Ухвала суду № 78934339, 18.12.2018, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1409/17-ц

2/468/60/18

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56100 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

УХВАЛА

18.12.2018 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., при секретарі - Хижняк К.А розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Баштанського районного суду Миколаївської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників вказаного товариства від 08.05.2014 року в частині виплати йому (позивачу) частки у майні в розмірі 34418 грн.

Розгляд справи призначено на 18.12.2018 року о 09.00 год.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за наявними в справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В свою чергу п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач, будучи учасником Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу», 14.02.2014 року подав до товариства заяву про вихід з членів товариства. Рішенням загальних зборів учасників даного товариства від 08.05.2014 року його виведено зі складу учасників товариства та вирішено виплатити вартість належної йому частки в статутному капіталі товариства у розмірі 34766 грн. Позивач не погоджуючись з розміром виплаченої йому частки звернувся до суду з вказаним позовом, при цьому обґрунтовуючи необхідність розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства посилався на те, що він вибув зі складу учасників товариства з моменту подачі заяви про вихід з членів товариства (14.02.2014 року), а оскаржуване вищевказане рішення загальних зборів товариства було прийнято після його виходу зі складу учасників товариства.

Проте, на думку суду в даному випадку правовідносини, з яких виник спір, мають корпоративний характер та склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України.

Доводи позивача стосовно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» роз'яснено, що учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 151 та ч.1 ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на лютий 2014 року) до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Пунктом 4.5, наявної в матеріалах справи копії статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу», передбачено, що учасник має право вийти з Товариства, попередивши про це Товариство не пізніше ніж за три місяці до дня виходу.

Відповідно до вимог п.1,3 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; вийти у встановленому порядку з товариства.

Згідно абз. 5 ч.1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

В силу вимог п. «в» ч.1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Разом з тим, пунктом 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» роз'яснено, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству. Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Суд враховує, що обидва вищевказаних роз'яснення спрямовані до господарських судів України, проте з огляду на предмет спору та особливість спірних питань, які належить вирішити суду для правильного розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне взяти до уваги висновки, викладені у вищевказаних роз'ясненнях, та оцінити відповідність кожного з вищенаведених підходів нормам ЦК України.

Так, на думку суду, відповідає нормам ЦК України позиція, згідно із якою моментом виходу учасника з товариства є дата спливу тримісячного строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України. Правильність цієї позиції підтверджується змістом частини першої статті 148 ЦК України, в якій законодавець прямо пов'язує момент виходу учасника товариства з моментом спливу трьох місяців з часу подання відповідної заяви. При цьому підхід, згідно із яким учасник товариства виходить зі складу товариства з моменту подання відповідної заяви, на думку суду, не відповідає нормам частини першої статті 148 ЦК України.

Крім того, з позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 28 постанови від 24.10.2008 року №13 вбачається можливість захисту порушених прав учасника товариства в порядку саме господарського судочинства (у разі якщо не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію) навіть після подачі ним заяви про вихід з товариства, що також узгоджується з позицією про те, що підхід, згідно із яким учасник товариства виходить зі складу товариства з моменту подання відповідної заяви не відповідає нормам частини першої статті 148 ЦК України.

Отже, позивач ОСОБА_1, подавши 14.02.2014 року заяву про вихід зі складу учасників (засновників) товариства, вважався таким, що вийшов зі складу цих товариств лише 14.05.2014 року, у зв'язку із чим вбачається, що рішення загальних зборів учасників ТДВ «Зоря Інгулу» від 08.05.2014 року, яке він оскаржує, було прийняте в межах вищевказаного тримісячного строку, тобто в час коли він був ще учасником товариства.

З огляну на вказане, на думку суду даний спір є таким, що виник з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 та ч. 2 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Вищенаведене є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 255, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, - закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарських судів. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: