Рішення № 78937127, 26.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5008/18

н\п 2/490/2669/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

І. Вступна частина

26 листопада 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Подзігун Г.В., за участю секретаря судових засідань Нірши Ю.Г., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ІІ. Описова частина

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на його користь на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття та позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.07.2008 року зареєстрував шлюб з відповідачем, від якого у них народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із невиконанням відповідачем свої батьківських обов'язків, у 2017 року дитину було вилучено із сім'ї і направлено в притулок для неповнолітніх. Про це позивач дізнався згодом, оскільки працював. Як тільки йому стало це відомо, він забрав сина до себе. Зараз дитина проживає разом з ним та повністю перебуває на його утриманні. В свою чергу відповідач не виконує свого обов'язку щодо виховання дитини, не цікавиться її навчанням, не спілкується з учителями та не відвідує батьківські збори. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідача має бути позбавлено батьківських прав та стягнуто аліменти на утримання дитини.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що вона час від часу виїздить за кордон на заробітки, на час своєї відсутності допомагає дитині матеріально. Крім того, відповідач пояснила, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем не може забрати його за своїм місцем проживання, однак бере безпосередню участь у його вихованні та утриманні.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 20.06.2018 року відкрито провадження за вказаним позовом і справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи документів.

ІІІ. Мотивувальна частина

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

12.07.2008 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис - № 246 (а.с. 6).

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.09.2008 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис - №2983(а.с. 7).

У судовому засіданні було встановлено, що у 2017 році дитину було вилучено із сім'ї та направлено в притулок для неповнолітніх в м. Миколаєві, звідки його забрав батько (позивач).

На теперішній час син проживає разом з батьком, що підтверджується довідкою про проживання дитини від 08.05.2018 року, за підписами сусідів - ОСОБА_9 й ОСОБА_10 та затвердженою печаткою ТОВ «Николаевдомсервис» (а.с. 8).

Вихованням дитини на сьогоднішній день займається позивач, оскільки відповідач тимчасово проживає за кордоном.

Згідно відповіді Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 імені Молчанова Б.І. від 08.05.2018 року на адвокатський запит від 27.04.2018 року ОСОБА_4останній рік не відвідувала батьківські збори, з чотирьох батьківських зборів позивач відвідач три. Протягом 2017-2018 навчального року обоє з батьків відвідували заклад з метою контролю за навчанням сина (а.с. 9).

29.09.2018 року органом опіки та піклування було надано суду висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина (а.с. 54-55).

16.10.2018 року органом опіки та піклування було надано суду соціально-психологічний висновок відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до якого встановлено, що відношення дитини до матері є емоційно комфортним, неконфліктним. Дитина любить матір, вважає її хорошою, доброю, турботливою та готовою завжди допомогти. На даний час матір є важливою людиною в його житті, він вважає її членом своєї сім'ї, хоче бути поруч з нею (а.с. 70).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Частина 1 статті 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 статті 13 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частини 1 та 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»: виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Стаття 141 СК України: мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Пункт 2 частини 1 статті 164 СК України: мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Стаття 180 СК України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 статті 181 СК України: за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 статті 182 СК України: при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають значення.

Частина 2 статті 182 СК України: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»: ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пункти 94 - 102 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України » від 16.07.2015 року (заява №10383/09 ): при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по - перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06): що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року: дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.

ОЦІНКА СУДУ

З матеріалів позовної заяви та з пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що підставами для позбавлення відповідача батьківських прав позивач зазначає те, що вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не цікавиться її розвитком та не сплачує аліментів.

Однак, у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про її ухилення від виховання дитини.

Оскільки питання про позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, про що йдеться в п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини, в контексті ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначав, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, які повинні превалювати над інтересами батьків, однак, в п. 49 рішення від 18.12.2008р. у справі «Савіни проти України» ЄСПЛ також наголосив, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

В іншій справі, «Хант проти України», Європейський суд з прав людини констатував, що в даній категорії справ обов'язкову оцінку слід надати особистості відповідача та його поведінці по відношенню до дитини.

Даючи оцінку обставинам справи, а також доказам, які здобуті в судовому засіданні, суд не знаходить достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв'язків між матір'ю та сином і відповідали б інтересам останнього, а особистість відповідача, та її ставлення до сина не створює висновку про її цілковите самоусунення від виконання батьківських обов'язків.

Оскільки позбавлення батьківських прав є спеціальним видом сімейно-правової відповідальності, передувати таким наслідкам повинна виключно винна поведінка особи, щодо якої вирішується таке питання.

Натомість, мотиви позову про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків базуються виключно на документах про те, що вона не цікавиться навчанням і вихованням сина, а саме листом Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 імені Молчанова Б.І. від 08.05.2018 року (а.с.9).

Разом з тим, враховуючи, що відповідач наразі проживає за межами території України, вищезазначений лист може підтверджувати лише факт того, що остання не з'являється до школи де навчається дитина і жодним чином не може вказувати на те, що відповідач не цікавиться життям сина.

Жодного іншого достатньо переконливого доказу про факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків матеріали справи не містять.

Крім того, поведінка відповідача та її заінтересованість у вирішенні справи, категоричне заперечення проти вимоги про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що мати цікавиться життям дитини і на думку суду, виключно факт проживання в різних державах створює між матір'ю та сином складні відносини, оцінка яких не дає достатніх підстав для висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Отже, судом не встановлено, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо своєї малолітньої дитини необхідне в якнайкращих її інтересах. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд виходив з того, що позивачем належними та достовірними доказами не доведені свої позовні вимоги, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На думку суду, невиконання батьківського обов'язку не свідчить про ухилення від його виконання.

За такого, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо своєї дитини, вважаючи, що позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Сторони у справі не оспорюють, що дитина на даний час проживає з позивачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує розмір прожиткового мінімуму громадян, який встановлений законом станом на час розгляду справи, задовільний стан здоров'я та неповно забезпечене матеріальне становище дитини, задовільний стан здоров'я і матеріальне становище відповідача, відсутність у платника аліментів на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на користь позивача на утримання на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.06.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог в частині стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ІV. Резолютивна частина

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.06.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2018 року.

СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН