Рішення № 78928145, 17.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/839/18

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Волков Р.В.

суддя Цісельський О.В., суддя Петренко Н.Д.,

секретар судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши справу №916/839/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68607, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1)

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14)

про розірвання договору №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016р. та стягнення 7 710 139,76 грн.

та зустрічну позовну заяву: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1),

про розірвання договору №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016р. та стягнення 4 703 731,18грн.

Представники сторін:

Від ПАТ "Дунайсудноремонт": ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від ДП "Адміністрація морських портів України": ОСОБА_2 (за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 1903564,51 грн. заборгованості, 124055,02 грн. збитків та про розірвання договору № 25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016, укладеного між сторонами.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання 10.02.2016 за результатами відкритих торгів договору № 25-В-ФДЛ-16 між сторонами щодо ремонту класифікаційного землесоса „Тилигульський” де відповідач виступав у якості замовника, а позивач – виконавця, підписання 25.02.2016 акту приймання судна в ремонт, проведення на вимогу відповідача під час здійснення ремонтних робіт повторної дефектоскопії та встановлення тріщин на опорних буртах в гальтельному переході Е/Г блоків циліндрів (верхній опорний бурт) ВДГ.ЛБ. двигун 4L20/27 – 1 шт. та ВДГ „MAN” 4L 20/27, виникнення вказаних недоліків не з вини позивача та як наслідок необхідність збільшення обсягу робіт з ремонту судна.

Між сторонами 29.07.2016 була підписана додаткова угода № 1 до договору, в якій сторони зазначили збільшили строк виконання робіт з 120 днів (п.6.1 договору) до 294 (п.6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1). Також до додаткової угоди сторони підписали додаток № 1 – Графік надання послуг за договором, який у п.2 передбачав здійснення відповідачем поставки блоків ВДГ. Оскільки з технологічних причин остаточний монтаж та зборку обладнання машинного відділення судна можливо здійснити виключно після зборки та монтажу ВДГ, позивач звертався до відповідача за інформацією щодо дати поставки зазначених блоків ВДГ листом від 26.09.2016 вих.№ 693. Листом від 19.10.2016 вих.№ 4715 відповідач повідомляв позивача про проведення аукціону з закупівлі вказаних блоків циліндрів та встановлення строків їх поставки за умовами тендерної пропозиції до 30.12.2016. а також пропонував надати пропозиції щодо зміни графіку ремонту врахуванням строків поставки. В подальшому блоки циліндрів поставлені позивачеві не були, що унеможливило вчасне завершення ремонту судна у передбачені додатковою угодою № 1 до договору строки. Між сторонами 14.12.2016 був підписаний акт здачі-приймання робіт № 1 на суму 22592660,99грн.. та повернуто відповідачеві залишок від авансової суми у розмірі 6389507,27грн.

Позивач вказує, що відповідач повідомляв його про зупинення надання послуг за договором до затвердження річного фінансового плану відповідача та пропонував позивачеві продовжити строк надання послуг. Позивач з вказаними пропозиціями не погодився з посиланням на невідповідність їх вимогам Закону України „Про публічні закупівлі”. В свою чергу позивач звертався з пропозиціями про розірвання договору, проте отримував відмову. В рамках господарської справи № 915/506/17 розглядались вимоги про розірвання договору в зв?язку з істотною зміною обставин, але за результатами розгляду справи Касаційним Господарським судом у складі Верховного суду у задоволенні позову було відмовлено.

Щодо цієї справи, вимоги позивача про розірвання договору обґрунтовані посиланням на інші обставини, а саме, - на істотні порушення відповідачем умов договору.

Крім того, позивачем наприкінці 2016 року були здійснені ремонтні роботи, які можливо було здійснити без отримання блоків циліндрів, на загальну суму 1903564,51грн. Факт виконання цих робіт підтверджується Актами виконаних робіт, підписаними представниками позивача та капітаном судна, проміжною ремонтною відомістю (додаткові роботи після 14.12.2016) та Актом здачі-приймання наданих послуг № 2 на вказану суму, які отримані відповідачем 02.05.2018. Відповідачем вказаний акт не підписаний, проте претензій щодо виконаних робіт він не висловив, про недоліки виконаних робіт не заявляє, що з урахуванням вимог ч.1 ст.853 Цивільного Кодексу України свідчить про фактичне прийняття робіт та неможливість в подальшому посилатись на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Позивач також вказує на понесення додаткових витрат на забезпечення зберігання судна як майна відповідача у розмірі 124055.02грн. при використанні причальної стінки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 2-15 т.2), в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Посилається на зловживання позивачем своїми процесуальними правами шляхом подання безпідставного позову, маніпулювання фактами, відмову у задоволенні вимог позивача про розірвання договору за результатами розгляду справи № 915/506/17, не турботливі та необачні дії позивача до виконання договору та до інтересів відповідача, ухилення від виконання договору, ненадання послуг у передбаченому сторонами обсязі.

Вказує на укладання договору за результатами відкритих торгів, передбаченість договором використання матеріальних ресурсів саме позивача, відсутність пропозицій позивача щодо можливого збільшення ціни ремонту, необхідність здійснення ремонту у обсязі, достатньому для введення судна в експлуатацію, здійснення оплати та відповідно надання послуг лише за умови затвердження відповідних витрат у фінансовому плані відповідача, неповне використання отриманого позивачем авансового платежу, встановлення строку дії договору до 31.12.2016 року, проте у будь-якому випадку до повного виконання зобов?язань сторонами. Позивач отримав авансовий платіж у достатньому розмірі для виконання робіт за первинними умовами договору у строк до 24.06.2016. Позивач провів з власної ініціативи дефектацію блок-циліндрів, в результаті чого було виявлено тріщини на опорних буртах блоків циліндрів ВДГ лівого та правого бортів. Вказане стало підставою для укладання додаткової угоди № 1 до договору, де сторони зазначили що зміна істотних умов договору не тягне за собою збільшення ціни договору. Договором було заздалегідь передбачено можливість виникнення необхідності в додаткових роботах та збільшенні як обсягу так і вартості послуг, позивач мав у передбачений договором спосіб оплатити та придбати усі необхідні для виконання матеріальні ресурси. Доводи щодо істотного порушення договору відповідачем є неправдивими та помилковими. Посилається на судові рішення по справі № 915/506/17, в тому числі на Постанову Верховного Суду від 19.04.2018. Посилання позивача на зростання вартості ремонтних робіт вважає безпідставними як такі, що не ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства. Можливість такого зростання є власним комерційним ризиком позивача, в тому числі зростання з причин коливання курсу валют. Збитки у розмірі 124055,02грн. також вважає заявленими безпідставно, оскільки витрати, пов?язані з перебуванням судна біля причалу включені у ціну договору. Проти вимоги про стягнення 1903564,51 грн. заборгованості також заперечує через порушення встановленої договором процедури оплати та непідписанням з боку відповідача ОСОБА_3 № 2 надання послуг від 19.12.2017 та Акту приймання судна з ремонту.

Також відповідач 06.06.2018 звернувся з зустрічним позовом (а.с.4-11 т.3), в якому просить розірвати укладений між сторонами договір № 25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 та стягнути з позивача пеню у розмірі 4703731,18грн.

Вказує на передбаченість договором використання матеріальних ресурсів саме позивача, здійснення оплати та відповідно надання послуг лише за умови затвердження відповідних витрат у фінансовому плані відповідача, неповне використання отриманого позивачем авансового платежу. Також зазначає про повне, своєчасне та належне виконання відповідачем своїх зобов?язань за договором. Вказує, що позивач не освоїв повністю отриманий відповідно до умов договору аванс, загальний обсяг виконаних та прийнятих робіт становить лише 22592660,99грн. (38,97% від загальної ціни договору), встановлення пунктом 1.5 договору здійснення оплати лише за умови наявності відповідних витрату у затвердженому в установленому порядку фінансовому плані відповідача на відповідний рік, що є відкладальною умовою у розуміння ст.212 ЦК України, посилається з цього приводу також на Постанову Кабінету Міністрів України № 899 від 03.10.2012 „Про порядок здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку”. Вважає, що дії позивача свідчать про умисне затягування строків ремонту та істотне порушення ним умов договору. З посиланням на ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України вказує на наявність права вимагати в судовому порядку розірвання договору у разі його істотного порушення позивачем, закріплення аналогічної норми у п.7.2.2. договору. Нарахував позивачеві 4703731,18грн. пені за ненадання послуг згідно п.9.5 договору за період з 16.12.2016 по 31.12.2016 та з 20.07.2017 по 04.01.2018 згідно розрахунку (а.с. 17 т.3)

Ухвалою від 08.06.2018 зустрічну позовну заяву залишено без руху (а.с. 149-150 т.3), а після усунення відповідачем недоліків ухвалою від 18.06.2018 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.1-2 т.3).

Відповідач 06.06.2018 звернувся з клопотанням про витребування доказів (а.с. 166-167 т.2), а саме - просив витребувати у позивача докази вартості ремонтних робіт (матеріальних ресурсів в термінології Договору) станом на 21.10.2015 та на дату укладання Договору по позиціях, зазначених у "Розрахунку зростання вартості ремонтних робіт" від 03.05.2018, додатного до позовної заяви. Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено виходячи з процесуального обов?язку кожної сторони самостійно доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

12.06.2018 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 156-160 т.3). Позивач підтримав раніше висловлену правову позицію у повному обсязі. Зазначив що відсутність блоків циліндрів напряму впливала на неможливість виконання ремонтних робіт, між сторонами наявне листування з приводу постачання відповідачем вказаних блоків, проведення відповідачем тендеру на їх закупівлю, обізнаність відповідача про прострочку строків постачання. Заперечує проти факту проведення дефектації з власної ініціативи та посилається на зазначення в тексті додаткової угоди № 1 від 29.07.2016 посилання на проведення такої дефектації за вимогою замовника. Вказує на отримання відповідачем ОСОБА_3 наданих послуг від 19.12.2017 на суму 1903564,51грн., визнання відповідачем цього факту, відсутність до теперішнього часу як підпису відповідача так і жодних заперечень щодо якості виконаних за актом ремонтних робіт. З приводу заперечень щодо неповного освоєння авансу зазначає, що був позбавлений можливості використати аванс та закінчити ремонтні роботи не з своєї вини, а внаслідок невиконання відповідачем обов?язку щодо поставки блоків циліндрів.

Відповідач 22.06.2018 надав заперечення на відповідь на відзив (а.с.1-8 т.4), в яком більш детально зупинився на своїх запереченнях щодо позовних вимог, проти позову заперечує.

Позивач 27.06.2018 надав заяву про застосування строків позовної давності до вимог за зустрічним позовом щодо стягнення пені (а.с. 15-16 т.4). Вказує на початок перебігу строку позовної давності з 15.12.2016, встановлення діючим законодавством для вимог про стягнення пені строків позовної давності в 1 рік, подання відповідачем зустрічної позовної заяви через півтора роки після вказаного строку, визначення статтею 258 ЦК України спливу строку позовної давності в якості підстави для відмови у позові.

27.06.2018 позивач надав до канцелярії суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.17-21 т.4) в якій просить розірвати договір №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 укладений між сторонами, стягнути з відповідача вартість виконаних робіт по Договору №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 року у розмірі 1903564,51грн., вартість наданих послуг по стоянці судна у розмірі 124 055,02 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 5 682 520,23 гривень а також судовий збір в розмірі 117 414,09 грн.

27.06.2018 позивач надав відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 51-56 т.4), в якому проти зустрічного позову заперечує. Вказує на безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем умов договору щодо строків виконання ремонтних робіт, неможливість виконання робіт позивачем внаслідок невиконання відповідачем свого обов?язку з поставки блоків циліндрів двигунів, неодноразове повідомлення відповідача про неможливість виконання робіт за відсутності вказаних блоків циліндрів, невірний розрахунок пені відповідачем в частині строку нарахування та базового розміру простроченого зобов?язання, пропуск строку позовної давності по вимогам щодо стягнення пені, проведення відповідачем аукціону з закупівлі блоків циліндрів, неотримання цих блоків позивачем до теперішнього часу. Також заперечує проти клопотання відповідача про витребування доказів від 30.05.2018 в зв?язку з відсутністю посилань який саме доказ слід витребувати, невжиттям заходів до самостійного отримання таких доказів та порушенням встановленої чинними процесуальним законодавством процедури щодо надання такого клопотання.

10.07.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.66-71 т.4) в якій він не погоджується з доводами позивача, вказує на обов?язок останнього виконати роботи з власних матеріалів, визначення сторонами обсягу послуг достатніх для введення судна в експлуатацію, відсутність у позивача обов?язку поставляти блоки циліндрів двигуна та як наслідок відсутність порушення умов договору з боку відповідача. Вказує на істотне порушення позивачем умов договору, інформаційний характер листування сторін без створення певних обов?язків, повернення позивачем невикористаного авансу як доказ невжиття заходів з забезпечення робіт матеріальними ресурсами, неможливість тривалий час користуватись судном та понесення внаслідок цього збитків. Посилається на відкладальну обставину у договорі у п.1.5, де йдеться про здійснення оплати лише за умови наявності відповідного фінансування відповідача, повідомлення позивача листом від 06.01.2017 про зупинення надання послуг до затвердження у встановленому порядку річного фінансового плану відповідача на 2017 рік, повідомлення позивача листом від 19.07.2017 про затвердження у вказаному плані витрат на ремонт та необхідність поновити надання послуг та завершити ремонт, нарахування позивачеві пені за період прострочення виконання за виключенням часу коли діяла відкладальна обставина. Також вказує на переривання строку позовної давності відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного Кодексу України внаслідок подання позовної заяви та розгляду справи № 915/506/17 про розірвання договору № 25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016.

Також 10.07.2018 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача на заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 76-84 т.4).

11.07.2018 відповідач звернувся до суду з заявою про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку для вимог про стягнення пені за період з 16.12.2016 по 31.12.2016 (а.с. 90-91 т.4). Вказує, що про порушення свого права дізнався лише 19.04.2018 після винесення Верховним Судом постанови по справі № 915/506/17.

11.07.2018 позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог у новій редакції (а.с.95-103 т.4), в якій він просить розірвати договір №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 укладений між сторонами, стягнути з відповідача вартість виконаних робіт по Договору №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 року у розмірі 1903564,51грн., вартість наданих послуг по стоянці судна у розмірі 124 055,02 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 5 682 520,23 гривень а також судовий збір в розмірі 117 414,09 грн.

Відповідач 17.07.2018 надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог у новій редакції (а.с.127-138 т.4). Проти заяви заперечує з посиланням на одночасну зміну підстав та предмету позову, оскільки позивачем заявлено нову вимогу, а замість збитків у розмірі 124055,02 грн. позивач просить стягнути вартість наданих послуг по стоянці судна у розмірі 124055,02 грн.

18.10.2018 позивач надавав клопотання про призначення судово-економічної експертизи (а.с. 191-192 т.4) яке судом розглянуто та відхилено.

02.11.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення щодо вказаного клопотання (а.с.206-210 т.4).

Також від позивача 07.11.2018 надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (а.с.214-215 т.4)

Позивач надав доповнення до заяви про застосування строків позовної давності (а.с.216-217 т.4) від 07.11.2018 в яких зазначив про відсутність факту відстрочення виконання зобов?язання та безпідставність посилань відповідача на Постанову КМУ від 03.10.2012 № 899 та ст.263 Цивільного кодексу України.

Також 07.11.2018 позивач надав заперечення на заяву відповідача про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку (а.с. 218-220 т.4). Вказує, що відповідно до умов договору порушення почалось з наступного дня після спливу встановленого строку, тобто з 16.12.2016. Вважає, що строк позовної давності по вимогам щодо стягнення пені не зупинявся та не переривався. Відповідачу про порушення його права було або мало бути відомо саме з 16.12.2016. оскільки строк виконання ремонту з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору становить 294 календарних дні починаючи з 25.02.2016 коли був підписаний акт приймання судна в ремонт по 15.12.2016. З посиланням на ст.258 Цивільного кодексу України вказує на встановлення строку позовної давності до вимог про стягнення пені в один рік. тоді як відповідач звернувся з вимогами про стягнення пені лише наприкінці травня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Також вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо зв?язку між постановою Верховного Суду від 19.04.2018 по справі № 915/506/17 та строком позовної давності по вказаних вимогах.

18.10.2018 позивач надавав ще одне клопотання про призначення судово-економічної експертизи (а.с. 225-226 т.4) яке судом розглянуто та також відхилено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 10.02.2016 був підписаний договір № 25-В-ФДЛ-16, відповідно до п.1.1 якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) зобов?язується надати послуги з ремонту класифікаційного землесоса «Тилигульський» з використанням матеріалів, запасних частин, комплектуючих, обладнання, агрегатів, вузлів, лакофарбних, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших технічних родин тощо позивача в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до Попередньої ремонтної відомості класифікаційного ремонту землесоса „Тилигульський”, яка є невід?ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

У п. 1.2 договору також зазначено, що номенклатура, ціна та обсяг Послуг зазначені у Попередній ремонтній відомості класифікаційного ремонту землесоса „Тилигульський”, яка є невід?ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

Відповідно до п.1.3. Договору – кількість послуг встановлюється згідно з Попередньою ремонтною відомістю класифікаційного ремонту судна, але в будь-якому разі в обсязі, достатньому для введення судна в експлуатацію, забезпечення продуктивності днопоглиблювального обладнання, що вказана в технічній документації заводу-виробника судна, та отримання Замовником комплекту класифікаційних та конвенційних документів Регістра Судноплавства України на судно.

П. 1.5. Договору визначено, що надання послуг та, відповідно, оплата, здійснюються тільки за умови наявності відповідних витрат у затвердженому в установленому порядку фінансовому плані Замовника на відповідний рік (відкладальна обставина згідно зі ст. 212 ЦК України).

Розділом 2 передбачені вимоги для якості послуг виконавця.

Строк дії договору визначений сторонами у розділі 12 до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов?язань сторін.

Ціна договору згідно з п.4.1 складає 57964336,52грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, між сторонами фактично склалась правовідносини, притаманні для договору підряду.

Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 вказаної статті встановлює, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

П. 5.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг, зокрема п.п.5.1.3 встановлено, що за умови надання забезпечення відповідно до умов Договору (п.5.1.1.) замовником сплачується попередня оплата (аванс) у розмірі 50% від ціни цього Договору. П. 5.1.4. визначено, що виконавець протягом строку надання послуг зобов’язаний використати отримані від замовника грошові кошти (аванс). По закінченню строку використання авансу невикористані суми авансу (у разі наявності) повертаються замовнику. Аванс (у разі його наявності) закривається на підставі наданих виконавцем та підписаних сторонами акту здачі –прийняття наданих послуг та проміжної ремонтної відомості фактично наданих послуг.

Сторонами у п.6.1. Договору передбачено, шо строк надання послуг становить 120 календарних днів з дати отримання виконавцем попередньої оплати відповідно до умов цього договору або підписання акту приймання судна в ремонт, в залежності від того, яка подія відбудеться першою, але не пізніше, ніж до 30.06.2016 р. Дата початку надання послуг фіксується Актом приймання судна в ремонт, дата закінчення – Актом про приймання судна з ремонту.

Виконавець після завершення надання повного обсягу послуг та підписання сторонами протоколів швартовних та ходових випробувань надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг в двох примірниках, який протягом 10 робочих днів з дня отримання замовник повинен підписати та один примірник повернути виконавцю, або надати письмову мотивовану відмову в той же строк (п.6.8. Договору).

Розділом 9 Договору передбачено відповідальність сторін, які у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим Договором несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором, зокрема, передбачено сплату пені у разі ненадання або несвоєчасного надання послуг, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний календарний день прострочення (п. 9.5. Договору).

Невід’ємною частиною Договору є Додаток №1 - попередня ремонтна відомість класифікаційного ремонту землесоса «Тилигульський».

25.02.2016 між сторонами підписаний Акт приймання позивачем судна в ремонт.

Додатковою угодою №1 від 29.07.2016 р. сторони домовились змінити п.6.1 Договору та встановити, що строк надання послуг становить 294 календарних дні (з 25.02.2016 р. (підписання Акту приймання судна в ремонт) по 15.12.2016 р. включно). При цьому сторони домовились, що зміна істотних умов щодо строку надання послуг не тягне за собою збільшення ціни Договору (п.2 Додаткової угоди).

Невід’ємною частиною Додаткової угоди №1 є Додаток №1 – Графік надання послуг за Договором.

Графіком надання послуг передбачено постачання блоків ВДГ

У вступній частині Додаткової угоди №1 від 29.07.2016 р. Сторонами встановлено, що причиною укладання даної угоди стало виявлення тріщин на опорних буртах в галтельному переході Е/Г блоків циліндрів (верхній опорний бурт) ВДГ.ЛБ. Двигун 4L 20/27 – 1 шт. та ВДГ.ПрБ. Двигун 4L 20/27 – 1 шт. т/х «Тилигульський» (підтверджено дефектовочно-технологічною відомістю ремонту МТГ 16-04-21 (п. 11.25.4 РВ) ВДГ «MAN» 4 L 20/27, протоколами магнітнопорошкового контролю від 18.03.2016 №350/1 та №351/1, результатами повторної дефектоскопії, виконаної за вимогою замовника (відповідача), а саме – протоколами магнітнопорошкового контролю від 08.07.2016 №466 та 467, а також Актом огляду судна Регістру судноплавства України №311-05607-16 від 08.07.2016, що є належним документальним підтвердженням об’єктивних обставин, які спричинили продовження строку надання послуг за Договором.

Вказане підтверджує проведення дефектоскопії за вимогою саме замовника.

14.12.2016 р. сторонами підписано Акт здачі-приймання №1 наданих послуг, згідно з яким обсяг наданих послуг наведений у проміжній ремонтній відомості фактично наданих послуг №1 за т/х «Тилигульський», яка узгоджена представниками Замовника та Виконавця. За цим актом приймається обсяг наданих послуг на суму 22 592 660,99 грн. За наданими послугами сторони не мають один до одного претензій.

Залишок від авансової суми в розмірі 6 389507,27 повернуто відповідачу, що вказано позивачем та не заперечується відповідачем.

Між сторонами відбувалось тривале листування з приводу поставки блоків циліндрів, необхідних для подальшого проведення ремонту. Так, судом встановлено, що позивач листом від 26.09.2016 р. за вих. №693 запитував інформацію щодо дати постачання блоків ВДГ, повідомляв про послідовність монтажа та зборки обладнання машинного відділення, вказував, що дата постачання блоків необхідна також для закупівлі деталей, яких не вистачає.

Позивачем отримано лист від відповідача за вих.№4715 від 19.10.2016 р., яким надано відповідь на лист від 26.09.2016 р. №693 щодо постачання блоків циліндрів.

Так, відповідач вказав, що 11.10.2016 відбувся аукціон на проведення закупівлі блоків циліндрів MAN 4L 20/27 та визначено переможця, термін поставки блоків циліндрів – до 30.12.2016 р. Цим же листом відповідач запропонував зміни до графіку виконання послуг за договором з врахуванням виконання робіт, пов’язаних з поставною вищезазначених блоків циліндрів.

27.02.2017 р. позивачем направлено відповідачу пропозицію про розірвання договору за вих. №157 у зв’язку з невизначеністю фінансування та орієнтовного строку надання послуг за договором.

29.03.2017 р. відповідачем за вих.№1207 направлено лист про неможливість розірвання договору та запропоновано підписати Додаткову угоду, що була направлена листом від 17.02.2017 р. за вих.№642.

03.04.2017 р. за вих.№252 позивачем направлено лист відповідачу, з якого вбачається, що продовження дії договору суперечить Закону України «Про публічні закупівлі», крім того, виконавець знов посилається на невизначеність фінансування та орієнтовного строку надання послуг за договором, наголошує на розірванні договору.

22.05.2017 р. відповідачем направлено лист за вих.№2009 про безпідставність та недоведеність обґрунтувань позивача, в якому відповідач наполягає на укладанні додаткової угоди до Договору про призупинення строку надання послуг.

30.04.2018 р. позивачем направлено відповідачеві пропозицію про розірвання договору у зв’язку з непоставкою блоків ВДГ, що зумовило неможливість своєчасного закінчення ремонтних робіт.

02.05.2018 р. відповідачем отримано лист від позивача щодо сплати 124055,02 грн. вартості послуг стоянки землесоса до 02.05.2018 р., було передано також акти виконаних робіт по стоянці, акт здачі приймання наданих послуг від 19.12.2017 р., проміжна ремонтна відомість (додаткові роботи після 14.12.2016 р.).

Встановлення п.2 Додаткової угоди №1 до Договору того, що зміна строку виконання ремонту не тягне за собою збільшення ціни в сукупності з наявним листуванням щодо поставки блоків циліндрів доводить умотивовану наявність обґрунтованих сподівань позивача на виконання відповідачем поставки блоків циліндрів.

Крім того, викликає сумнів певна правова та логічна конструкція, за якою на виконавця за договором підряду може бути покладено зобов’язання з постачання блоків циліндрів, як це стверджує відповідач. Більше того, Додатком №1 до Договору (Т1. а.с. 79-107), підписаним сторонами, чітко передбачено вичерпний перелік послуг, які можуть бути покладені на позивача.

Так, відповідно до п.1.3. Договору – кількість послуг встановлюється згідно з Попередньою ремонтною відомістю класифікаційного ремонту судна, але в будь-якому разі в обсязі, достатньому для введення судна в експлуатацію, забезпечення продуктивності днопоглиблювального обладнання, що вказана в технічній документації заводу-виробника судна, та отримання Замовником комплекту класифікаційних та конвенційних документів Регістра Судноплавства України на судно.

Посилання відповідача на те, що позивач діяв необачливо та неналежним чином виконував умови договору спростовується наявними у матеріалах справи доказами, які підтверджують, що позивач діяв саме в інтересах відповідача з метою належного виконання умов договору, яке б призвело саме до надання послуг з ремонту у належному та доцільному порядку, достатньому для введення судна в експлуатацію відповідно до п. 1.3. Договору, що випливає з листування між сторонами, при цьому позивач не обмежився формальним виконанням лише передбачених Додатком №1 до Договору робіт, які б не призвели до досягнення мети договору.

Вказане доводить наявність підстав для розірвання договору відповідно до вимог ч.2 ст. 651 ЦК України.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач зловживає своїми правами, суд вказує, що підставою для розірвання договору, яка доводилась у справі №915/506/17, була істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи постановою Верховного Суду від 19.04.2018 р. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин та доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору за рішенням суду, при цьому судом встановлено, що укладаючи договір, позивач усвідомлював про події, які його очікують та знав про можливу наявність відкладальної обставини. Верховним Судом встановлено, що позивач, як на підставу розірвання договору, вказував про те, що між сторонами за договором виникла необхідність проведення додаткових робіт, які не були обумовлені під час укладення договору, що призвело до істотного збільшення строків надання послуг по ремонту та суттєвого перевищення ціни договору, оскільки істотно збільшилися вартість запланованих робіт, ціни на матеріали, устаткування тощо.

Втім, з обґрунтування позовної заяви у даній справі вбачається, що позивач посилається на наявність прострочки кредитора у зв’язку з несвоєчасним постачанням блоків циліндрів, що призвело до неможливості продовження виконання ремонтних робіт.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.6 ст. 193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 : «Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати». (Постанова ВГСУ від 22 лютого 2017 р., справа № 922/1720/16 , ЄДРСРУ № 64916309; та від 06 лютого 2017 р., справа № 909/932/15 , ЄДРСРУ № 64621002).

Очевидним є те, що при укладанні договору позивач очікував виконати договір у повному обсязі та, відповідно, отримати оплату за 100% виконання робіт за Договором. Втім, невиконання відповідачем своїх зобов’язань з поставки блоків циліндрів, спричинило неможливість виконання договору позивачем та наявність збитків.

Так, зокрема вартість послуг по стоянці судна у розмірі 124055,02 грн була спричинена саме прострочкою кредитора, оскільки причиною стоянки судна з 15.12.2016 р. було невиконання зобов’язань з поставки блоків циліндрів. Таким чином, вказані втрати позивача в силу ч.1 ст. 225 ГК України та ст. 611 ЦК України є збитками та підлягають відшкодуванню.

Сума вказаних збитків підтверджується актами виконаних робіт по стоянці (з грудня 2016 р. по квітень 2018 р.), які були підписані під час розгляду вказаної справи (Т.4 а.с. 34-50), тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення 124055,02 грн. з відповідача.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач змінює підстави позову в обґрунтування стягнення заявленої суми, то суд не доходить до висновку про обґрунтованість цієї заяви, оскільки підставою для стягнення вказаної суми є фактичне понесення позивачем заявлених витрат у зв’язку з простроченням кредитора, а різниця у найменуванні суми, що підлягає стягненню, зокрема, «збитки» чи «вартість наданих послуг по стоянці судна» не змінює правової природи заявлених сум.

Таким чином, незалежно від того, як позивач формулює вимогу щодо стягнення – протягом всього розгляду справи підстава для стягнення заявленої суми не змінюється, оскільки носить характер негативних наслідків невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

Крім того, суд вказує на те, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мікаіл Тюзюн проти Турції» (№ 42507/06), особа повинна мати можливість змінити позовні вимоги на будь-якій стадії судового процесу.

Позивачем заявлено до стягнення 1903564,51грн. заборгованості та надано „Акт здачі-приймання № 2 наданих послуг від 19.12.2017 за т/х „Тилигульський” відповідно до договору № 25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016” на вказану суму, який був підписаний відповідачем протягом розгляду справи – 18.06.2018 р. (Т.4 а.с. 31)

У позовній заяві позивач вказує на отримання відповідачем цього Акту 02.05.2018, відповідач проти цього не заперечує, про що зазначив у відзиві. Вказаний акт на час подання позову був підписаний лише з боку позивача. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів заяв відповідача про відступи від умов договору або недоліки у виконаній за цим актом роботі.

Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, встановлений статтею 853 ЦК України. Згідно з ч.1 вказаної статті, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Обов?язок відповідача прийняти виконані роботи згідно з Актом здачі-приймання встановлено також у п.7.1.8 договору.

Надані позивачем ОСОБА_3 виконаних робіт за підписом представників позивача та капітана судна свідчать про фактичне виконання робіт, зазначених у Проміжній ремонтній відомості (додаткові роботи після 14.12.2016) на т/х „Тилигульський” (а.с. 176-177 т.1). Найменування послуг з вказаної відомості кореспондується з найменуванням та вартістю послуг, які визначені сторонами у Попередній ремонтній відомості класифікаційного ремонту землесоса „Тилигульський” (а.с.79-107 т.1), яка є невід?ємною частиною та Додатком 1 до договору і визначає обсяг робіт, стосовно виконання яких сторони домовились під час укладання договору.

Обов?язок замовника здійснювати оплату наданих позивачем послуг передбачено як п.7.1.7 договору так і ч.1 ст.837 ЦК України.

Статтями 525 та 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. . Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення 1903564,51грн. заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 5682520,23 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, суд вказує наступне.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення – причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із статтею 224 ГК України (далі – ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов’язку з відшкодування збитків.

Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди.

Разом з тим, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Більше того, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 44 ГК України одним з принципів підприємницької діяльності є здійснення підприємництва на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

На думку суду, наданий позивачем розрахунок не доводить понесення упущеної вигоди в заявленому розмірі, оскільки аналіз статей витрат між плановими та фактично понесеними витратами не підтверджений конкретними первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши вимогу зустрічної позовної заяви про розірвання договору у зв’язку з істотним порушенням позивачем зобов’язань, не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги через відсутність доведеності порушення договору позивачем за первісним позовом, а також недоведеність відповідачем наявності нанесеної шкоди. Як вказано вище, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідачем також заявлено зустрічну позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 4703731,18грн. за ненадання послуг згідно п.9.5 договору за період з 16.12.2016 по 31.12.2016 та з 20.07.2017 по 04.01.2018 згідно розрахунку (а.с. 17 т.3).

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 9.5 договору сторони передбачили відповідальність позивача зокрема, передбачено сплату пені у разі ненадання або несвоєчасного надання послуг, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний календарний день прострочення.

Ч.3 ст.847 ЦК України покладає на підрядника обов?язок попередити замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Ч.2 вказаної статті також зазначає, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вже зазначалось раніше за текстом рішення, відповідач не забезпечив отримання позивачем блоків циліндрів, що позбавило позивача можливості виконати передбачені договором роботи у повному обсязі.

За таких обставин суд вважає наявними підстави для твердження про прострочку виконання позивачем ремонтних робіт внаслідок прострочки кредитора та відсутності підстав для покладання на позивача відповідальності за таку прострочку у вигляді стягнення пені. Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та доводів сторін відносно переривання цього строку, його початку, порядку обчислення та наявності підстав для поновлення частково пропущеного строку суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з цим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Також відповідно до приписів ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 15, 16, 261, 267, 525, 526, 610, 611, 612, 613, 623, 651, 847, 853 ЦК України, ст.ст. 42, 44, 193, 224, 225 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68607, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1, код ЄДРПОУ 35855645) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) про розірвання договору №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 р. та стягнення 7 710 139,76 грн задовольнити частково.

2. Розірвати договір №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Дунайсудноремонт» (68607, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1, код ЄДРПОУ 35855645) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770).

3. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) на користь Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68607, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1, код ЄДРПОУ 35855645) заборгованість по оплаті за виконані ремонтні роботи за договором № 25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 р. у розмірі 1 903 564, 51 грн., збитки у розмірі 124 055,02 грн., судовий збір у розмірі 31 111,61 грн.

4. У решті позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відмовити.

5. У задоволенні зустрічної позовної заяви Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) до Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68607, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1, код ЄДРПОУ 35855645) про розірвання договору №25-В-ФДЛ-16 від 10.02.2016 р. та стягнення пені у розмірі 4 703 731,18 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.12.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 27 грудня 2018 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Н.Д. Петренко