Рішення № 78931609, 10.12.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1524/18

Провадження № 2-о/135/49/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Патраманського І.О.,

за участю секретаря Масняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Ладижин Вінницької області, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, на обгрунтування якої повідомив, що є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух Сила права». На підставі Указу Президента "Про часткову мобілізацію" № 607 від 21 07 2014 року він, будучи старшим сержантом, був призваний та проходив військову службу з 22.08.2014 року по 03.09.2015 року. З 25.1 1 2014 року по 06.04 2015 року він безпосередньо брав участь в бойових діях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення бойових дій с Піски, с. Водяне, с. Опитне, с Орловка, м. Авдіївка, м.?Костянтинівка Донецької області. Під час проходження військової служби займав посаду командира відділення управління гаубичної самохідно-артилерійської батареї 90 окремого аеромобільного батальйону 81 окремої аеромобільної бригади військової частини польова пошта В1611. Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014 року) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014 року). 11.05.2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки, які так і не були визнані міжнародною спільнотою. 23.08.2014 року розпочалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-і дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації Задіяння регулярних Збройних сім Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, у яких, зокрема, був такий заклик «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».

На підставі наказів керівника сектору "Б" (по стройовій частині) № 163 від 20.12.2014 року, № 171 від 14.06.2015року, наказів командира військової частини польова пошта ВІ6І І №39 від 08.11.2014 року, №65 від 06.04.2015 року він безпосередньо брав участь в бойових діях, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення бойових дій с. Піски, с. Водяне, с. Опитне, с Орловка, м. Авдіївка, м. Костянтинівка Донецької області.

У зв'язку з чим просив встановити факт його поранення 20.01.2015 року при виконанні обов'язку військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Станом на 20.01.2015 року його підрозділ був дислокований в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва. 20.01.2015 року, о 14 годині 30 хвилин, під час виконання бойового завдання (на підставі наказу командира військової частини польова пошта В1611 від 20.012015 року №21), у ході артилерійського обстрілу в районі Донецького аеропорту отримав контузію, закриту черепну мозкову травму та струс головного мозку. Першу медичну допомогу йому було надано в санітарній частині військової частини польова пошта В1611, далі він проходив лікування у Вінницькому обласному клінічному госпіталі ветеранів війни.

Зазначив, що встановлення юридичного факту його поранення 20.01.2015 року при виконанні обов'язку військової служби на території Донецької області в районі Донецького аеропорту, яке сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, буде породжувати для нього юридичні наслідки набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, що обумовлює виникнення прав в обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, у якій просив задовольнити його заяву про встановлення факту, а справу розглянути за його відсутності.

Представники заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації в судове засідання не з'явилися. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Відтак суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність заявника ОСОБА_1, представників заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації.

Дослідивши докази та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до статті 2 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, дана Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни Конвенція також застосовується в нападках часткової чи повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конфлікті, може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов'язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов'язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.

Відповідно до статті 13 Конвенції, вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною таких збройних сил.

Стаття 3 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217 А Генеральної Асамблеї ООН від 10.12 1948 року) чітко встановлює, шо кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність. Згідно із статтею 17 Загальної декларації, кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За приписами ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Згідно до положень ст. 281 ЦК України право на життя є невід'ємним особистим немайновим правом фізичної особи, що забезпечує її природне існування.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому засіданні встановлено факт поранення ОСОБА_1 при виконанні обов'язку військової служби 20.01.2015 року в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Дані факти підтверджуються сукупністю доказів, що не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із довідки № 34 від 10.02.2016 року, виданої Тростянецьким об'єднаним районним комісаріатом, видно, що старший сержант ОСОБА_1 згідно з Указом Президента «Про часткову мобілізацію» № 607 від 21.07.2014 року, був призваний та проходив військову службу 22.08.2014 року по 03.09.2015 року.

Із довідки № 1544 від 03.09.2015 року, виданої військовою частиною Польова пошта МО України, видно, що сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 25.11.2014року по 06.04.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районах проведення антитерористичної операції с. Піски, с. Водяне, с. Опитне, с. Орловка, м. Авдіївка, м. Костянтинівка Донецької області.

Із довідки № 152 від 26.06.2015 року, виданої військовою частиною Польова пошта В1611 МО України, видно, що ОСОБА_1 20.01.2015 року, о 14 годині 30 хвилин, у ході проведення антитерористичної операції під час виконання бойового завдання в ході артилерійського обстрілу в районі Донецького аеропорту отримав контузію, ЗЧМТ, струс головного мозку.

Із витягу з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 66 від 29 лютого 2016 року) видно, що ОСОБА_1 під час бойових дій в зоні АТО 20.01.2015 року отримано травми у вигляді контузії, закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку. Травма пов'язана із захистом Батьківщини.

Із посвідчення серії НОМЕР_1, видане Управлінням праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, видно, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів України.

Із посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.07.2015 року видно, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів України.

Із посвідчення НОМЕР_3, виданого 11 серпня 2016 року, виданого Спілкою учасників бойових дій в АТО Закарпатської області, видно, що ОСОБА_1 нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту».

Ці докази суд приймає до уваги, оскільки вони зібрані із дотриманням вимог законів, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Таким чином, судом встановлено факт поранення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні 20.01.2015 року обов'язку військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Встановлення даного юридичного факту буде породжувати для ОСОБА_1 юридичні наслідки набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях. Встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 89, 95, 258, 259, 263-265, 305-308, 315, 354, 355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт поранення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні 20.01.2015 року обов'язку військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено «10» грудня 2018року.

Суддя: