Рішення № 78930869, 28.12.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1335/2018

130/2459/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Буга Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року позивач звернувся в суд з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12161,82 грн. за кредитним договором № б/н від 11.06.2009 та судові витрати.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що свої зобов'язання за договором № б/н від 11.06.2009 року позивач виконав, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач своїх зобов'язань за договором кредиту не виконав і станом на 04.10.2018 допустив прострочену заборгованість в розмірі 12161,82 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту, процентами, пені та нарахованими в зв'язку з цим штрафами.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

30.10.2018 року ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 подав до суду клопотання, в яких зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї. На адресу повернулись конверти із відмітками «за зазначеною адресою не проживає», що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи (а.с.46).

ОСОБА_4 з положеннями частини 7 та 8 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, відзиву на позовну заяву не подав.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що 11.06.2012 відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача АТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом, які у період з 11.06.2009 становили 30,00% на рік, з 01.09.2014 року становили 34,80% на рік, з 01.04.2015 року становили 43,20%, на рік на суму залишку заборгованості за кредитому вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з запропонованими позивачем «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком Кредитний договір, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ( а.с.5, 7, 8, 9-23).

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

ОСОБА_4 з п.2.1.1.5.6. Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов’язання за Договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту ( утому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою ОСОБА_1 нараховує відсотки за користування кредитом, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно п.2.1.1.7.6. Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору ( 500 грн. + 5% від суми позову).

Пунктом 1.1.7.11.Умов надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Пунктом 1.1.7.43. Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку /депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявною у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Як вбачається з п. 2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг у разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право звернутись в ОСОБА_1 для розірвання цього Договору та погасити перед Банком заборгованість, у тому числі заборгованість, що утворилась протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Держателю і його Довіреною особою. При незгоді зі списанням коштів по Картрахунку інформувати письмово ОСОБА_1 про це протягом тридцяти п’яти днів з моменту списання.

Відповідно до розрахунків заборгованості за Кредитним договором №б/н від 11.06.2009 відповідач допустив прострочену заборгованість перед позивачем, яка станом на 04.10.2018 складає 12161,82 грн., що включає в себе: 399,33 грн. тіло кредиту, 239,60 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 10705,66 грн. заборгованість по пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. (фіксована частина), 567,23 грн. (процентна складова) (а.с.5, 6).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як визначається ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ОСОБА_4 положень ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Крім того, положення ст.ст.13, 129 Конституції України гарантують однаковий захист державою всіх учасників цивільних правовідносин, забезпечують їх рівність перед законом та судом. Відповідно, учасників цивільних правовідносин наділено рівними правами вільно та безперешкодно реалізовувати права та отримувати реальну можливість їх захисту у випадку порушення.

ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Договір кредитування фізичних осіб є за своїм характером споживчим, що підтверджується і тлумаченням Верховного Суду України, наведеному в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

ОСОБА_4 із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 04 вересня 2014 року (справа № 6 - 100цс14), частина третя статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до роз’яснень наданих у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.

Крім того, суд враховує висновки, викладені у рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2023 від 11.07.2013 року, в розділі 3.2 якого зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченому у пункті 6 статті 3, частини третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В даному випадку банком нараховано пеню в розмірі 10705,66 грн., в той час як заборгованість за кредитом та відсотках за користування кредитом становить 638,93 грн.

Таким чином, розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання, а також, внаслідок стягнення заборгованості, в тому числі і пені, розмір якої значно більший розміру заборгованості за кредитним договором, будуть порушені права відповідача, а тому суд, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 638,93 грн., що складає тіло кредиту та нараховані у зв’язку з цим відсотки, за договором кредиту.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, встановив, що відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк», а тому приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитом, відсотками та частково пенею на суму 1277,86 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафів 250,00 грн. – (фіксована частина), 567,23 грн. - (процентна складова), суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦПК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

ОСОБА_4 банку пеня за несвоєчасне погашення заборгованості складається зі пені нарахованої за кожен день прострочення кредиту та пені нарахованої один раз на місяць в розмірі 1% від заборгованості. При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від ціни позову та прострочених процентів та комісій (п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг). Банком нараховано 10705,66 грн. пені та штрафи - 250 грн. + 567,23 грн., яка складає 5% від суми заборгованості разом із пенею.

Тобто, аналізуючи дані умови та розрахунок заборгованості за кредитом судом встановлено, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф. Крім того позивачем всупереч положенням ч.2 ст. 550 ЦК України при розрахунку відсоткової частини штрафу включено розмір пені (неустойки).

Таким чином банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що є явно не обґрунтованим та не прийнятним з огляду на вимоги ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та нараховано відсотки на неустойку, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. А тому з цих підстав у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів слід відмовити.

Крім того, з відповідача, в силу частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду (а.с.1) в розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.06.2009 року на загальну суму 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 86 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Акціонерне товариство ОСОБА_1 «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570,рах. № 29092829003111, МФО 305299, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50); ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Суддя: А.М. Заярний