Постанова № 78936089, 11.12.2018, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/1081/18

3/479/321/18

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2018 року смтКриве Озеро

Суддя Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевська О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Кривоозерського відділення Первомайського відділу Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія БД №346061 від 05 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 05 жовтня 2018 року о 15.45 год. в с.Секретарка по вул.Гагаріна біля Кривоозерського району Миколаївської області керував мопедом марки Хонда Діо, без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, не зв'язна мова, від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку в присутності свідків відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Органом поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

На підтвердження зазначених обставин до суду, разом із протоколом про адміністративне правопорушення, були надані наступні докази:

- письмові пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3,

- довідка Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області № 5949/67-2018 від 08 жовтня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалось;

- довідка Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області № 5949/67-2018 від 08 жовтня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався;

Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП регламентовано, що суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, на повторний виклик до суду не прибув, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом на подання інших заяв та клопотань не скористався.

Відповідно до положень ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Яв встановлено із матеріалів справи - протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №346061, складеного 05 жовтня 2018 року поліцейським Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 05 жовтня 2018 року о 15.45 год. в с.Секретарка по вул.Гагаріна біля Кривоозерського району Миколаївської області керував мопедом марки Хонда Діо, без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, не зв'язна мова, від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку в присутності свідків відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В вказаному протоколі містяться також письмові пояснення ОСОБА_1, про те, що він керував в нетверезому стані, випив пляшку пива.

Згідно даних, наявних в матеріалах справи, письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05 жовтня 2018 року в їх присутності працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер", на що ОСОБА_1. відмовився, проходити огляд на стан сп'яніння в медичному закладі він також відмовився.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" судами має суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Звернуто увагу судів на те, що згідно з ч.3 зазначеної статті Основного Закону всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правила прийнятності та допустимості доказів встановлюються національним законом, проте національні суди мають обов'язок оцінювати ці докази та їхню природу у спосіб, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A №140).

У рішеннях у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Коробов проти України" від 21 липня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року, суд зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (п.150, п.65, п.253).

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода та порушення мови (п.2 цієї Інструкції). Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, має підстави вважати, що особа за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані сп'яніння.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентується обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, Крім цього, обставини вчинення адміністративного правопорушення, викладені в протоколі серії БД №346061, складеного 05 жовтня 2018 року поліцейським Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4, повністю узгоджуються з письмовими показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, доданих до протоколу, які підтвердили обставини відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння і підстави не довіряти наданим показанням у суду відсутні.

За наведених обставин, відомості про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення №346061, складеного 05 жовтня 2018 року поліцейським Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності, а тому в сукупності з іншими письмовими доказами можуть бути використані як докази факту його винуватості в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Проаналізувавши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .

Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винного, судом не встановлено.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, яке слід накласти на ОСОБА_1, суд враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, в їх сукупності, ступінь його вини у вчиненому, вимоги санкції статті, відповідно до якої останній притягається до відповідальності та доходить висновку, що відносно ОСОБА_1 слід застосувати стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу в доход держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, суд, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 .,врахував характер вчиненого правопорушення, його особу і наклав стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових аналогічних правопорушень, як це передбачено положеннями ст.23 КУпАП.

Разом з тим, суддя бере до уваги ту обставину, що особи, які вчиняють адміністративне правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, становлять підвищену суспільну небезпечність для оточуючих, оскільки стягнення у санкції даної статті КУпАП з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативно суворим, тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в порядку ст. 22 КУпАП не вбачає.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 221, 283, ч.1 п.1 ст. 284КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", на підставі ч.4 ст.130КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн., які стягнути на користь держави (отримувач коштів:УК у Печерському районі/Печерський район/21081100, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача 31116106026007, код класифікації доходів бюджету:21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352,40 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106,код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету:22030106).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя :