Рішення № 78929238, 27.12.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2018 р. Справа № 924/910/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький

до приватного підприємства "Бондар", м. Хмельницький

про стягнення 32367,48 грн., з яких 28176,52 грн. заборгованості, 173,69 грн. 3% річних, 2044,92 грн. пені та 1972,35 грн. штрафу

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький звернулось до суду з позовом до приватного підприємства "Бондар", м. Хмельницький про стягнення 32367,48 грн., з яких 28176,52 грн. заборгованості, 173,69 грн. 3% річних, 2044,92 грн. пені та 1972,35 грн. штрафу.

В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем встановленого договором поставки №38264 від 12.06.2018 р. обов'язку розрахунку за отриманий товар протягом визначеного договором строку.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити позивачу у стягненні 173,69 грн. 3% річних, 2044,92 грн. пені та 1972,35 грн. штрафу. Погоджується з основним боргом в сумі 28176,52 грн. Посилається на п.3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповіді на відзив (вх.№05-22/9710/18 від 21.11.2018р.) позивач вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних, пені, штрафу є підставними та підлягають задоволенню, вважають що пункт постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. не підлягає застосуванню.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12.06.2018р. між Акціонерним товариством «Хмельницькобленерго» (Постачальник) та приватним підприємством «Бондар» (замовник) укладено договір поставки №38264, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові: опори (стояки залізобетонні) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації (додаток №1), а замовник – прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

У відповідності до п.1.2 договору кількість товарів: 18 шт.

Загальна сума договору складається з вартості товару, що був переданий постачальником замовнику згідно накладних протягом дії даного договору, що складає 28176,52 грн., в т.ч. ПДВ. Ціни за одиницю товару специфікації вказані з урахуванням ПДВ та включають вартість пакування та маркування відповідно до умов цього договору.(п.3.1, п.3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником постачальнику партії товарів за цінами, передбаченими в договорі, на умовах відстрочки платежу на термін до 20 банківських днів з дати поставки товару постачальником.

Оплата проводиться в національній валюті України на рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі. (п.4.2 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору поставка здійснюється за рахунок замовника зі складу постачальника за адресою: м.Хмельницький, вул.Львівське шосе,61.

Датою поставки є дата, що зазначена у видатковій накладній. (п.5.2 договору).

Згідно п. 7.3 договору замовник відповідає за несвоєчасну оплату товару, що був поставлений шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 календарних – додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості поставленого товару.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що сторони погодились, що нарахування пені, встановленої в п. 7.3 не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і нараховується протягом всього періоду існування невиконання умов цього договору.

У відповідності до п. 10.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018р., а у частині грошових зобов'язань – до повного розрахунку. (п. 10.1. договору).

На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 28176,52 грн., що підтверджується видатковою накладною №854 від 18.06.2018р. , яка підписана та скріплена печатками сторін.

Претензія позивача №2018-05-13-2338 від 26.07.2018р. про сплату заборгованості в сумі 28176,52 грн. залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості в сумі 28176,52 грн. за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення та стягнення 173,69 грн. 3% річних, 2044,92 грн. пені та 1972,35 грн. штрафу.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №38264 від 12.06.2018р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові: опори (стояки залізобетонні) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації (додаток №1 цього договору), а замовник – прийняти і оплатити такі товари. (п. 1.1 договору).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно з видатковою накладною №854 від 18.06.2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 28176,52 грн. Однак відповідач оплату отриманого товару не здійснив, утворивши заборгованість в сумі 28176,52 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору та доповнення до нього, обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 28176,52 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого товару, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 173,69 грн. 3% річних за період з 18.07.2018р. по 30.09.2018р.

Зі змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Суд, перевіривши правильність нарахування річних, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 173,69 грн. підлягають задоволенню.

Згідно п. 7.3 договору замовник відповідає за несвоєчасну оплату товару, що був поставлений шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 календарних – додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості поставленного товару.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що сторонни погодились, що нарахування пені, встановленої в п. 7.3 не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і нараховується протягом всього періоду існування невиконання умов цього договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 2044,92 грн. пені за період з 18.07.2018р. по 30.09.2018р. та 1972,35 грн. штрафу згідно наданого розрахунку. Суд, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2044,92 грн. пені та 1972,35 грн. штрафу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування цієї норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів статей 73, 79 ГПК України.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів.

Враховуючи доведеність факту порушення зі сторони відповідача умов договору та ненадання відповідачем доказів того, що порушення умов договору сталось не з його вини, документальних доказів наявності виняткових підстав для зменшення та підтвердження винятковості випадку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому судом враховується, що відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький до приватного підприємства "Бондар", м. Хмельницький про стягнення 32367,48 грн., з яких 28176,52 грн. основного боргу, 173,69 грн. 3% річних, 2044,92 грн. пені та 1972,35 грн. штрафу задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Бондар", (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32995097) на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А, ідентифікаційний код 22767506) 28176,52 грн. грн. (двадцять вісім тисяч сто сімдесят шість гривень 52 коп.) основного боргу, 2044,92 грн. (дві тисячі сорок чотири гривни 92 коп.) пені, 1972,35 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві гривни 35 коп.) штрафу, 173,69 грн. (сто сімдесят три гривни 69 коп.) 3% річних, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривни 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.12.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 3 примірники: 1 - у справу, 2 - позивачу (29018, м.Хмельницький, вул. Храновського,11А,), 3 - відповідачу (29000, АДРЕСА_2) всім рекоменд. з повідомл. про вручен.