Рішення № 78928911, 17.12.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2234/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Косенко К.Д.

за участю представників:

за участю представників:

позивача: Лагоржевська Н.А., тво голови, Троян В.Л., довіреність від 11.10.2018 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 23.02.2018 р.

третьої особи: ОСОБА_3 (особисто)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом Кегичівської селищної ради, смт. Кегичівка до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Нова-Парафіївка, третя особа, яка не заваляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, смт. Кегичівка, про визнання додаткової угоди укладеною

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2234/18

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Кегичівської селищної ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про визнання з 22 травня 2018 року укладеною додаткової угоди у редакції, направленій відповідачу та викладеній у позовні заяві. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2018 року позовну заяву Кегичівської селищної ради залишено без руху через недотримання вимог ст. 162, 164 ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 27серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 вересня 2018 року. Водночас, даною ухвалою суду залучено до участі у справі фізичну особу ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 17 вересня 2018 року, протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 01 жовтня 2018 року, на підставі ст.ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. Протокольними ухвалами від 01 жовтня 2018 року, відмовлено в задоволені заяви відповідача про відкладення підготовчого засідання, на підставі ст.ст. 42, 169, 170, 232 ГПК України; відкладено підготовче засідання до 17 жовтня 2018 року, на підставі ст.ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. 17 жовтня 2018 року, протокольними ухвалами суду долучено до матеріалів справи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, на підставі ст.ст. 42, 232 ГПК України; відкладено підготовче засідання до 23 жовтня 2018 року, на підставі ст.ст. 42, 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року, відмовлено в задоволені заяви відповідача (вх. № 29797 від 16 жовтня 2018 року) про залишення позову без руху. 23 жовтня 2018 року, ухвалою суду задоволено клопотання позивача (вх. № 30294 від 23 жовтня 2018 року) в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 26 листопада 2018 року. Протокольною ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року, відкладено підготовче засідання до 13 листопада 2018 року, на підставі ст.ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. 13 листопада 2018 року, протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання до 19 листопада 2018 року, на підставі ст.ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року відмовлено в задоволені клопотання відповідача, в порядку ст. 119 ГПК України. Протокольними ухвалами суду від 19 листопада 2018 року, судом долучено до матеріалів справи заперечення відповідача на позовну заяву, які за своє правовою природою є відзивом на позов та відповідь позивача на відзив, на підставі ст.ст. 42, 165, 166, 232 ГПК України; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 листопада 2018 року, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України. 27 листопада 2018 року суд розпочав розгляд справи по суті; протокольними ухвалами судом долучено до матеріалів справи клопотання відповідача, про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 42, 232 ГПК України та на підставі ст.ст. 42, 202, 232, 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 05 грудня 2018 року. 05 грудня 2018 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України по розгляду даної справи судом було оголошено перерву до 17 грудня 2018 року. 17 грудня 2018 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

18 грудня 2012 року між позивачем (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Відділу Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 632315314008083. Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а оренда приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційний цілей в межах населеного пункту, земельна ділянка має кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 згідно рішення № 640 ХХХХУІ сесії УІ скликання Кегичівської селищної ради від 22 листопада 2012 року. В оренду передається земельна ділянка площею 846 м.кв. в т.ч. під забудову 296 м.кв. під проїздами, проходами та площадками 550 м.кв. На земельній ділянці знаходиться обєкт нерухомого майна - нежитлова будівля згідно договору купівлі-продажу від 06 травня 2003 року серія ВАЕ № 576552. На земельній ділянці розміщене нерухоме майно - нежитлова будівля. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 75 886 грн. 20 коп. (п.п. 2, 3, 4, 5 договору). Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Невиконання будь-яких умов договору є підставою для його розірвання. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового віджучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.п. 36, 37, 38 договору). Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

23 лютого 2017 року, між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована) було укладено договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі. Відповідно до вказаного договору, дарувальник передав у власність як дарунок своїй дружині, а обдарована прийняла у власність безоплатно від свого чоловіка 1/2 частину нежитлової будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1. На неприватизованій земельній ділянці площею 846 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, розташована будівля, черепашниково-шлакоблочна, обкладена цеглою, загальною площею 266,5 кв.м, зазначена на плані під літ. "А-І".

21 травня 2018 року, між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровувана) було укладено договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі. Відповідно до вказаного договору, дарувальник подарував та передав обдарованому, а обдаровувана прийняла в дар від дарувальника 1/2 частину нежитлової будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1. На неприватизованій земельній ділянці площею 0,0846 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована нежитлова будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1", зазначена на плані під літ. "А-І", черепашник, шлакоблок, обкладений цеглою, загальною площею 266,5 кв.м.

Тобто, нежитлове приміщення "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди землі від 18 грудня 2012 року та яке (нежитлове приміщення) належало ОСОБА_3 (орендар за договором) на даний час належить ОСОБА_4.

12 червня 2018 року, рішенням позачергової ХХХМVІІІ сесії VІІ скликання Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області № 707 "Про заміну сторони зобов'язання в договорі оренди земельної ділянки", вирішено: замінити сторону в чинному договорі оренди землі зареєстрованому в відділі Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області за № 632315514002083 від 18 грудня 2012 року на земельну ділянку площею 0,0846 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладення додаткової угоди про зміну сторони зобов'язання в договорі, а саме: замінити орендаря ОСОБА_3 на орендаря: ФОП ОСОБА_4, зареєстрованої за адресою: 64052, с. Нова Парафіївка Кегичівського району Харківської області у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (нежитлова будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1"). 13 червня 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача супровідним листом за вих. № 487/02-23, додаткову угоду від 22 травня 2018 року № б/н до спірного договору оренди землі. Вказану додаткову угоду відповідач не отримав, з огляду на відмову, що підтверджується відміткою поштової установи на поштовому повідомленні (т.с. 1 арк.спр. 26).

Як вказує позивач у позовній заяві, між сторонами додаткову угоду, зміни до договору не внесено, через ухилення відповідача, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно приписів ст. 31 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Тобто, з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, договір оренди землі, укладений з ФОП ОСОБА_3 (попередній орендар) припинив свою дію в силу прямої норми Закону. Водночас, у відповідача з моменту виникнення у нього права власності на нерухоме майно, виникає й право оренди земельної ділянки. За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підсумовуючи вище викладене вбачається, що договір оренди землі від 18 грудня 2012 року, зареєстрований у Відділу Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 632315314008083, припинив свою дію, а вносити зміни до договору, зокрема, шляхом визнання укладеної додаткової угоди, можливо лише в діючий договорі.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання з 22 травня 2018 року укладеною додаткової угоди у редакції, направленій відповідачу та зазначеній у позовній заяві.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди землі від 18 грудня 2012 року, у відповідача перед позивачем виникає грошовий обов'язок щодо сплати вартості оренди землі та обов'язок щодо укладення договору оренди земельної ділянки, з додержанням порядку та процедури, встановленої передбаченого чинним законодавством України.

Твердження відповідача про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на те, що нерухоме майн, що знаходиться на спірній земельній ділянці належить ОСОБА_4 як фізичній особі є хибним, з огляду на наступне.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 з 16 квітня 2008 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами діяльності якої є: Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (основний); Код КВЕД 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. Відповідно до договорів дарування 1/2 частки нежитлової будівлі від 23 лютого 2917 року та від 21 травня 2018 року ОСОБА_4 прийняла у власність нежитлову будівлю "ІНФОРМАЦІЯ_1". Тобто, фізична особа ОСОБА_4 прийняла у власність нежитлову будівлю саме для здійснення нею, як фізичною особо-підприємцем, підприємницької діяльності, якою вона як фізична особа-підприємець займається відповідно до виду своєї господарської діяльності, яка й (діяльність) відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Викладене підтверджує використання відповідачем спірної земельної ділянки в комерційних цілях, і відповідно, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях, які за своєю правовою природою є відзивом на позовну заяву (вх. № 30354 від 23 жовтня 2018 року), залишена судом без розгляду, з огляду на наступне. Так, приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду. Згідно ч. 1 ст. 178 ГПК України, відповідач має право подати до суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі. Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 27 серпня 2018 року по справі № 922/2234/18, судом встановлено, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали, на подання до суду відзиву, дана ухвала отримана відповідачем отримав 07 вересня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.с. 1 арк.спр. 80). Тобто, відповідач мав строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 24 вересня 2018 року (включно), відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України. Втім, вказаний відзив відповідачем було подана до суду 23 жовтня 2018 року, тобто поза межами строку, встановленого судом. Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи вище викладене, а саме подання відповідачем відзиву на позов з пропуском строку, встановленого судом та без жодного обґрунтування поважності причин такого пропуску, відзиві на позов (вх. № 30354 від 23 жовтня 2018 року) залишається судом без розгляду.

За ст. 129 ГПК України судові витрати по судовому збору залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 26.12.2018 р.

Суддя Н.В. Калініченко

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

справа № 922/2234/18