вони пішли до сусіднього домоволодіння через його город, оскільки передумали йти до бабусі ОСОБА_2, а вирішили піти до сусідки - жінки похилого віку - ОСОБА_5 Наступного дня він, побачивши у дворі в сусідки поліцію, зрозумів, що там щось сталося. Працівники поліції прийшли невдовзі до нього і він розповів про наміри ОСОБА_2 і ОСОБА_1, а у відділку поліції був допитаний та упізнав свою шапку і светр на фотознімках, пред'явлених йому для впізнання серед фотографій кількох інших схожих предметів. Упізнав светр сестри за певними ознаками - червоним кольором і малюнком, а шапку - спочатку по тому, що вона була порізана, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 брали в нього шапку в'язану саме з метою зробити з неї маску з прорізями для очей - щоб потерпіла нікого не впізнала. На запитання обвинувачених свідок ОСОБА_11 запевнив, що він дає свідчення добровільно, на нього ніхто не тиснув, ніхто з працівників правоохоронних органів не вчив його, що йому казати у суді, він сам, добровільно надає пояснення - усе, що пригадав. Він, свідок, раніше був судимим, тому й не пішов разом з обвинуваченими скоювати злочин, але й не відмовляв їх, оскільки вони були дуже сп'янілі і це, на його думку, було марно - вони нічого не хотіли слухати.

Знайдені вранці 17 жовтня 2017 року на подвір'ї потерпілої ОСОБА_5 речові докази - в'язані шапка з дірками для очей та червоний светр, які опісля упізнав свідок ОСОБА_11 як ті, що він давав звечора обвинуваченим, також свідчать про правдивість свідчень ОСОБА_11, які є послідовними, узгоджуються з іншими доказами.

У судовому засіданні були також допитані слідчий ОСОБА_20 та свідок ОСОБА_12, яка була понятою під час слідчого експерименту у домоволодінні ОСОБА_5 та є її сусідкою.

Так, свідок ОСОБА_12, що була допитана у судовому засіданні, пояснила, що вона є приватним підприємцем, має вищу освіту, добре знає як обвинуваченого ОСОБА_1, так і потерпілу ОСОБА_5, підтвердила, що вона була запрошена разом з її сином (що наразі служить в АТО) пойнятою при слідчому експерименті з обвинуваченими у дворі потерпілої ОСОБА_5 Насамперед, вона є сусідкою потерпілої, і саме до неї, свідка, потерпіла наступного ранку після пограбування прийшла і все розповіла, оскільки в них добросусідські стосунки, вони часто спілкуються, адже сусідка баба ОСОБА_5 (ОСОБА_5.) одинока. Потерпіла розповіла їй, свідку, як вночі до неї приходили двоє чоловіків, погрожували ножем, вимагали гроші і вона віддала усе, що в неї було - 100 гривень. При цьому бабуся була дуже схвильована, та повідомила, що упізнала в одному з грабіжників їхнього сусіда - ОСОБА_1 (обвинуваченого ОСОБА_1), - що проживає на їхній же вулиці, але трохи далі - через кілька хат. Назвала його на ім'я, бо добре знає, адже він часто ходив до бабусі ОСОБА_5 у будинок - вона його запрошувала, щоб він допоміг їй час від часу зробити у будинку чоловічу роботу - сніг почистити, вугілля перенести, тощо. Свідок запевнила суд, що на слідчому експерименті підсудні добровільно показували і розповідали усе, що вони робили і як. Насамперед слідчий попередив підозрюваних про їхні права і обов'язки, роз'яснив, потім запропонував усе показати і розказати. Вона, свідок, коли дізналася, що підсудні до хати потерпілої влізли через кватирку, навіть не повірила спочатку, але вони самі показали - навіть ОСОБА_1 (обвинувачений ОСОБА_1), що має чималеньку статуру, легко вліз у хвіртку своїми широкими плечами - по діагоналі, що її здивувало. Потім підсудні розказали і показали, як вони погрожували ножем бабусі ОСОБА_5, - слідчий давав їм замість ножа дерев'яну лінійку, ніж був в ОСОБА_1, він його не прикладав до бабусі, але держав направленим в її бік. Бабуся ОСОБА_5 (потерпіла ОСОБА_5) була присутня під час слідчого експерименту в хаті. Слідчий експеримент відбувався з кожним підозрюваним окремо. Вони дійсно добровільно і докладно усе розповідали, самі, ніхто на них не тиснув і не підказував що казати і де ставати.

Крім того, свідок повідомила, що наразі потерпіла ОСОБА_5 перебуває на лікуванні у будинку для людей похилого віку, оскільки перенесла інсульт у квітні цього року. Що ж до ОСОБА_1 (обвинуваченого ОСОБА_1), то його добре знають на вулиці - він давно проживає там разом з матір'ю та дочкою, дівчинці 8 років, за нею доглядає наразі бабуся - мати ОСОБА_1, дівчинка доглянута, відвідує школу. Мати дівчинки позбавлена батьківських прав і десь проживає у сусідньому селі. ОСОБА_1 (обвинувачений ОСОБА_1) характеризувався спочатку добре, мав родину, одружився, їздив на заробітки до Росії, але вже кілька років не їздить, не працює, сусіди скаржаться, що в них пропадають речі, металобрухт, усі вважають, що їх викрадає ОСОБА_1. Одного разу навіть була бійка між ним і сусідами, довелося викликати поліцію.

Допитаний в якості свідка колишній працівник поліції - ОСОБА_13, з метою з'ясування дотримання прав обвинувачених в ході досудового розслідування, пояснив суду, що справу стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він пам'ятає, але вже не дуже докладно. Їх (підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_1) було затримано у жовтні 2017 року - точну дату не пригадує, - по гарячих слідах. При розслідуванні злочину стосовно ОСОБА_5, він, свідок, опитував сусідів, та, виявив підозрюваних - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які були вдень затримані працівниками поліції, доставлені до райвідділку. Вони, підозрювані, виявили бажання самі написати заяви про скоєні ними злочини і власноручно, мабуть, писали, але не при ньому - він їм точно не диктував. На початку провадження, після внесення відомостей до ЕРДР, він, свідок, відразу повідомив центр з надання безоплатної правової допомоги про направлення до участі у цьому провадженні адвоката. Усі слідчі дії з обвинуваченими (тоді ще підозрюваними) відбувалися за участю адвоката. На підозрюваних ніхто не тиснув, ніяких погроз не висловлював, вони добровільно усе розказували і на слідчому експерименті показували як і де вони вчинили злочини. Він, свідок, стверджує, що розслідування вів добросовісно і ніяких протизаконних методів щодо обвинувачених не застосовував і не міг застосовувати, оскільки за скаргами до нього були б застосовані певні дисциплінарні стягнення. Підозрювані були доставлені до райвідділку без тілесних ушкоджень, слідчий ізолятор їх прийняв, ніяких проблем з цим не було, затримані не скаржилися на те, що вони потерпали від дій будь-кого з працівників поліції і що до них були застосовані фізичні чи моральні заходи впливу.

Під час слідчого експерименту, який для достовірності відбувався увечері - в темну пору доби, підозрюваним він особисто роз'яснював їхні права і обов'язки, вони дійсно самі, добровільно усе показали і розказали докладно усі обставини скоєння ними злочину стосовно ОСОБА_5, навіть про ті обставини, що відомі були лише їм і потім підтвердилися іншими доказами - наприклад, поясненнями свідка ОСОБА_11 Підозрювані також добровільно показали і розказали про застосування ножа, але на питання, де ніж, відповіли, що десь викинули, а де - не пам'ятають, оскільки були у стані алкогольного сп'яніння. Потерпіла стверджувала на слідчому експерименті, що впізнала підозрюваного ОСОБА_1 і пояснювала, що вони були у стані алкогольного сп'яніння. На слідчому експерименті підозрювані були в ейфоричному стані, тому повідомили спочатку, що вони зайшли через двері, а потім - що вони вийшли через двері. Проте усі сліди вказували на те, що вони проникли до будинку через вікно, знявши штапіки зі скла кватирки і витягнувши скло.

Захисник обвинувачених підтвердив суду, що на слідчому експерименті з кожним обвинуваченим він був присутній особисто, не помітив будь-якого тиску на своїх підзахисних з боку працівників поліції, що здійснювали досудове розслідування, і до нього обвинувачені не зверталися з такими скаргами, зовні він не помічав в обвинувачених будь-яких тілесних ушкоджень.

Сама потерпіла ОСОБА_5, сповіщена належним чином про дату та місце судового засідання, до суду не з'явилася, надавши заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутністю, згідно наданих суду довідок - вона перебуває а стаціонарному лікуванні у важкому стані, учасники судового засідання не наполягали на її допиті після оголошення цієї інформації у судовому засіданні.

Представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 повідомив, що він спілкувався з потерпілою у медичному закладі, де вона перебуває, вона не наполягає на призначенні обвинуваченим суворого покарання та відшкодуванні шкоди, завданої їй злочином.

Після дослідження доказів і надання свідками пояснень, суд дійшов висновку, що обвинувачені ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 дійсно, за попередньою змовою між собою, проникли в ніч з 16 на 17.10.2017 року, приблизно о 15 хв. на першу годину ночі - після опівночі, з метою заволодіння чужим майном з корисливих мотивів до будинку потерпілої ОСОБА_5, що розташований на АДРЕСА_3, де дійсно вийняли з вікна кватирки скло, потім обидва по черзі через кватирку проникли до вказаного будинку, в якому на той час перебувала його власниця - ОСОБА_5 Проте пояснення обвинувачених пор те, що вони при цьому з потерпілою не спілкувалися, спростовується поясненнями самих обвинувачених, наданих в ході слідчого експерименту, де вони в кабінеті слідчого у присутності свого захисника добровільно розказали про обставини, що могли знати лише вони - про те, як вони увійшли до кімнати потерпілої і вимагали в неї кошти. Ці їх пояснення узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_12, яка суду розказала, що потерпіла також їй це розказала - як два чоловіки - один в масці, інший в червоному светрі проникли до її будинку пізнього вечора і вимагали в неї гроші.

Проте факт погроз, небезпечних для життя чи здоров'я потерпілої, так само як і погрози ножем з боку обвинувачених на адресу потерпілої ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження іншими доказами у судовому засіданні, враховуючи, що обвинувачені заперечують наявність з їх боку погроз у бік потерпілої, а також те, що обвинуваченням не надано суду достовірних відомостей стосовно встановлення доказів існування в обвинувачених ножа; сумніви ж щодо його існування, згідно статті 62 Конситуції України, тлумачаться на користь обвинувачених.

Таким чином, не встановивши в ході судового розгляду провадження належних і достовірних доказів існування ножа в обвинувачених під час незаконного проникнення ними до будинку потерпілої і викрадення її майна, суд не вбачає належних доказів існування реальної загрози життю і здоров'ю потерпілої з боку обвинувачених.

Колегія суддів, вислухавши у судовому засіданні пояснення обвинувачених, свідків, дослідивши надані прокурором докази, зібрані в ході досудового розслідування - стосовно епізоду злочину відносно потерпілої ОСОБА_5, дійшла також висновку, що цей епізод - протиправного заволодіння чужого майна, у вчиненні якого обвинувачуються обидва підсудні - мали місце, проте дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно потерпілої ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ст.186 ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, виходячи з наступного.

Скоєння обвинуваченими злочинних дій, що передбачені ст.187ч.3 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло - відносно викрадення майна потерпілої ОСОБА_5, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження в частині застосування обвинуваченими погроз щодо потерпілої, оскільки застосування погроз не підтверджено іншими доказами окрім пояснень самої потерпілої, наданої поза межами зали судового засідання, в ході досудового розслідування.

Стосовно 4-х заяв, наданих суду прокурором - по дві від кожного обвинуваченого кожна з яких стосується зізнання у скоєнні кожним обвинуваченого одного з двох злочинів окремо, то вони дійсно написані мовою, що близька до викладення подій юридичними висловами, проте обвинувачені підтверджували, що то є їхні підписи на заявах, хоча заперечували добровільність їх написання. Тому суд не може взяти ці заяви до уваги в якості належних і допустимих доказів.

Прокурор у судових дебатах, стверджуючи, що вина обвинувачених доведена в повному обсязі достатніми доказами в їх сукупності - як поясненнями у судовому засіданні самих обвинувачених, так і свідків, а також зібраними в ході досудового розслідування належними і допустимими письмовими доказами, стверджував, що кваліфікація дій обвинувачених, визначена обвинувальним актом - правильна, просив призначити покарання обом обвинуваченим відповідно до санкцій статей, за якими вони обвинувачуються - у виді позбавлення волі за кожною та за сукупністю злочинів.

Захисник обвинувачених підтримав своїх підзахисних у клопотанні щодо призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, пославшись на визнання ними вини в повному обсязі, просить врахувати, що збитки потерпілій ОСОБА_4 відшкодовано шляхом повернення викраденого, цивільних позовів у даному кримінальному провадженні не заявлено, потерпілі не наполягають на суворому покаранні, залишивши його на розсуд суду, про що надали суду заяви.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора, обвинувачених, їхнього захисника, потерпілу ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5, свідків, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у скоєнні двох епізодів тяжких корисливих злочинів за встановленими обставинами і у способи, встановлені в ході судового розгляду кримінального провадження, доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, які не визнані неналежними та недостовірними і недостатніми, і вина обвинувачених нічим не спростовується.

Так, вина обвинувачених у скоєнні таємного викрадення майна ОСОБА_4 підтверджується, окрім пояснень обвинувачених суду, також поясненнями допитаної у судовому засіданні самої потерпілої, свідка ОСОБА_10, які були допитані судом, витягами з ЄРДР про внесення кримінальних проваджень, постановою по об'єднання матеріалів досудового розслідування від 19.10.2018року; протоколом з фототаблицею огляду місця події від 17.10.21018р. - на АДРЕСА_3 за участю пойнятих та потерпілої ОСОБА_4, як власника домоволодіння; довідками про вартість електрочайника та мультиварки, що були викрадені обвинуваченими в потерпілої ОСОБА_4, протоколом слідчого експерименту з фототаблицею від 19.10.2018року - на АДРЕСА_3 за участю пойнятих, потерпілої ОСОБА_4 та адвоката підозрюваних, згідно якого обвинувачені добровільно у службовому кабінеті слідчого спочатку розповіли яким чином вони проникли до подвір'я потерпілої і викрали її майно, а опісля на місці злочину показали свої дії під час скоєння цього злочину, постановою від 18.10.2018р. про визнання електрочайника та мультиварки речовими доказами (т.1 а.с.218-237, 249).

Вина обвинувачених у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіжу) потерпілої ОСОБА_5 підтверджується, окрім пояснень суду свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, допитаних судом, також витягами з ЄРДР про внесення кримінальних проваджень, що були об'єднані в одне провадження постановою по об'єднання матеріалів досудового розслідування від 19.10.2018року; протоколом з фототаблицею огляду місця події від 17.10.21018р. - на АДРЕСА_4 за участю пойнятих та потерпілої ОСОБА_5, як власника домоволодіння; протоколами від 17.10.2017р. пред'явлення речі для впізнання за фотознімками - пред'явлення фотокарток светра та шапки свідку ОСОБА_11, постановою від 18.10.2018р. про визнання шапки і светра речовими доказами (т.1а.с.238-249); протоколом слідчого експерименту з фототаблицею від 19.10.2018року - на АДРЕСА_4 за участю пойнятих, потерпілої ОСОБА_5 та адвоката підозрюваних, згідно якого обвинувачені добровільно у службовому кабінеті слідчого спочатку розповіли яким чином вони потрапили до подвір'я потерпілої - через город, вдягнули на голови шапки з дірками для очей, а ОСОБА_2 - ще й жіночого светра, потім вийняли з кватирки вікна скло і через кватирку потрапили до будинку ОСОБА_5, де вимагали в потерпілої гроші, і, отримавши від неї 100 гривень, вибігли через двері, і опісля, на місці злочину, за адресою розташування домоволодіння потерпілої ОСОБА_5 показали свої дії під час скоєння цього злочину (т.1 а.с.218-249, т.2а.с.1-15).

Обвинувачені були затримані, згідно протоколу затримання 17 жовтня 2017 року о 17.00 год. та о 17 год. 20 хв. (а.с.16-19,т.2).

Згідно журналу інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги затриманим Кілійського ВП ІВП ГУНП в Одеській області, відразу після затримання слідчим були вчинені дії для забезпечення підозрюваним захисника (т.2, а.с.20-22).

Згідно протоколу допиту потерпілої ОСОБА_5, 1940р. народження, що була попереджена про кримінальну відповідальність, вона 17.10.2017 року о 00:15 перебувала в себе вдома і дивилася телевізор, як до неї у спальню увійшли двоє чоловіків, обличчя вона не розгледіла, оскільки в них на голові були шапки, що прикривали обличчя, на одному - був светр червоного кольору; в одного з чоловіків, на її думку, у руці був ніж, і вона дуже злякалася за своє життя, оскільки ніж був приблизно в метрі від неї, чоловіки погрожували, лаялися нецензурними словами, вимагали гроші, тому вона віддала купюру 100грн., що в неї була та запропонувала телевізор, але вони вибігли з її будинку. Вона озирнулася і побачила відкриті навстіж вхідні двері і відкриту кватирку на вікні, в якій виявила відсутнім скло, потім біля будинку на землі вона побачила шапку і светр, чоловіки розмовляли російською (т.2 а.с.23-24).

Таким чином, вина обвинувачених у вчиненні пограбування з корисливих мотивів потерпілої ОСОБА_5 за обставин, викладених в обвинувальному акті, підтверджується поясненнями обвинувачених, потерпілих, свідків у судовому засіданні, а також доказами, зібраними в ході досудового розслідування, що були надані суду прокурором, які узгоджуються між собою, за виключенням застосування погроз стосовно потерпілої та помилково зазначеної в обвинувальному акті дати скоєння цього злочину - судом встановлено, що цей злочин був вчинений саме в ніч з 16 на 17 жовтня 2017 року приблизно о 15 хвилин на першу.

Прокурор надав суду також характеризуючі матеріали на обвинувачених, які на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебувають, за місцем проживання характеризуються негативно, ОСОБА_1 має непогашену судимість - вирок Кілійського районного суду Одеської області стосовно нього від 02.10.2018р. набрав законної сили, згідно нього він визнаний винним у скоєнні ст.ст.185ч.3, 289ч.2, і на підставі ст.75 КК України йому було призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.

Оцінюючи докази, досліджені в ході судового засідання у сукупності, суд дійшов висновку про наявність вини в діях підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а кваліфікація їх дій є вірною:

- за ст.186 ч.3 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, а стосовно ОСОБА_1 - вчинений повторно;

- та за ст.185ч.3 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до іншого володіння, а також, що підсудні підлягають притягненню до кримінальної відповідальності у виді покарання, визначеного кримінальним кодексом України.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченим суд враховує суспільну небезпеку і характер вчинених ними злочинів, ступінь тяжкості скоєного, особу кожного з обвинувачених та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, як обтяжуючу покарання обставину щодо обох обвинувачених, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння, а також скоєння злочину стосовно особи похилого віку, оскільки потерпіла ОСОБА_5 народилася у 1940 році, є особою пенсійного віку.

Обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає, оскільки наявність в обвинуваченого неповнолітньої дитини суд не може визнати як обставину, що пом'якшує його покарання, оскільки скоєння батьком навмисного тяжкого злочину не є корисним для виховання дитини, суду не надано доказів участі обвинуваченого в її вихованні і утриманні, а вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, на які посилалися обвинувачені - хвороба дитини ОСОБА_2 - не підтверджена жодним доказом, тим більш, що сам обвинувачений пояснив, що він не є батьком дитини в юридичному сенсі, оскільки проживає з матір'ю дитини без реєстрації шлюбу, дитину на себе не оформлював.

Визнання обвинуваченими вини у скоєнні пограбування також не можна вважати пом'якшуючою обставиною, оскільки обвинувачені спочатку заперечували вчинення ними цього злочину.

Відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_4 - шляхом повернення їй викраденого майна суд не може також врахувати як обставину, що пом'якшує покарання, оскільки майно потерпілій було повернуто працівниками поліції.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доцільним є призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, що передбачено санкціями інкримінованих їм статей КК України, оскільки інше, більш м'яке покарання не відповідатиме тяжкості і характеру скоєного обвинуваченими, наслідків та відношення самих обвинувачених до вчиненого ними.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України:

- електрочайник і мультиварку вважати повернутими власнику потерпілій ОСОБА_4 згідно її особистих пояснень, наданих в судовому засіданні;

- шапку, що зберігається у Кілійському ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області - знищити;

- светр, що зберігається також у Кілійському ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, повернути власнику - свідку ОСОБА_11

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили щодо обох обвинувачених слід залишити без зміни.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.100, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, ст.ст.185ч.3, 186ч.3 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.3 та 186 ч.3 КК України і призначити йому покарання:

- за ст.185 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ст.186 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років,

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити йому остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1ст.71 КК України за сукупністю вироків, передбачених ст.185 ч.3, ст.186 ч.3 КК України за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кілійського районного суду Одеської області від 02.10.2017 року за ч.3 ст.185, ч.2ст.289, ч.1ст.70 КК Укрїни, та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання - з 17 жовтня 2017 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.3 та 186 ч.3 КК України і призначити йому покарання:

- за ст.185 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ст.186 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років,

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити йому остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його затримання - з 17 жовтня 2017 року.

Запобіжний захід засудж,еним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни до набрання даним вироком законної сили у виді тримання під вартою.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- електрочайник і мультиварку вважати повернутими власнику ОСОБА_4;

- шапку - знищити,

- светр - повернути власнику ОСОБА_11

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя ____ А.В. Кравцова

Судді: ____ С.В. Кодінцева

____ В.А. Раца