Рішення № 78932260, 22.12.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1595/18

Провадження № 2/135/438/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2018 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Патраманського І.О.,

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Ладижин Вінницької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ладижинської міської ради Вінницької області про встановлення факту місця проживання фізичної особи та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, —

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом до Ладижинської міської ради, на обґрунтування якого зазначила, що 13.11.2012 року помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно у виді житлового будинку № 96 по вулиці Пирогова у селі Лукашівка у місті Ладижин Вінницької області та у виді земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:03:003:0009, розміром 4,54 га, що знаходиться на території Ладижинської міської ради. Заповіт ОСОБА_3 за життя не залишив, проте, вона є спадкоємцем п’ятої черги за законом, оскільки перебувала на його утриманні більше п’яти років до смерті спадкодавця. Інших спадкоємців у нього не має, вона ж прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем за однією адресою. Оскільки, у її паспорті та в паспорті спадкодавця значиться реєстрація місця проживання відмінна від фактичного місця проживання, у неї є перешкоди щодо оформлення спадщини у нотаріуса.

У зв’язку з чим просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 за адресою: Вінницька область, місто Ладижин, село Лукашівка, вулиця Пирогова, 96, до дня його смерті, тобто до 12.11.2012 року включно; визнати за нею право власності на житловий будинок № 96 по вулиці Пирогова в селі Лукашівка міста Ладижин Вінницької області та на земельну ділянку кадастровий номер № 0510600000:03:003:0009 , загальною площею 4,54 га , що знаходиться на території Ладижинської міської ради , цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, що помер 12.11.2012 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача – Ладижинської міської ради в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду від міського голови ОСОБА_4 надійшла заява, у якій він просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника ради та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту прийняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший, ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.п.4.15. п.4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595: видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.4.18. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно абз. 2,3 п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У п. 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено що, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

У судовому засіданні встановлено, що 13.11.2012 року помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно. Заповіт ОСОБА_3 за життя не залишив, проте, ОСОБА_2 є спадкоємцем п’ятої черги за законом, оскільки перебувала на його утриманні більше п’яти років до смерті спадкодавця. Інших спадкоємців у нього не має, а ОСОБА_2 прийняла спадщину після його смерті, оскільки вони постійно проживали разом за однією адресою.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України, передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Не зважаючи на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, суд вважає за необхідне дослідити докази.

Отже, дані факти підтверджуються сукупністю доказів, що не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 241263, виданого 13.11.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, видно, що ОСОБА_3 помер 12.11.2012року, про що складено актовий запис № 213.

Із технічного паспорту на житловий будинок № 96 по вулиці Пирогова у с. Лукашівка м. Ладижин Вінницької обл., виготовленого 29.11.2018 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» видно, що він належить ОСОБА_3

Із державного акту серії ВН №196794, виданого Тростянецьким районним відділом земельних ресурсів, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ВН 0509363382018 від 16.12.2018 року, видно,що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер № 0510600000:03:003:0009, загальною площею 4,54 га, що знаходиться на території Ладижинської міської ради, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування.

Із відповіді Тростянецької державної нотаріальної контори № 102/01-16, наданої на ім’я ОСОБА_2, видно, що їй запропоновано надати до нотаріальної контори докази, які б свідчили про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Із паспорту громадянина України серії КЕ726771, виданого 16.07.1997 року Приморським РВ УМВС України, видно, що ОСОБА_2 зареєстрована у м. Одеса з 13.10.2006 року.

Із домової книги на житловий будинок № 96 по вулиці Пирогова у с. Лукашівка м. Ладижин Вінницької обл. видно, що ОСОБА_2 проживала у даному будинку.

Із рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.03.2018 року, видно, що встановлено факт перебування ОСОБА_2 на утриманні у ОСОБА_3 у період часу з 01.11.2007 року і по 12.11.2012 року включно.

Із письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видно, що після смерті ОСОБА_3 із спадкоємців залишилась тільки ОСОБА_2, яка станом на день смерті проживала із спадкодавцем у будинку № 96 по вулиці Пирогова у с. Лукашівка м. Ладижин Вінницької обл.

Ці докази суд приймає до уваги, оскільки вони зібрані із дотриманням вимог законів, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Таким чином, враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, а також те, що ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_3 до дня його смерті та має право на визнання права власності на нерухоме майно після смерті спадкодавця, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 4, 7, 18, 82, 141, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1216 - 1218, 1265, 1267, 1268 – 1270, 1297, 1298 ЦК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», суд —

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 —задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: Вінницька область, місто Ладижин, село Лукашівка, вулиця Пирогова, 96 до дня смерті ОСОБА_3, тобто до 12.11.2012 року включно.

Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 право власності на житловий будинок № 96 по вулиці Пирогова в селі Лукашівка міста Ладижин Вінницької області, загальною площею 55,1 кв.м. та житловою площею 20,9 кв.м., що позначається в технічному паспорті літерою - «А»; сарай- літня кухня – «Б»; погріб – «В»; сарай – «Г»; огорожа «1-3» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , що помер 12.11.2012 року.

Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на земельну ділянку кадастровий номер № 0510600000:03:003:0009, загальною площею 4,54 га, що знаходиться на території Ладижинської міської ради, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, що помер 12.11.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено «22» грудня 2018 року.

Суддя: