Рішення № 78936330, 21.11.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.11.2018

Справа № 489/1381/16

Провадження №2/489/28/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Животової А.В., за участю позивача - ОСОБА_3, представника позивача - ОСОБА_4, відповідача - ОСОБА_5, представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Південь», ОСОБА_5 відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення із комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Південь» 6435,00 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, оскільки протягом кількох років жильці квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на дев'ятому поверсі над її квартирою заливає її квартиру водою та каналізаційними стоками. Відповідачем без її згоди проведено роботи з ремонту каналізаційної труби в квартирі АДРЕСА_1 та розпочаті роботи по заміні каналізаційного стояка. В процесі робіт в санвузлі, розташованого в її квартирі в стелі була вибита діра, будівельні матеріали, які подали з неї пошкодили сантехніку, монтажною піною залито сантехніку та водомір, чим порушено цілісність пломбування приладу обліку та заглушок на гарячу воду. Відшкодовувати матеріальні збитки відповідач відмовився. У зв'язку з чим відповідачем завдано її моральні страждання, внаслідок тривалого не вирішення питання щодо ремонту внутрішньо будинкових каналізаційних мереж в будинку та в її квартирі, яка фактично стала непридатною для її проживання, що призвело до погіршення здоров'я та інших психічних травм.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову. Відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що 20.11.2015 року працівниками ЖЕК-19 ЖКП ММР «Південь» було виконано ремонт частини каналізаційного стояка між квартирами АДРЕСА_3. Провести ремонтні роботи без згоди власниці квартири АДРЕСА_2 не представилося б можливим. Під час проведення ремонтних робіт водо лічильник позивачки був акуратно обмотаний поліетиленом, щоб уникнути потрапляння на нього та пломби пилу. Провести заміну стояка каналізації не виконавши демонтаж старої труби не можливо, саме для цього було вибито отвір кругом старої каналізаційної труби. Цей отвір не був величезним, як стверджує позивачка. З фотознімків видно, що сантехніка позивачки не пошкоджена, а припилена. Позивачка не підтвердила документально, те, що працівниками ЖЕК-19 залито піною сантехніку та прилад обліку та пломби. Працівники ЖЕКу не використовують при виконанні ремонтних робіт монтажну піну, так як це дуже дорогий матеріал. Зазначає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують вимоги в частині моральних страждань, не обґрунтований розмір моральної шкоди, тощо.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2016 року ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.10.1994 року, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 21.06.2016 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.05.2005 року, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду.

09 квітня 2015 року позивач звернулася до начальника ЖЕК-19 ЖКП ММР «Південь» із заявою, якою просила направити комісію для встановлення причини залиття каналізаційним стояком з квартири АДРЕСА_1. Бетонні перегородки руйнуються (а.с. 9).

14 квітня 2015 року комісією у складі працівників ЖЕК-19 ЖКП ММР «Південь» складено акт, відповідно до якого в квартирах АДРЕСА_4 виявлено сліди протікання в санвузлах. В квартирі № 31 стеля в санвузлі обкладена пінопластом, на момент обстеження сліди протікання не виявлені. В квартирі № 35 протікань не виявлено. Каналізаційна труба у задовільному стані (а.с. 45).

Відповідно до висновку ДІ СДІ Ленінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області ст.. лейтенантом Гуренко О.М. від 20.11.2015 року, в ході перевірки встановлено, що при проведенні ремонтних робіт у жителя квартири АДРЕСА_1 працівниками ЖЕК - 19, було пошкоджено водонагрівач ОСОБА_3, чим завдано матеріального збитку у сумі 20000 гривень. У зв'язку з чим, подальшу перевірку за даним фактом припинено, про що повідомлено позивача листом від 26.11.2015 року за вих.. № 17/454(а.с. 6).

Згідно акту від 26.11.2015 року, складеного комісією ЖЕК-19 ЖКП ММР «Південь», працівниками ЖЕК-19 були проведені ремонтні роботи ділянки каналізаційного стояка, який проходить між квартирами № 27, 31, 35. На момент обстеження в квартирі № 27 протікання не виявлено, жителі не скаржаться на проведений ремонт (а.с. 46).

Згідно акту від 15.12.2015 року складеного контролером КП «Миколаївводоканал», встановлено, що на водомірному вузлі (холодна вода) порушена цілісність пломбування , а також пошкоджена цілісність пломбування заглушки на гарячу воду. Зі слів позивачки зазначено, що без її відома працівники ЖЕК-19 проводили ремонтні роботи.

Відповідно до акту від 19.05.2016 року складеного комісією ЖЕК-19 ЖКП ММР «Південь», встановлено, що працівниками ЖЕК-19 проведено ремонт ділянки каналізаційного стояка між квартирами № АДРЕСА_5

загерметіровал отвір монтажною піною зі своєї квартири, при цьому монтажна піна потрапила до санвузла квартири № 31, потекла по стінам, стелі з декоративним візерунком з пінопластових плит, пошкодилося у зв'язку з попаданням монтажної піни, пошкодилася цілісність пломби на лічильнику холодної води, що зафіксовано працівниками КП «Миколаївводоканал».

Згідно рахунку - факторингу № В-00000046 від 07.03.2016 року позивачкою придбано водяний лічильник на суму 235 грн. 00 коп.

Відповідно до рахунку № 1 від 07.03.2016 року ОСОБА_3 придбала ком пакт на суму 1010 грн. 00 коп.

Згідно рахунку - факторингу № СФ-0000028 від 07.03.2016 року ОСОБА_3 сплатила за ремонтні роботи на загальну суму 5000,00 грн.

Згідно висновку № 125-027 судової будівельно-технічної експертизи від 10.05.2017 року вартість нанесених матеріальних збитків, нанесеного приміщенню вбиральні № 3 в квартирі АДРЕСА_2 складає 867,00 грн.. На момент дослідження тріщини в містах з'єднання каналізаційного стояку та сторонніх запахів в приміщення санвузлу квартири АДРЕСА_2 не встановлено, що свідчить про якісність виконаних робіт. Вартість заміни водяного лічильника холодної води, згідно складеного кошторису складає 347 грн. в тому числі, вартість водяного лічильника та супутніх матеріалів - 294,74 грн., вартість роботи - 52,26 грн. Вартість безпосереднього водяного лічильника складає - 235 грн. на підставі рахунку - фактури № В-00000046.Всі інші трубопроводи в задовільному стані, монтажна піна відсутня. В частині забивання отвору між поверховому перекритті монтажною піною з квартири № 35 в квартиру № 31, який виконав мешканець квартири № 35 та порушення цілісності пломб на лічильнику холодної води в результаті попадання піни на лічильник є причинно-наслідковий зв'язок між діями мешканці квартири № 35 та заподіяною шкодою в частині заміни лічильника холодної води.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом п. 1 ч. 2 цієї статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійснення своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. ст. 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2 роз'яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-183цс14 від 03.12.2014, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідачі, як заподіювачі шкоди не надали суду достовірних, належних та допустимих доказів у спростування його вини в спричиненні шкоди. Відповідачі заперечували проти розміру шкоди яку заявила позивач, однак також не надали жодного доказу у спростування співмірності заподіяної шкоди та заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок проведених робіт по заміні каналізаційного стояку позивачу було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 867 гривен та внаслідок залиття монтажною піною лічильника води, позивач була вимушена нести витрати по його заміні.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов в частині стягнення шкоди підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ЖКП «Південь» 867 гривен та з ОСОБА_5 вартість лічильника 235 гривен.

Приписами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності з ч. 3 цієї статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 60 000.00 гривень підлягає частковому задоволенню у розмірі 500 гривен з кожного з відповідачів.

Частина 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлює, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Південь», ОСОБА_5 про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять )гривен.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Південь» на користь ОСОБА_3 867 (вісімсот шістдесят сім) гривен матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі (п'ятсот) гривен.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Південь» на користь ОСОБА_3 500 (п'ятсот) гривен моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Південь» в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривен по 600 (шістсот) гривен з кожного.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6, паспорт серії НОМЕР_1

Відповідач: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Миколаївської міської ради «Південь», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Олійника, 9-а.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева

Повний текст судового рішення складено «17» грудня 2018 року