Ухвала суду № 78929368, 21.12.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

21 грудня 2018 року Справа № 926/1587/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_1

до відповідачів:

1. державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_2, м. Чернівці;

2. державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_3, м. Чернівці;

3. Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, м. Чернівці;

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4, м. Чернівці

про визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів, зобов'язання вчинити певні дії

Суддя І.В. Марущак

Секретар судового засідання Чепишко Д.В.

представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача 1 – не з’явився;

від відповідача 2 – ОСОБА_3;

від відповідача 3 – не з’явився;

від третьої особи 1 – не з’явився;

від третьої особи 2 – ОСОБА_5, довіреність від 05.09.2016.

ОСОБА_6 виклад позицій учасників справи.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі – ПАТ «Дельта Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до державних реєстраторів прав на нерухоме майно ОСОБА_7 державної реєстрації юридичного департаменту Чернівецької міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (замінено на належних відповідачів – державних реєстраторів прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3), а також ОСОБА_7 державної реєстрації юридичного департаменту Чернівецької міської ради (замінено на належного відповідача – Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.07.2018 за № 42203644, яке прийнято відповідачем-2;

2) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.07.2018 за № 42201309, яке прийнято відповідачем-1;

3) зобов'язати відповідача-3 провести державну реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою: Чернівецька обл., Хотинський район, с/рада Клішковецька, кадастровий номер 7325083600:06:002:0243 (далі – земельна ділянка-1);

4) зобов'язати відповідача-3 провести державну реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на земельну ділянку загальною площею 1,1009 га, що розташована за адресою: Чернівецька обл., Хотинський район, с/рада Клішковецька, кадастровий номер 7325083600:06:002:0244 (далі – земельна ділянка-2).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваними рішеннями позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на вказані земельні ділянки через те, що відносно них наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, позивач стверджує, що оскільки він є єдиним обтяжувачем та іпотекодержателем спірних земельних ділянок, то в такому разі відмова у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі наявності зареєстрованих обтяжень іпотечного майна не застосовується. Крім того, відповідачі 1 та 2 у разі виникнення додаткових питань могли зупинити державну реєстрацію права власності та витребувати у заявника необхідні документи, проте дійшли передчасних висновків про відмову у державній реєстрації. Відтак позивач просить визнати оскаржувані рішення протиправними та скасувати їх, а у зв’язку з тим, що ним надані всі передбачені законодавством документи, необхідні для проведення державної реєстрації, також зобов'язати відповідача-3 провести державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки.

Відповідач-1 – державний реєстратор прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_2 (далі – державний реєстратор ОСОБА_2Г.), надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що підставою для прийняття рішенні про відмову в державній реєстрації права власності за позивачем земельної ділянки-1 стала наявність запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (далі – Реєстр заборон) № 7149432 від 07.05.2008 (внесений згідно із договором іпотеки, ВКО № 155655, ВКО № 155656, реєстровий № 3471, від 07.05.2008, заявник – ТОВ «Укрпромбанк»), проте позивач не є обтяжувачем земельної ділянки-1 згідно зазначеного запису, а є її обтяжувачем відповідно до запису № 10559943 від 01.12.2010 (вчиненого на підставі іншого договору іпотеки, ВРД № 863228-ВРД № 863235, реєстровий № 10604, 01.12.2010).

Позивач у відповіді на відзив державного реєстратора ОСОБА_2 спростовує заперечення останнього тим, що державними реєстраторами залишено поза увагою той факт, що згідно із пунктом 3.1.2 іпотечного договору від 01.12.2010 спірні земельні ділянки, зокрема, не є предметом застави за іншими зобов’язаннями, не перебувають під арештом, передані в іпотеку відповідно до іпотечного договору від 07.05.2008 та наступну іпотеку згідно листа позивача № 492 від 26.11.2010. Водночас позивач на підставі договору від 30.06.2010, укладеного між позивачем, ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України, отримав право вимоги, яке належало ТОВ «Укрпромбанк» за кредитним договором від 07.05.2008 № 12/КВ-08 та іпотечним договором від 07.05.2008. Таким чином, оскільки іпотекодавець погасив заборгованість за кредитним договором від 07.05.2008 № 12/КВ-08 позивач вважає себе єдиним обтяжувачем спірного іпотечного майна.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_3 (далі – державний реєстратор ОСОБА_3, відповідач-2) подала заперечення, в яких просить суд відмовити у позові та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що при розгляді поданих позивачем документів та прийнятті оскаржуваного рішення нею встановлено такі обставини для відмови у проведенні державної реєстрації:

а) особа, яка подала від імені позивача заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку-2, не уповноважена на її подання згідно доданої до заяви довіреності;

б) позивач не надав документів, з яких можна було б констатувати, що заборона № 7149428 (заявник – ТОВ «Укрпромбанк»), накладена на земельну ділянку-2, належить заявнику, натомість за позивачем в Реєстрі заборон внесено інші заборони за №№ 10559916 та 7149425.

в) перехід права власності на іпотечне майно має проводитись тим же нотаріусом, який посвідчував відповідний договір іпотеки, з огляду на вартість іпотечного майна, здійснену станом на момент проведення державної реєстрації;

г) іпотечний договір підписано громадянином, в той час як позов заявлено до фізичної особи-підприємця.

У відповіді на відзив позивач спростовує посилання державного реєстратора ОСОБА_3 тими ж обставини, що й у відповіді на відзив державного реєстратора ОСОБА_2 Втім додатково, спираючись на правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивач зазначає, що законодавством встановлено вичерпний перелік документів, які подаються для проведення для державної реєстрації права власності на іпотечне майно, до якого не включено необхідність надання державному реєстратору звіту про оцінку майна на момент набуття права власності. Крім того, позивач зауважує, що фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради (далі – Відділ державної реєстрації, відповідач-3) у своїх запереченнях просить суд закрити провадження у справі з таких підстав:

- суд не вправі втручатись і діяльність органу державної реєстрації, зобов’язуючи його приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації, оскільки це є виключною компетенцією державного реєстратора. Крім того, з огляду на розширене коло суб’єктів державної реєстрації суд не може обмежити право позивача на проведення державної реєстрації лише відповідачем-3;

- даний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, оскільки відсутній будь-який вид здійснення господарської діяльності; право власності на іпотечне майно зареєстровано за громадянином, а не юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем; відповідачі 1 та 2 у даному спорі виконували делеговані їм владні управлінські функції;

- позов пред’явлено до неіснуючого органу місцевого самоврядування.

Позивач не скористався своїм правом на подання письмової відповіді щодо позиції відповідача-3, викладеної у вказаних запереченнях.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі – ТОВ «Укрпромбанк», третя особа-1) своїм правом на подання пояснень на позов не скористалось.

Третя особа-2 – ОСОБА_4, у своїх поясненнях вважає, що оскаржувані рішення державних реєстраторів прийняті правомірно, та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через його передчасність і безпідставність. Така позиція ОСОБА_4 зумовлена тим, що у провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15.12.2016 про відмову в задоволенні позову в цивільній справі № 724/1070/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельні ділянки 1 та 2. Також третя особа-2 стверджує, що відповідачі правомірно відмовили у проведенні державної реєстрації з огляду на наявність в Реєстрі заборон чинних обтяжень на земельні ділянки 1 і 2, обтяжувачем за якими є ТОВ «Укрпромбанк», а не позивач. Більше того, на думку ОСОБА_4, позивачем не додано до заяв про проведення державної реєстрації належних доказів надіслання йому вимоги про усунення порушень, проведення оцінки іпотечного майна, а самі заяви подані неуповноваженим на те особами.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.10.2018.

При цьому, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження у зв’язку з відсутністю письмового клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 25.10.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 07.11.2018, вирішено провести підготовче засідання в режимі відеоконференції.

Надалі ухвалою суду від 07.11.2018 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.11.2018, вирішено провести підготовче засідання в режимі відеоконференції.

Натомість ухвалою суду від 23.11.2018 замінено неналежного відповідача ОСОБА_7 державної реєстрації юридичного департаменту Чернівецької міської ради на належного відповідача - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено розгляд справи у підготовчому засідання на 07.12.2018 та вирішено провести підготовче засідання в режимі відеоконференції.

Відділ державної реєстрації не звертався до суду із клопотанням про розгляд справи спочатку, хоча таке право йому роз’яснено судом.

Востаннє ухвалою суду від 07.12.2018 замінено неналежних відповідачів державних реєстраторів прав на нерухоме майно ОСОБА_7 державної реєстрації юридичного департаменту Чернівецької міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на належних відповідачів - державних реєстраторів прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні відкласти на 14:30 21.12.2018.

При цьому, за усним клопотанням представника позивача підготовче засідання, призначене 21.12.2018 на 14:30, вирішено провести в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції за участю представника позивача доручено Голосіївському районному суду м. Києва.

В аналогічному порядку проводились підготовчі засідання від 07.11.2018, 23.11.2018, 07.12.2018.

17 грудня 2018 року до суду надійшла заява позивача, в якій останній на виконання ухвали від 07.12.2018 просить долучити докази надіслання копії позовної заяви з додатками ТОВ «Укрпромбанк» листом з описом вкладення.

21 грудня 2018 року у призначений час суд за допомогою системи відеоконференцзв’язку з’єднався з Голосіївським районним судом м. Києва, проте працівник останнього повідомив суд, що представник позивача не з’явився до Голосіївського районного суду м. Києва (технічний запис міститься у матеріалах справи). Відтак суд вирішив надалі не проводити підготовче засідання в режимі відеоконференції.

Також судом установлено, що позивач не забезпечив явку свого представника у підготовче засідання 21.12.2018 до Господарського суду Чернівецької області та не повідомив суд про причини такої неявки.

У той же час суд констатує, що представнику позивача було відомо та з ним було узгоджено дату та час підготовчого засідання, що підтверджується технічним записом підготовчого засідання від 07.12.2018 в режимі відеоконференції. Більше того, саме представником позивача заявлено усне клопотання про проведення підготовчого засідання 21.12.2018 в режимі відеоконференції з Голосіївським районним судом м. Києва.

Поряд з цим, у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого представник позивача отримав ухвалу суду від 07.12.2018 – 13.12.2018. А із заяви про долучення документів до матеріалів справи (отримана судом 17.12.2018) слідує, що позивачу було достеменно відомо про зміст ухвали суду від 07.12.2018.

За таких обставин суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання 21.12.2018.

Водночас відповідачі 1 і 3, а також третя особа-1 явку своїх представників у підготовче засідання 21.12.2018 теж не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач-2 та представник третьої особи-2 проти проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача та інших учасників справи не заперечували.

Згідно із частиною першою статті 183 Господарського процесуального кодексу України: «Підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.»

За приписами статті пункту 1 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Державні реєстратори ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подали суду клопотання про розгляд справи спочатку, хоча таке право їм роз’яснено судом.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи, що строк підготовчого провадження закінчується, суд вирішив провести підготовче засідання без участі представників позивача, відповідачів 1 і 3, а також третьої особи-1.

Відповідач-2 та представник третьої особи-2 проти позовних заперечили. Крім того, представник третьої особи надав суду докази відправлення поданих нею пояснень іншим учасникам справи листом з описом вкладення та копію рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22.02.2017 у справі № 724/1070/15-ц.

Суд вирішив задовольнити клопотання позивача та третьої особи-2 та долучити до матеріалів справи подані ними документи. Разом з тим, суд зауважує, що копія зазначеного рішення апеляційного суду наявна у позивача як сторони справи № 724/1070/15-ц.

ІІІ. Вирішення питання про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи (пункт 10 частини другої статті 182 ГПК України).

Як зазначено вище, відповідачі 2 та 3 у своїх заявах по суті справи просили суд закрити провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду.

У підготовчому засіданні 21.12.2018 відповідач-2 клопотання про закриття провадження у справі підтримала, а представник третьої особи-2 у вирішення цього питання поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення відповідача-2 та представника третьої особи-2, з’ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку про закриття провадження з огляду на таке.

А. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 12/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за яким банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (пункт 1.1).

У той же час, 07.05.2008, між ТОВ «Укрпромбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3471 (далі – іпотечний договір від 07.05.2008).

Пунктом 1.1 іпотечного договору від 07.05.2008 передбачено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 07.05.2008 № 12/КВ-08.

Згідно із пункту 1.2 іпотечного договору від 07.05.2008 предметом іпотеки є:

а) земельна ділянка загальною площею 1,1009 га, що розташована в адмінмежах Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер 7325083600:06:002:0244;

б) земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, що в адмінмежах Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер 7325083600:06:002:0243.

На іпотечному договорі від 07.05.2008 містяться відмітки про те, що нотаріусом накладено заборону відчуження земельної ділянки-1 (зареєстровано в реєстрі за № 3473) та земельної ділянки-2 (зареєстровано в реєстрі за № 3472) до припинення договору іпотеки.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 (посвідчений 30.06.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 2258), у відповідності до пункту 4.1 якого в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, ОСОБА_9 цим передає (відступає) ОСОБА_10 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_12 замінює ОСОБА_9 як кредитора у зазначених зобов’язаннях.

За приписами пункту 4.2 названого договору внаслідок передачі ОСОБА_9 ОСОБА_10 прав вимоги до боржників, ОСОБА_10 переходить (відступається) право вимоги (замість ОСОБА_9) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

На виконання договору від 30.06.2010 ТОВ «Укрпромбанк» за актом приймання-передачі від 27.09.2010 передав, а позивач прийняв по клієнту ФО ПП «Ковтюк», серед іншого, кредитний договір від 07.05.2008 № 12/КВ-08 та іпотечний договір від 07.05.2008.

Як убачається з додаткового договору № 1 від 01.12.2010 (посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 10602) про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, посвідченого 07.05.2008 ОСОБА_8 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області за реєстровим № 3471, позивач та третя особа-2 на підставі зазначеного договору про передачу активів та кредитних зобов’язань ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 (посвідченого 30.06.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 2258) домовились в преамбулі та реквізитах іпотечного договору від 07.05.2008 замінити іпотекодержателя з третьої особи-1 (ТОВ «Укрпромбанк») на позивача – ПАТ «Дельта Банк».

Водночас згідно із пунктом 4 згаданого додаткового договору від 01.12.2010 № 1 заборони відчуження, накладені нотаріусом за № 3472 та № 3473 на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 07.05.2008, залишаються чинним протягом всього терміну дії іпотечного договору від 07.05.2008.

01 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № К-2004175, за яким кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 419 245,46 грн зі сплатою 18% річних з кінцевим терміном повернення до 06.05.2023 включно на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).

Тоді ж, 01.12.2010, між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та громадянином України – ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 10604 (далі – іпотечний договір від 01.12.2010).

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного іпотечного договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору від 01.12.2010 № К 2004175, а іпотекодержатель приймає в іпотеку у порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 1,1009 га, що розташована в адмінмежах Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер 7325083600:06:002:0244 (пункт 2.1.1);

- земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що в адмінмежах Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер 7325083600:06:002:0243 (пункт 2.1.2).

При цьому, нотаріусом перевірено відсутність обмежень (обтяжень) щодо вказаних земельних ділянок за даними Державного земельного кадастру.

На іпотечному договорі від 01.12.2010 містяться відмітки про те, що нотаріусом накладено заборону відчуження земельної ділянки-1 (зареєстровано в реєстрі за № 10606) та земельної ділянки-2 (зареєстровано в реєстрі за № 10605) до припинення договору іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22.02.2017 у справі № 724/1070/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.12.2016 та відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.

Із мотивувальної та описової частин зазначеного рішення апеляційного суду видно, що предметом спору у справі № 724/1070/15-ц є визнання права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.12.2018 – земельні ділянки 1 та 2. Відмовляючи у задоволенні позову, Апеляційний суд Чернівецької області виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» не надав доказів вчинення необхідних дій, передбачених для позасудового врегулювання спору.

24 липня 2018 року державний реєстратор ОСОБА_2 прийняв рішення № 42201309 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наслідками розгляду заяви позивача про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку-1 у зв’язку з тим, що в Реєстрі заборон наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме запис № 7149432 від 07.05.2008.

Того ж дня, 24.07.2018, державний реєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення № 42203644 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наслідками розгляду заяви позивача про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку-2 з огляду на те, що подані ним документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяженнями: наявні зареєстровані обтяження № 7149428, № 10559916.

У Реєстрі заборон зареєстровані дві заборони на нерухоме майно – земельну ділянку-1:

1) за № 7149432, яка зареєстрована 07.05.2008 приватним нотаріусом ОСОБА_8, підстава обтяження договір іпотеки, ВКО№155655, ВКО№155656, р.№ 3471, 07.05.2008, ОСОБА_8, заборона відчуження р.№ 3473, власник – ОСОБА_4, заявник – ТОВ «Укрпромбанк», відомості про обтяжувача відсутні;

2) за № 10559943, зареєстрована 01.12.2010 приватним нотаріусом ОСОБА_8, підстава обтяження договір іпотеки, ВРД№863228-ВРД№863235, р.№ 10604, 01.12.2010, ОСОБА_8, власник – ОСОБА_4, обтяжувач та заявник – ПАТ «Дельта Банк».

Також у Реєстрі заборон зареєстровані дві заборони на нерухоме майно – земельну ділянку-2:

1) за № 7149428, яка зареєстрована 07.05.2008 приватним нотаріусом ОСОБА_8, підстава обтяження договір іпотеки, ВКО№155655, ВКО№155656, р.№ 3471, 07.05.2008, ОСОБА_8, заборона відчуження р.№ 3472, власник – ОСОБА_4, заявник – ТОВ «Укрпромбанк», відомості про обтяжувача відсутні;

2) за № 10559916, зареєстрована 01.12.2010 приватним нотаріусом ОСОБА_8, підстава обтяження договір іпотеки, ВРД№863228-ВРД№863235, р.№ 10604, 01.12.2010, ОСОБА_8, власник – ОСОБА_4, обтяжувач та заявник – ПАТ «Дельта Банк».

Із наданих позивачем витягів з Державного земельного кадастру від 06.03.2018 та 21.03.2018 слідує, спірні земельні ділянки належать на праві приватної власності громадянину України ОСОБА_4 відповідно до Державного акту від 11.05.2007 ЯД 115239, виданого на підставі рішення виконавчого органу Хотинської РДА від 19.04.2007 № 160Р.

29 жовтня 2018 року позивачем видано довідку № 7182 про те, що заборгованість за кредитним договором № 12/КВ-08 від 07.05.2008, укладеним з ФОП ОСОБА_4, станом на 29.10.2018 погашена в повному обсязі.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про зняття заборон відчуження належних ОСОБА_4 спірних земельних ділянок, зареєстрованих на підставі договору іпотеки від 07.05.2008 за реєстровим № 3472 та № 3473.

ОСОБА_13, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Позивач обґрунтовує підвідомчість цього спору господарському суду тим, що він виник з приватноправових відносин та обумовлений порушенням приватного права, а тому не відноситься до юрисдикції адміністративних судів (правовий висновок ОСОБА_14 Верховного Суду, зроблений у постанові від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а).

Водночас, на думку позивача, спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства через те, що кредитний договір № К -204175 від 01.12.2010 укладений з Фізичною особою-підприємцем та ПАТ «Дельта Банк» (тобто між суб’єктами господарювання).

Проте з такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки вони спростовуються таким.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі, землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також спори у справах щодо майна, що є предметом зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13).

ОСОБА_14 Палатою Верховного Суду надано такі правові висновки щодо підвідомчості спорів господарським судам:

- з огляду на положення частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб’єктного складу), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв’язку із оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення (постанова від 12.06.2018 у справі № 823/378/16);

- господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. (постанови від 07.06.2018 у справі № 914/2006/17, від 01.11.2018 у справі № 911/488/18, від 22.12.2018 у справі № 915/1377/17);

- господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ГПК України (постанова від 07.06.2018 у справі № 914/2006/17).

У світлі викладеного суд вважає за необхідне розглядати окремо підвідомчість вимог про скасування рішень державних реєстраторів та вимог про зобов’язання провести державну реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на спірні земельні ділянки.

З приводу оскарження рішень державних реєстраторів суд зазначає таке.

За приписами пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди не розглядають справи у спорах про оскарження актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

Суб'єктом владних повноважень згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та відповідно не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, при цьому ці управлінські функції чи адміністративні послуги суб'єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах ОСОБА_14 Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 01.11.2018 у справі № 911/488/18, від 05.12.2018 у справі № 911/1431/18, від 22.12.2018 у справі № 915/1377/17.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону передбачено, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав.

У статті 11 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону).

Разом з тим, державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Отож, при визначенні підвідомчості вимог про скасування рішень державних реєстраторів необхідно встановити який спір виник між сторонами – публічно-правовий чи приватноправовий.

Так, як слідує з позовної заяви, позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті державними реєстраторами із порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, оскільки відмова в державній реєстрації через наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно не застосовується за наявності згоди іпотекодержателя на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна – у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору. При цьому, позивач вважає себе єдиним обтяжувачем спірних земельних ділянок, а державні реєстратори могли зупинити проведення державної реєстрації та витребувати у позивача документи, що підтверджують його правонаступництво від ТОВ «Укрпромбанк».

У свою чергу, як зазначено судом, державні реєстратори заперечують проти позову з тих підстав, що в Реєстрі заборон зареєстровані діючі заборони відчуження спірного майна від 07.05.2008 (№ 3472 та № 3473), за якими позивач не є обтяжувачем.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що у результаті вчинення реєстраційної дії відбувся перехід права власності на спірні земельні ділянки, та такі не слугують підставою для звернення позивача з даним позовом.

Із наведеного слідує, що предметом спору у цій частині позову є правомірність вчинення реєстраційних дій з відмови в державній реєстрації речового права за наявності в Реєстрі заборон записів про державну реєстрацію обтяжень у вигляді заборони відчуження спірних земельних ділянок, зареєстрованих за реєстровими номерами 3472 та 3473 на підставі іпотечного договору від 07.05.2008. Тому в цій частині спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (схожа позиція висловлена ОСОБА_14 Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16).

Відтак, оскільки спір у цій частині виник безпосередньо між державними реєстраторами як суб’єктами владних повноважень та позивачем, а їхні правовідносини є публічно-правовими, тому що захист прав та інтересів заявника від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватись у відповідному порядку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_14 Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16.

Проте, тільки в тому випадку якщо, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи (постанови ОСОБА_14 Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 911/488/18 та від 22.12.2018 у справі № 915/1377/17).

Посилання позивача на постанову ОСОБА_14 Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 802/1792/17-а не беруться до уваги судом через те, що позивач у цій справі оспорював правомірність рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка належала позивачу, за третьою особою, тобто спір виник саме в результаті проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, у той час як у цій справі (№ 926/1587/18) перехід права власності від ОСОБА_4 (а тим більше позивача) на спірні земельні ділянки до третьої особи не відбувся.

Щодо вимог про зобов’язання провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на спірні земельні ділянки, то така теж не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд погоджується з тим, що вказана вимога має приватноправовий характер, оскільки при її дослідженні необхідно установити, зокрема, факт переходу чи не переходу права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя, що свідчить про наявність спору про право цивільне.

Разом з тим, визначальною ознакою підвідомчості спору господарському суду, а не місцевому загальному суду, є склад сторін, а саме наявність у них статусу суб’єкта господарювання, про що неодноразово зазначалось судом вище.

Так, вимогу про зобов’язання провести державну реєстрацію позивач заявляє до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, проте останній згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не має статусу юридичної особи (суб’єкта господарювання), а тому не може бути стороною у господарському процесі.

Більше того, зазначена позовна вимога безпосередньо стосується можливості позбавлення права власності на земельні ділянки їх власника (іпотекодавця) – громадянина України ОСОБА_4, тому належним відповідачем у такому спорі має бути особа, право якої зареєстровано, відтак спір у цій частині підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (постанова ОСОБА_14 Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/1431/18).

При цьому, судом відхиляються доводи позивача з приводу того, що спір виник між суб’єктами господарювання – сторонами кредитного договору від 01.12.2010 № К-2004175 у зв’язку з тим, що іпотекодержателем (згідно іпотечного договору від 01.12.2010) та власником (відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру та Реєстру заборон) спірних земельних ділянок є саме громадянин ОСОБА_4, а не суб’єкт господарювання – фізична особа-підприємець ОСОБА_4

Підтвердженням того, що спір у частині позовних вимог (зобов’язання вчинити дії) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, підтверджується поданням позивачем в даному спорі позову до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність у справі № 724/1070/15-ц, що вирішується в порядку цивільного судочинства згідно рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22.02.2017 у справі № 724/1070/15-ц.

ІV. Висновок суду.

Пунктом 2 частини другої статті 185 ГПК України унормовано, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина друга статті 231 ГПК України).

Таким чином, за результатами проведення підготовчого засідання суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.07.2018 за № 42203644 (прийняте відповідачем-2) і від 24.07.2018 за № 42201309 (прийняте відповідачем-1) підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вимоги про зобов’язання відповідача-3 провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на спірні земельні ділянки – у порядку цивільного судочинства.

V. Судовий збір.

Частиною четвертою статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За змістом пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене суд вирішив повернути позивачу з державного бюджету України судовий збір, сплачений ним при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 130, пунктом 2 частини другої статті 185, пунктом 1 частини першої статті 231, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Закрити провадження у справі.

2. Повернути публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) з державного бюджету України 7084 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням № 6273433 від 24.09.2018.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 грудня 2018 року.

Суддя І.В. Марущак