Вирок № 78933382, 27.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16854/18

Провадження №1-кп/127/713/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання Алексюк В.О., Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2018 р. за № 12018020010002665 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суханово Бериславського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 з середньою освітою, непрацюючого, розлученого, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Кириченка А.В., Гюмюшлю М.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, виконуючи під час стажування функції вантажника-експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" (далі - ТОВ "Наш Караван"), 09.05.2018 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи у фірмовому магазині "Наш Караван" по вулиці Ставицькій, 40/50 в м. Могилів-Подільський Вінницької області, отримав грошові кошти за товар у сумі 16 141 грн. 58 коп. для передачі їх у касу товариства, що по вулиці М. Шимка, 40 в м. Вінниці. Після чого ОСОБА_1 на автомобілі НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 поїхав у м. Вінницю. В подальшому, 09.05.2018 року у невстановлений час, проїжджаючи у м. Вінниці по вул. Зодчих, ОСОБА_1 повідомив водію автомобіля ОСОБА_3, що він поїде до каси ТОВ "Наш Караван", що по вулиці М. Шимка, 40 в м. Вінниці, на громадському транспорті та самостійно внесе грошові кошти в касу. Приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 вийшов із вищевказаного автомобіля біля ТЦ "Поділля Сіті" по вудиці Зодчих в м. Вінниці. Під час перебування на зупинці громадського транспорту по вулиці Зодчих напроти ТЦ "Поділля Сіті", у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів ТОВ "Наш Караван" у розмірі 16 141 грн. 58 коп. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне, таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 до ТОВ "Наш Караван" не поїхав, а направився у невідомому напрямку і в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" майнову шкоду в розмірі 16 141 грн. 58 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Пояснив, що у вчиненому щиро кається, жалкує про вчинене та завіряє суд, що подібне більше не повториться. Цивільний позов визнав та пояснив, що має намір відшкодувати завдану шкоду.

У судовому засіданні представник юридичної особи, яка є потерпілим у кримінальному провадженні, Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван", ОСОБА_2, показав, що обвинувачений дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Цивільний позов просить задовольнити та призначити обвинуваченому покарання згідно чинного законодавства.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого та представника потерпілого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються реєстрації кримінального провадження, особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, допитавши представника потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого та представника потерпілого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексуУкраїни є злочином середньої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження.

Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що він щиро кається та жалкує про вчинене, завіряє суд, що подібне більше не повториться, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, яка, згідно частини 1 статті 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставин, які, згідно статті 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Під час судового провадження встановлено, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненому щиро кається, завіряє суд, що подібне більше не повториться, раніше не судимий, цивільний позов визнав та пояснив, що має намір відшкодувати завдану шкоду.

Суд вважає, що викладені обставини дають підстави вважати можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без реального відбуття покарання.

Згідно із статтею 75 Кримінального кодексу України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України із звільненням від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч. ч. 1, 2 ст. 76 Кримінального кодексу України обов'язки.

Суд не вбачає підстав для застосування більш суворого покарання.

Що стосується цивільного позовуТовариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" до обвинуваченого ОСОБА_1 Миколайовичапро відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, суд зазначає таке.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В судовому засіданні обвинувачений винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав, також визнав цивільний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В судовому засіданні представник юридичної особи, яка є потерпілим, Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван", ОСОБА_2 пояснив, що майнова шкода на даний час не відшкодована. Підтримав цивільний позов та просив його задовольнити, стягнути з обвинуваченого на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" 16 141 грн. 58 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цивільний позов обгрунтований, а тому його слід задовольнити повністю та стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" 16 141 грн. 58 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Керуючись статтями 50, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов юридичної особи, яка є потерпілим у кримінальному провадженні, Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Караван" (21034, вул. М. Шимка, 40, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38954635, ІПН 389546302281) 16 141 (шістнадцять тисяч сто сорок одну) грн. 58 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Речові докази у кримінальному провадженні - копії документів: аркуша із журналу витрат фірмового магазину ТОВ "Наш Караван", видаткової накладної №31579 від 07.11.2017 р. ТОВ "Наш Караван", видаткової накладної №13221 від 08.05.2018 р. ТОВ "Наш Караван", видаткової накладної №ВН18-000052804 від 08.05.2018 р. ТОВ "Тедіс Україна", які відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами від 27.06.2018 року зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, представнику потерпілого та прокурору.

Суддя