Ухвала суду № 78934257, 28.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №133/712/18

Провадження №1-кп/127/412/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Борисюк І.Е., Воробйова В.В.,

за участю секретаря Томчук О.Ю.,

прокурора Карнауха О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого,

представника ПП «Вінагропром МС»

ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача

ПП «Вінагропром МС» ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Вінниці кримінальне провадження № 12016020170000830 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України,-

Встановив:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 заявив клопотання про скасування арешту майна, а саме скасувати арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2018, на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № 26000055337497 та відновити усі видаткові операції по вказаному рахунку.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого, представник ПП «Вінагропром МС» – адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив скасувати арешт на майно з підстав викладених в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_2 клопотання свого захисника підтримав, просив його задовольнити.

Представник цивільного відповідача ПП «Вінагропром МС» – адвокат ОСОБА_4 клопотання адвоката ОСОБА_3 підтримала, просила його задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання.

Представник потерпілого також заперечив проти скасування арешту.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази і матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що під час проведення досудового розслідування ухвалою суду накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № 26000055337497 та зупинено усі видаткові операції по вказаному рахунку з можливістю зарахування коштів, які на нього надходять, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (заявленого цивільного позову) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а також недопущення легалізації незаконно отриманих грошових коштів.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті КК України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Досудове розслідування кримінального провадження № 12016020170000830 закінчено та розпочато розгляд кримінального провадження у суді, а отже, всі необхідні слідчі дії за даним кримінальним провадженням проведені.

Відповідно до обвинувального акту обвинувачення пред’явлено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України, як фізичній особі.

Також, судом прийнято до уваги те, що щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудною особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. На що також 07.02.2014 звернув увагу Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму роз’ясненні «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження».

Отже, враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді були достатні підставі вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не мав повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Судом, також, прийнято до уваги, що вартість майна на яке було накладено арешт, повинна бути спів мірною розміру шкоди, завданою кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, а також узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.

Крім того, такий вид арешту майна перешкоджає юридичній особі належним чином здійснювати господарську діяльність.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, потреби судового слідства не виправдовують такий ступінь у втручання у права та свободи, юридичної особи та перешкоджають здійсненню останнім господарської діяльності, а тому відсутні підстави для подальшого арешту.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданнями цього кримінального провадження, суд приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ПП «Вінагропром МС» належним їм майном на підставі зазначених обставин, оскільки судом встановлено, що в подальшому застосуванні цього заходу потреба відпала, а відтак клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2, представника ПП «Вінагропром МС» – ОСОБА_3 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 26, 100, 174, 350, 370-372 КПК України, суд -

Ухвалив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2, представника ПП «Вінагропром МС» – ОСОБА_3 про скасування арешту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України – задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2018, на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № 26000055337497, що відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «Приват Банк».

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя-доповідач

Судді