Рішення № 78929906, 26.12.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року

Справа № 926/1751/18

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства “САНТЕХКОМПЛЕКТ”, м.Київ

до Чернівецького міського комунального підрядного шляхово - експлуатаційного підприємства, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в розмірі 569 510,52 грн.

Представники сторін – не з’явилися

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство “САНТЕХКОМПЛЕКТ” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецького міського комунального підрядного шляхово - експлуатаційного підприємства про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 569 510,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу №190/18 від 11.06.2018 укладеного між позивачем та відповідачем, позивач в період з 02.07.2018 по 18.07.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 549 999,84 грн, при цьому строк оплати всіх партій поставленого товару настав 17.09.2018, однак відповідач товар в строк, встановлений договором не оплатив, в результаті чого виникла заборгованість (основний борг та штрафні санкції) в сумі 569510,52 грн.

Ухвалою від 31.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 05.12.2018 відкладено розгляд справи на 26.12.2018.

26.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов супровідний лист на виконання ухвали суду від 05.12.2018, до якого додані копія платіжного доручення №1949 від 22.12.2018 на суму 20000,00 грн та виписку з ЄДР.

У судове засідання 26.12.2018 сторони не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

11 червня 2018 року між приватним акціонерним товариством «Сантехкомплект» та Чернівецьким міським комунальним підрядним шляхово – експлуатаційним підприємством (Чернівецьким міськШЕП) укладено договір купівлі – продажу №190/18.

Згідно п.1.1. продавець зобов’язується передати у власність покупцеві труби в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього договору, а покупець зобов’язується прийняти такий товар та оплатити його в порядку визначеному цим договором.

Ціна кожної одиниці товару вказана в специфікації та видатковій накладній (рахунків-фактур) і виражається в гривні. Загальна вартість договору становить 549999,84 грн в т.ч. ПДВ (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України. Покупець здійснює оплату товару продавцю на підставі видаткової накладної (або інших супровідних документів) на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Поставки здійснюються згідно заявок покупця на протязі 3 календарних днів з дати її отримання. Товар, що відпускається за цим договором, доставляється продавцем за його рахунок на територію замовника: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Кошового Олега, 41 А (п.4.1 договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що покупець за порушення строків поставленого товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу і не може перевищувати 1 (один) рік.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що в період з 02.07.2018 по 18.07.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 549999,84 грн. Строк оплати всіх партій поставленого товару, враховуючи останню, а саме від 18.07.2018 настав ще 17.09.2018.

Натомість, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті 549999,84 грн, останньому нараховані пеня в розмірі 7478,49 грн., 3% річних в розмірі 1582,19 грн. та втрати від інфляції в розмірі 10450,00 грн., всього на загальну суму 569510,52 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

11.06.2018 між приватним акціонерним товариством «Сантехкомплект» (далі-позивач) та Чернівецьким міським комунальним підрядним шляхово – експлуатаційним підприємством (Чернівецьким міськШЕП) (далі – відповідач) укладено договір купівлі – продажу №190/18.

Пунктом 1.1. договору, передбачено, що продавець зобов’язується передати у власність покупцеві труби в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього договору, а покупець зобов’язується прийняти такий товар та оплатити його в порядку визначеному цим договором.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею продажем (поставкою) товарів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. ( ст. 655 ЦК України ).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ) ( ст. 610 ЦК України ).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України ).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив товар в період з 02.07.2018 по 18.07.2018, що підтверджується видатковою накладною №КРЦ2-000110 від 18.07.2018 на суму 288 711,84 грн з ПДВ та видатковою накладною №КРЦ2-000039 від 02.07.2018 на суму 261288,00 грн з ПДВ. Дані видаткові накладні підписані обома сторонами, тобто відповідач прийняв товар без заперечень та зауважень.

Однак, відповідач в порушення пункту 3.3 договору не оплатив вартість поставленого товару на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару, а відтак строк оплати всіх партій поставленого товару сплив ще 17.09.2018, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 549999,84 грн.

20.09.2018 позивачем направлено претензію на адресу відповідача, щодо сплати заборгованості за поставлений товар в сумі 549999,84 грн, однак дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідачем у підтвердження часткового погашення заборгованості надано суду платіжне доручення №1949 від 22.12.2018 про сплату 20 000,00 грн згідно видаткової накладної №КРЦ2-000039 від 02.07.2018, яке засвідчене печаткою та підписом відповідача та не містить відмітки банку про проведення такого платежу.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши платіжне доручення №1949 від 22.12.2018 про сплату 20 000,00 грн, судом встановлено, що у якості доказів про часткову сплату заборгованості, замість оригіналу документа з наявними у нього підписами та печаткою установи банку про проведення банківської операції, відповідачем додано непосвідчену належним чином (відсутня печатка, що засвідчує підпис) копію платіжного доручення №1949 від 22.12.2018, яка не може слугувати належним та допустимим доказом фактичної часткової сплати заборгованості, а відтак суд не бере до уваги дане платіжне доручення.

Враховуючи те, що заборгованість у сумі 549999,84 грн. відповідачем на час прийняття судового рішення не погашена і не спростована, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи є обґрунтованим, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань нараховано 3% річних в сумі 1582,19 грн, інфляційні втрати – 10450,00 грн. та пеня в сумі 7478,49 грн.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.5 Договору, Покупець за порушення строків оплати поставленого Товару сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу і не може перевищувати (один) рік.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7478,49 грн нарахованих за період з 17.09.2018 по 22.10.2018, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірним.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом за допомогою системи «ЛІГА.ЗАКОН», сума пені, нарахована за період з 17.09.2018 по 22.10.2018 на заборгованість відповідача у сумі 549999,84 грн. складає 19528,76 грн, однак беручи до уваги розрахунок пені здійсненого позивачем, суд приходить до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 7478,49 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних на суму 1582,19 грн, суд зазначає, що даний розрахунок є не вірним.

Судом здійснено розрахунок 3 % річних за допомогою системи «ЛІГА.ЗАКОН» за період з 17.09.2018 по 22.10.2018 яка складає 1627,40 грн., проте беручи до уваги заявлену вимогу позивача про стягнення 1582,19 грн, суд приходить до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі1582,19 грн.

Поряд з цим, позивач просить стягнути з відповідача 10540,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за вересень місяць 2018 року.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати за період, який складає менше місяця, тобто 17 календарних днів вересня 2018 року, відтак позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10540,00 грн є необгрунтованою не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово - експлуатаційного підприємства (58029, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул. Кошового, буд.41А, код ЄДРПОУ 03357562, ІПН 033575624127) на користь приватного акціонерного товариства “САНТЕХКОМПЛЕКТ” (04073, м.Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 20038832, ІПН 200388326034) основний борг 549999,84 грн., пеню 7478,49 грн, три процента річних 1582,19 грн, судовий збір 8385,91 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 10450,00 грн відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області.

Повне рішення складено і підписано 28.12.2018.

Суддя В.В.Дутка